Орта-Узень
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Орта-Узень | |
|---|---|
 | |
| 44°45′20″ пн. ш. 34°33′34″ сх. д. / 44.7555600000277778° пн. ш. 34.55961000002777439° сх. д. | |
| Витік | на північно-східних схилах Стіл-Гори із джерела Третього Фонтану |
| • координати | 44°49′38″ пн. ш. 34°29′12″ сх. д. / 44.82722° пн. ш. 34.48667° сх. д. |
| Гирло | Чорне море |
| • координати | 44°45′18″ пн. ш. 34°33′34″ сх. д. / 44.75500° пн. ш. 34.55944° сх. д. |
| Похил, м/км | 63 м/км |
| Басейн | Чорного моря |
| Країни: |
 Україна |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Довжина | 15 км |
| Площа басейну: | 26 км² |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Орта-Узень — річка в Україні, на Кримському півострові, (басейн Чорного моря).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина річки 15 км, похил річки 63 м/км, площа басейну водозбору 26,0 км²[1], найкоротша відстань між витоком і гирлом — 9,89 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,52 [2]. Річка формується багатьма безіменними струмками та декількома загатами[2].
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на північно-східних схилах Стіл-Гори з джерела Третього Фонтану[3]. Тече переважно на південний схід через село Малоріченське (колишнє Кючюк Озен) і впадає в Чорне море.
Населені пункти вздовж берегової смуги: Генеральське (колишнє Улу-Узень).
Цікавий факт[ред. | ред. код]
- У Малоріченському річку перетинає автошлях Р29 (автомобільний шлях регіонального значення на території України, Алушта — Феодосія.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ shron1.chtyvo.org.ua/Levchenko_SP/Kataloh_richok_Ukrainy.pdf (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2016. Процитовано 13 вересня 2018.
- ↑ а б google.com.ua/maps/@44.7854805,34.5239398,15z?hl=uk
- ↑ Мапа Сімферополя // l-36-117.jpg. Архів оригіналу за 26 грудня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- «Каталог річок України» [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 129. — (№ 2242).
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 402
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
