Алушта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алушта
Coat of Arms of Alushta.png Flag of Alushta.png
Герб Алушти Прапор Алушти
Алушта на карті Криму
Алушта на карті Криму
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Алуштинська міська рада
Код КОАТУУ 110300000
Засноване V ст.
Статус міста з 1902 року
Населення 28418 (01.01.2013)[1]
Агломерація 52 221
Площа 6,983 км²
Густота населення 4141 осіб/км²
Поштові індекси 98500-98519
Телефонний код +380-6560
Координати 44°40′09″ пн. ш. 34°24′11″ сх. д. / 44.66917° пн. ш. 34.40306° сх. д. / 44.66917; 34.40306
Висота над рівнем моря 173 м
Водойма Улу-Узень, Демерджі, Чорне море
Міста-побратими Яанекоскі (Фінляндія), Капрі (Італія), Кассіс (Франція), Санта-Круз (США), Синоп (Туреччина), Дубна (Росія)
День міста 31 травня[2]
Відстань
Найближча залізнична станція Сімферополь
До станції 45 км
До обл./респ. центру
 - фізична 38 км
 - автошляхами 48,3 км
До Києва
 - фізична 702 км
 - автошляхами 859 км
Міська влада
Адреса 98516, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, пл. Радянська, 1, 2-53-86
Веб-сторінка Міська рада Алушти
Міський голова Колот Станіслав Васильович

Алу́шта (крим. Aluşta) — місто республіканського підпорядкування АР Крим. Розташоване в південній частині Кримського півострова на березі Чорного моря, у долинах гірських річок Улу-Узень і Демерджі, оточене амфітеатром Головної гряди Кримських гір (з заходу над містом височить Бабуган-Яйла, на північному заході — масив Чатир-Даг, на півночі Демерджі), за 48 км від Сімферополя (автошлях E105, із яким збігається М18) і за 32 км від Ялти, з якими має автобусне і тролейбусне сполучення.

Природні ресурси[ред.ред. код]

Алушта — приморський кліматичний курорт Південного берегу Криму, відомий з кінця 19 ст.

Курортна зона Алушти (від гори Аю-Даг до селища Привітне — 80 км берегової смуги) містить 78 санаторно-курортних установ. Популярні — «Крим», «Дубна», «Золотий колос», «Славутич», «Круча», «Алушта».

На цій території — 5 туристичних баз, багато готелів.

Назва[ред.ред. код]

За наказом візантійського імператора Юстініана І була побудована фортеця Алустон. Руїни фортеці збереглися і до нашого часу. Поблизу вежі знаходиться будинок, котрий використовували при зйомках фільму Кавказька полонянка, або нові пригоди Шурика.

Араби у 12 столітті називали місто Шалушта.[3]

Історія[ред.ред. код]

Ранні археологічні знахідки на території Алушти — епохи неоліту, таврські поселення IV-III ст. до н. е. змінюються старогрецькими і давньоримськими.

Перша письмова згадка про Алушту відноситься до VI століття, у зв'язку з будівництвом тут фортеці Алустон за наказом візантійського імператора Юстініана I. Територія Алушти була у сфері впливу аланів, гунів, скіфів, готів, Хазарського каганату, Золотої Орди. Фортеця Алустон була важливою складовою оборонної системи, створеної візантійцями в районі Ангарського перевалу в Кримських горах для захисту від кочівників.

У XIII столітті Алушта була значною генуезькою колонією, з 1475 року — під владою турків.

В ході археологічних розкопок в Алушті були знайдені залишки церкви та середньовічного цвинтара, які існували з X по XVIII ст. Вивчення виявлених тут надгробків дозволило встановити, що більшіть місцевого населення в той час використовувало грецьку мову.[4]

У 1783 році разом з іншими кримськими землями включена до складу Російської імперії.

Як місто існує з 1902 року. З 1964 р. — місто обласного (нині республіканського) підпорядкування.

Літопис[ред.ред. код]

X-V ст. до н. е. Алуштинську долину населяють таври, що побудували у околицях Алушти циклопічні стіни, що збереглися до наших днів, і дольмени.

VI ст. н. е. Фортеця Алустон згадується візантійським письменником Прокопом з кесарії в трактаті «Про споруди імператора Юстиніана».

VI-VIII ст. Алушта і побережжя до Аюдага входять у володіння легендарної цариці Феодори.

VIII-IX ст. Виникнення поблизу Алушти городища Фуна.

Середина X ст. Алус (Алушта), Ламбат і Партеніт згадуються в листі хазарського царя Іосипа.

XII-XIII ст. Побудована фортеця Фуна.

Середина XII ст. Арабський мандрівник Абу Абдаллах Мухаммед аль-Ідрісиі згадує Алушту (Шалусту) в творі «Географічні розваги», називаючи її «важливим приморським містом».

1239 Алушта зруйнована під час набігу чингизидів.

XIV-XV ст. Алустон входить до складу князівства Феодоро.

1428 Кир Даміан, митрополит князівства Феодоро відновив храм Петра і Павла в Партеніті.

XV ст. Генуезька колонія в Алушті. Тут був особливий генуезький консул, єпископ, знаходилася єпископська кафедра. У цей період перебудована фортеця, одна з башт якої збереглася до наших днів.

1475 Алушта захоплена турками. Фортеця зруйнована, місто стало селом Судацького кадилика.

1771 Російсько-турецька війна, в ході якої Крим був виведений з підпорядкування Туреччини. Після цього на вимогу Катерини ІІ більшість християнського населення півострова було переселено у російське Приазов'я.

1774 22 липня. Битва десанта Гаджи-Алі-бея з декількох тисяч воїнів проти 150 російських єгерів, що закріпилися в розвалинах генуезької фортеці. 23 липня. Битва при селі Шуми (Верхня Кутузівка), у якому був поранений підполковник М. Кутузов.

1777 О. Суворов фундирував військові пости в Алушті й околицях, влаштовує дороги уздовж побережжя.

1783 На момент приєднання Криму до Росії в Алушті було близько 50 хатинок, що приліпилися до башт генуезької фортеці.

1787 У Партеніт приїжджає принц, помилуватися маєтком, подарованим йому Катериною II.

1783 Крим приєднаний до Російської імперії. Алушта стала центром волості Ялтинського повіту.

1818 В Алушті зупинився на обід імператор, що здійснював поїздку по Криму.

1825 Алушту відвідали поет, дипломат і письменник О. Грибоедов.

1826 Закінчено будівництво шосе Сімферополь-Алушта.

1837 У вересні Алушту відвідав імператор Микола I.

1842 В Алушті освячена церква Феодора Стратилата.

1856 В урочищі Савлух-су заснований Козьмо-Даміановський монастир.

За даними на 1864 рік у казенному татарському селі Ялтинського повіту Таврійської губернії мешкало 763 особи (391 чоловік та 372 жінки), налічувалось 120 дворових господарств, існували православна церква, 2 мечеті, карантинна застава, митний пост, волосне правління, станова квартира, поштова станція й відділення, руїни фортеці[5].

Станом на 1886 у колишньому державному селі, центрі Алуштинської волості, мешкало 738 осіб, налічувалось 121 дворове господарство, існували православна церква, 2 мечеті, школа, аптека, 13 лавок, 2 готелі, харчевня, винокурний завод. За версту — винокурний завод. За 3 версти — 2 винокурних заводи. За 5 верст — винокурний завод. За 15 верст — 3 винокурних заводи. За 18 верст — винокурня.[6].

1891 В Алушті, по дорозі з Ялти до Феодосії, побував М. Горький.

1894 Гірський обвал на Демерджі, що частково знищив однойменне село.

10 жовтня в Алушті на дачі «Голубка» відбулася зустріч спадкоємця престолу, майбутнього імператора Миколи II Олександровича, з його нареченою — Олісією Гессенською-Дармштадтською.

Панорама міста

1896 В Алушті жив і працював український письменник М. Коцюбинський.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2182 осіб (1198 чоловічої статі та 984 — жіночої), з яких 514 — православної віри, 1568 — магометанської[7].

1898 В Алушті побував Валерій Брюсов, що здійснював пішу подорож з Алупки до Алушти і далі — на Чатирдаг.

1902 Алушта одержала статус безповітного міста.

1906 В Алушті жили письменники Олександр Купрін, Костянтин Паустовський.

В травні відставний прапорщик С. Сергеєв, майбутній письменник Сергеєв-Ценський, придбав на схилі Орлиної гори невеликий наділ.

1918 Радянська соціалістична республіка Таврида. Члени уряду недовго існуючої республіки розстріляні в Алушті. Їх тримали на дачі «Голубка»; після закінчення громадянської війни тіла розстріляних перепоховають в братській могилі.

19181919 В Алушті розташовувалися війська Антанти.

1919 весна Кримська радянська соціалістична республіка. Комендант Алушти — майбутній письменник Борис Лавренест.

19191920 В Алушті розташовувалися війська Денікіна і Врангеля.

1920 14 листопада. В Алушті встановлена Радянська влада.

1920 21 грудня. Декрет «Про використання Криму для лікування трудящих».

25 грудня Наказ Кримського ревкома «Про визначення курортних місцевостей загальнодержавного значення в Криму», в якому названа Алушта. Перша здравниця організована на колишній дачі Ліндена.

1923 На базі 14 дач Професорського куточка створений будинок відпочинку Кримського союзу профсоюзів. Передмістя стало називатися Робочий куточок. Заснований Кримський державний заповідник.

1927 Кримський землетрус, що заподіяв багато лиха місту.

1927 і 1928 В Алушті виступає В. Маяковський.

1940 В Алушті діє 20 здравниць.

19411944 Алушта окупована німецько-фашистськими військами.

1945 1 лютого. У Алушті, на дачі «Голубка» зупинявся по дорозі в Кореїз Голова ради міністрів СРСР І. Сталін.

1957 Заповідник одержав статус заповідно-мисливського господарства.

1964 Алушта одержала статус міста обласного підпорядкування.

2000 23 травня рішенням сесії міської Ради Робочому куточку повернено історичну назву — Професорський куточок.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат субтропічний середземноморського типу, посушливий, жаркий, з м'якою зимою. Середня температура грудня — +2,8 °C, серпня — +23,8 °C. Опадів 430 мм на рік, кількість годин сонячного сяйва — близько 2320 на рік, найменша відносна вологість повітря в серпні — 63-68%. Купальний сезон триває з середини травня до середини жовтня, для дітей — з кінця червня до кінця вересня (температура води біля 20 °C і більше).

Транспорт[ред.ред. код]

Через місто проходить єдина у Європі міжміська тролейбусна лінія Сімферополь-Алушта-Ялта. У місті є пристань, тролейбусний і автобусний вокзали.

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість в Алушті: завод залізобетонних конструкцій, молоко- і хлібокомбінати, ефіроолійний завод; 4 виноробні заводи, які входять до НВАО «Массандра», виробляють понад 20 популярних марок вин. Є держлісгосп, державне мисливське господарство.

Демографія[ред.ред. код]

На території міста проживають: росіяни — 71,6%, українці — 23,2%, кримські татари — 3,4%, а також представники 10 інших національностей.

Національний склад Алуштинської міськради за переписом 2001 р.:[8]

чисельність частка, %
росіяни 35 030 71,6
українці 11 987 23,2
кримські татари 3 081 5,9
білоруси 743 1,4
вірмени 223 0,4
молдавани 104 0,2
азербайджанці 102 0,2
татари 93 0,2
поляки 85 0,2
грузини 72 0,2
євреї 71 0,1

Мовний склад населення села був таким[9]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 2799 9,4
російська 26192 87,95
кримськотатарська 466 1,57
вірменська 80 0,27
білоруська 57 0,19
болдавська 24 0,08
циганська 6 0,02
болгарська 3 0,01
гагаузька 3 0,01
німецька 3 0,01
польська 3 0,01
румунська 3 0,01

Соціально-гуманітарна сфера[ред.ред. код]

Будівля Алуштинської міськради

На території міста містяться Кримська гірничо-лісова науково-дослідна станція України інститути лісового господарства і агролісомеліорації. На території Алушти — 13 загальноосвітніх, музичних і художніх шкіл, ПТУ, 3 філіали вузів. Медичне обслуговування здійснюють: міська лікарня з 7-у відділеннями, 3 поліклініки, зокрема зубопротезна, і жіноча консультація. Є 2 бібліотеки, відділення 3-х банків.

Особи, пов'язані з Алуштою[ред.ред. код]

Пам'ятки культури, архітектура[ред.ред. код]

Пам'ятні місця[ред.ред. код]

Музеї[ред.ред. код]

Докладніше: Музеї Алушти

Святі місця Алушти[ред.ред. код]

Парки[ред.ред. код]

У місті — пам'ятники О. Пушкину, М. Горькому, С. Сергеєву-Ценському, пам'ятні знаки на честь кримських партизан і радянських воїнів-визволителів.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 (pdf)
  2. Празднование Дня города - Алушта24
  3. М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 14
  4. Верменич Я. В. Алушта // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. — Київ: Наукова думка, 2003. — Т.1
  5. (рос. дореф.) XLI. Таврическая губернія. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1864 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ М. Раевскимъ. СанктПетербургъ. 1865. — LVI + 138 с., (код 1407)
  6. (рос. дореф.) Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с.
  7. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-216)
  8. http://sf.ukrstat.gov.ua/perepis1.htm#_jaz
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим

Література[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.