Орган Хаммонда
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Орга́н Хаммонда — електричний орган, що був спроектований і побудований Лоренсом Хаммондом у квітні 1935 року. Початково органи Хаммонда продавалися церквам як недорога альтернатива трубочним органам, але інструмент часто використався у блюзі і джазі, а крім того в рок-н-роллі (1960-і й 1970-і) і госпелі. Широку популярність орган Хаммонда знайшов у військових ансамблях під час другої Світової війни, а також і в післявоєнні роки.
Для імітації звуків трубочного органа, що має ряди труб у безлічі регістрів, в органі Хаммонда був використаний адитивний синтез звукового сигналу з гармонічного ряду. Це технологічне рішення нагадує ранні моделі «телармоніума» Фаддея Кахілла, де кожен окремий сигнал створювався механічним фонічним колесом, що оберталося під електромагнітним звукознімачем. Орган Хаммонда часто називають електронним органом, що, у принципі, не зовсім вірно. У точному значенні, орган Хаммонда варто називати електричним органом, тому що звук в оригінальних інструментах генерується не електронним осцилятором, а механічним фонічним колесом.
Характерною рисою органів Хаммонда були невеликі важільці, за допомогою яких можна було різним образом мікшувати різні форми сигналу. Більше пізні моделі інструментів мали також електромеханічне вібрато. Характерний «щиглик», що спершу скоріше був недоліком конструкції, швидко став частиною фірмового звуку Органа Хаммонда. Ця особливість ураховується при створенні сучасних копій оригінальних інструментів. При цьому точна імітація звуку органа Хаммонда на основі електронних схем досить складна, тому що в такий спосіб ледве вдається точно відтворити зміни фазового співвідношення між фонічними колесами.
Динаміки Леслі широко використалися в органах Хаммондах, хоча фірма «Leslie» була серйозним конкурентом Хаммонда. Динаміки «Leslie» мали обертоновий компонент для створення ефекту вібрато й незабаром стали стандартом де-факто для органів Хаммонда, тому що саме вони створювали типовий рикаючий звук.
Модель B-3 завжди була й залишається найбільш популярною моделлю, хоча C-3 відрізняється лише деталями зовнішнього вигляду. Умовно «Хаммонд органи» можна розділити на дві групи:
- моделі з пультом, такі як B-3, C-3, A-100, що мають два 61-клавішних мануала
- невеликі моделі, такі як L-100 й M-100, у яких два 44-клавішних мануала.
У більшості «Хаммонд органів» немає повного педального блоку «AGO», що значно збільшував вартість і розміри інструмента.
Варто помітити, що не всі «Хаммонд органи» мали описану вище конструкцію. Конструкція з важільцями й фонічними колісьми вважається оригінальною. Фірма «Хаммонд» випускала також і деякі дешевші моделі на основі електронних схем, такі як, приміром, модель J100. Проте, у цих моделей немає оригінального й характерного звуку «Хаммонд органів».
Сучасні технології цифрової обробки сигналів й семплювання дозволяють досить точно відтворити оригінальний звук інструментів Хаммонда. Існує також ряд електронних органів і синтезаторів, які якісно емулюють орган Хаммонда. Проте, виконавці цінують оригінальні електро-механічні інструменти Хаммонда за особливе враження й відчуття від гри. Органи Хаммонда і сьогодні користуються величезним попитом у музикантів.
[ред.] Література
- The Hammond Organ: Beauty in the B, Mark Vail, pub Miller Freeman 1997. (238 с.) ISBN 0879304596.
- Джазові органісти(англ.)
[ред.] Посилання
- Орган Хаммонда(англ.)
- Hammond C3. Фотогалерея.
- Магазин відновлених інструментів
- HammondWiki
- Электроорган Hammond(рос.)
