Алушта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Алушта
Coat of Arms of Alushta.png Flag of Alushta.png
Герб Алушти Прапор Алушти
Алушта на карті Криму
Алушта на карті Криму
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Республіка Крим
Район/міськрада Алуштинська міськрада
Код КОАТУУ 110300000
Засноване V ст.
Агломерація 52 215
Статус міста з 1902 року
Населення 29 781 (перепис 2001)
Площа 6,983 км²
Густота населення 4 264 осіб/км²
Поштові індекси 98500-98519
Телефонний код +380-6560
Координати 44°40′9″ пн. ш. 34°24′11″ сх. д.
Водойма Улу-Узень, Демерджі, Чорне море
Міста-побратими Яанекоскі (Фінляндія), Капрі (Італія), Кассіс (Франція), Санта-Круз (США), Синоп (Туреччина), Дубна ([Росiя])
День міста 31 квітня
Відстань
Найближча залізнична станція Сімферополь
До станції 45 км
До обл./респ. центру
 - фізична 38 км
 - автошляхами 45 км
До Києва
 - фізична 702 км
 - автошляхами 825 км
Міська влада
Адреса 98516, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, пл. Радянська, 1, 2-53-86
Веб-сторінка Міська рада Алушти
Міський голова Щербина Володимир

Алу́шта (рос. Алушта, крим. Aluşta) — місто республіканського підпорядкування АР Крим. Розташоване в південній частині Кримського півострова на березі Чорного моря, у долинах гірських річок Улу-Узень і Демерджі, оточене амфітеатром Головної гряди Кримських гір (з заходу над містом височить Бабуган-Яйла, на північному заході — масив Чатир-Даг, на півночі Демерджі), за 45 км від Сімферополя і за 32 км від Ялти, з якими має автобусне і тролейбусне сполучення.

Зміст

[ред.] Природні ресурси

Залишки фортеці Алустон

Алушта — приморський кліматичний курорт Південного берегу Криму, відомий з кінця 19 ст.

Курортна зона Алушти (від гори Аюдаг до селища Привітне — 80 км. берегової смуги) містить 78 санаторно-курортних установ. Популярні — «Крим», «Дубна», «Золотий колос», «Славутич», «Круча», «Алушта».

На цій території — 5 туристичних баз, 3 міські і близько 20 приватних готелів.

[ред.] Назва

За наказом візантійського імператора Юстініана І була побудована фортеця Алустон. Руїни фортеці збереглися і до нашого часу. Поблизу вежі знаходиться будинок, котрий використовували при зйомках фільму Кавказька полонянка, або нові пригоди Шурика.

Араби у 12 столітті називали місто Шалушта.[1]

[ред.] Історія

Ранні археологічні знахідки на території Алушти — епохи неоліту, таврські поселення IV-III ст. до н. е. змінюються старогрецькими і давньоримськими.

Перша письмова згадка про Алушту відноситься до VI століття, у зв'язку з будівництвом тут фортеці Алустон за наказом візантійського імператора Юстініана I. Територія Алушти була у сфері впливу аланів, гунів, скіфів, готів, Хазарського каганату, Золотої Орди.

У XIII столітті Алушта була значною генуезькою колонією, з 1475 року — під владою турків.

У 1783 році разом з іншими кримськими землями включена до складу Російської імперії.

Як місто існує з 1902 року. З 1964 р. — місто обласного (нині республіканського) підпорядкування.

[ред.] Літопис

X-V ст. до н. е. Алуштинську долину населяють таври, що побудували у околицях Алушти циклопічні стіни, що збереглися до наших днів, і дольмени.

VI ст. н. е. Фортеця Алустон згадується візантійським письменником Прокопом з кесарії в трактаті «Про споруди імператора Юстиніана».

VI-VIII ст. Алушта і побережжя до Аюдага входять у володіння легендарної цариці Феодори.

VIII-IX ст. Виникнення поблизу Алушти городища Фуна.

Середина X ст. Алус (Алушта), Ламбат і Партеніт згадуються в листі хазарського царя Іосипа.

XII-XIII ст. Побудована фортеця Фуна.

Середина XII ст. Арабський мандрівник Абу Абдаллах Мухаммед аль-Ідрісиі згадує Алушту (Шалусту) в творі «Географічні розваги», називаючи її «важливим приморським містом».

1239 Алушта зруйнована під час набігу чингизидів.

XIV-XV ст. Алустон входить до складу князівства Феодоро.

1428 Кир Даміан, митрополит князівства Феодоро відновив храм Петра і Павла в Партеніті.

XV-XVII ст. Генуезька колонія в Алушті. Тут був особливий генуезький консул, єпископ, знаходилася єпископська кафедра. У цей період перебудована, одна з башт якої збереглася до наших днів.

1475 Алушта захоплена турками. Фортеця зруйнована, місто стало селом Судакського кадилика.

1771 Російсько-турецька війна, в ході якої Крим був виведений з підпорядкування Туреччини.

1774 22 липня. Битва десанта Гаджи-Алі-бея з декількох тисяч воїнів проти 150 російських єгерів, що закріпилися в розвалинах генуезької фортеці. 23 липня. Битва при селі Шуми (Верхня Кутузівка), у якому був поранений підполковник М. І. Кутузов.

1777 О. В. Суворов фундирував військові пости в Алушті і околицях, влаштовує дороги уздовж побережжя.

1783 До моменту приєднання Криму до Росії в Алушті було близько 50 хатин, що приліпилися до башт генуезької фортеці.

1787 У Партеніт приїжджає принц, помилуватися маєтком, дарованим йому Катериною II.

1783 Крим приєднаний до Російської імперії. Алушта стала центром волості Ялтинського повіту.

1818 В Алушті зупинився на обід імператор, що здійснював поїздку по Криму.

1825 Алушту відвідали поет, дипломат і письменник О. С. Грибоедов.

1826 Закінчено будівництво шосе Сімферополь-Алушта.

1837 У вересні Алушту відвідав імператор Микола I.

1842 В Алушті освячена церква Феодора Стратилата.

1856 В урочищі Савлух-су заснований Козьмо-Дамиановский монастир.

1891 В Алушті, по дорозі з Ялти до Феодосії, побував М. Горький.

1894 Гірський обвал на Демерджі, що трохи знищив однойменне село.

10 жовтня. В Алушті, на дачі «Голубка» відбулася зустріч спадкоємця престолу, майбутнього імператора Миколи II Олександровича з його нареченою — Олісиєю Гессенською-Дармштадтською.

Панорама міста

1896 В Алушті жив і працював український письменник М. М. Коцюбинський.

1898 В Алушті побував В. Я. Брюсов, що здійснював пішу подорож з Алупки до Алушти і далі — на Чатирдаг.

1902 Алушта одержала статус безповітного міста.

1906 В Алушті жили письменники О. І. Купрін, К. Г. Паустовський. В травні відставний прапорщик С. Н. Сергеєв, майбутній письменник Сергеєв-Ценський, придбав на схилі Орлиної гори невеликий наділ.

1918 Радянська соціалістична республіка Таврида. Члени уряду недовго існуючої республіки розстріляні в Алушті. Їх містили на дачі «Голубка»; після закінчення громадянської війни тіла розстріляних перезахоронюють в братскій могилі.

1918—1919 В Алушті розміщувалися війська Антанти.

1919 весна Кримська радянська соціалістична республіка. Комендант Алушти — майбутній письменник Борис Лавренест.

1919—1920 В Алушті розміщувалися війська Денікіна і Врангеля.

1920 14 листопада. В Алушті встановлена Радянська влада.

1920 21 грудня. Декрет «Про використання Криму для лікування трудящих».

25 грудня Наказ Кримського ревкома «Про визначення курортних місцевостей загальнодержавного значення в Криму», в якому названа Алушта. Перша здравниця організована на колишній дачі Ліндена.

1923 На базі 14 дач Професорського куточка створений будинок відпочинку Кримского союзау профсоюзів. Передмістя стало називатися Робочий куточок. Заснований Кримский державний заповідник.

1927 Кримський землетрус, що заподіяв багато бід місту.

1927 і 1928 В Алушті виступає В. В. Маяковський.

1940 В Алушті діє 20 здравниць.

1941—1944 Алушта окупована німецько-фашистськими військами.

1945 1 лютого. У Алушті, на дачі «Голубка» зупинявся по дорозі в Кореїз Голова ради міністрів СРСР І. В. Сталін.

1957 Заповідник одержав статус заповідно-мисливського господарства.

1964 Алушта одержала статус міста обласного підпорядкування.

2000 23 травня рішенням сесії міської Ради Робочому куточку повернено історичну назву — Професорський куточок.

[ред.] Клімат

Клімат субтропічний середземноморського типу, посушливий, жаркий, з м'якою зимою. Середня температура грудня — +2,8 °C, серпня — +23,8 °C. Опадів 430 мм. на рік, кількість годин сонячного сяйва — близько 2320 на рік, найменша відносна вологість повітря в серпні — 63-68 %. Купальний сезон триває з середини травня до середини жовтня, для дітей — з кінця червня до кінця вересня (температура води біля 20 °C і більше).

[ред.] Транспорт

У місті є пристань, тролейбусний і автобусний вокзали.

[ред.] Економіка

Промисловість в Алушті — завод залізобетонних конструкцій, молоко— і хлібокомбинати, ефіроолійний завод; 4 виноробних заводів, які входять до ВО «Массандра», виробляють понад 20 популярних марок вин. Є держлісгосп, державне мисливське господарство.

[ред.] Демографія

На території міста проживають: українці — 23,2 %, росіяни — 71,6 %, кримські татари — 3,4 %, а також представники 10 інших національностей.

[ред.] Соціально-гуманітарна сфера

На території міста знаходяться: Кримська гірничо-лісова науково-дослідна станція України інститути лісового господарства і агролісомеліорації. На території Алушти — 13 загальноосвітніх, музичних і художніх шкіл, ПТУ, 3 філіали вузів. Медичне обслуговування здійснюють: міська лікарня з 7-у відділеннями, 3 поліклініки, зокрема зубопротезна, і жіноча консультація. Є 2 бібліотеки, відділення 3-х банків.

[ред.] Пам'ятки культури, архітектура

[ред.] Пам'ятні місця

Розвалини фортеці Фуна.

[ред.] Музеї

  • Алуштинська філія кримського республіканського краєзнавчого музею (44°40′26″ пн. ш. 34°24′53″ сх. д.)
  • Музей природи кримского державного заповідно-мисливського господарства. На території заповідника — цілюще джерело мінеральної води із значним вмістом срібла.
  • Алуштинський літературно-меморіальний музей С. Н. Сергеєва-Ценського (44°39′42″ пн. ш. 34°24′4″ сх. д.)
  • Літературний музей І. С. Шмельова
  • Будинок-музей академіка архитектури А. Н. Бекетова (44°39′26″ пн. ш. 34°24′18″ сх. д.)

[ред.] Святі місця Алушти

У місті — пам'ятники О. С. Пушкину, М. Горькому, С. Сергеєву-Ценському, пам'ятні знаки на честь кримських партизан і радянських воїнів-визволителів.

[ред.] Примітки

  1. ↑ М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 14

[ред.] Література

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми
п • о • р
Flag of Alushta.png  Населені пункти Алуштинської міськради
Смт: Партеніт
Села: Верхня Кутузовка • Генеральське • Запрудне • Зеленогір'я • Ізобільне • Кипарисне • Лаврове • Лучисте • Малий Маяк • Малоріченське • Нижнє Запрудне • Нижня Кутузовка • Привітне • Пушкіне • Рибаче • Сонячногірське
Селища: Бондаренкове • Виноградний • Лаванда • Лазурне • Розовий • Семидвір'я • Утьос • Чайка
п • о • р
Історичні населені місця Криму
п • о • р
Flag of Crimea.svg  Міста і смт АР Крим
Міста: Алупка · Алушта · Армянськ · Бахчисарай · Білогірськ · Джанкой · Євпаторія · Керч · Красноперекопськ · Саки · Сімферополь · Старий Крим · Судак · Феодосія · Щолкіне · Ялта
Смт: Аграрне · Аерофлотський · Азовське · Багерове · Берегове · Виноградне · Відрадне · Вільне · Восход · Гаспра · Гвардійське · Голуба Затока · Гресівський · Гурзуф · Заозерне · Зуя · Кацівелі · Кіровське · Коктебель · Комсомольське · Кореїз · Красногвардійське · Краснокам'янка · Куйбишеве · Курортне · Курпати · Леніне · Лівадія · Масандра · Миколаївка · Мирний · Молодіжне · Научний · Нижньогірський · Нікіта · Новий Світ · Новоозерне · Новоселівське · Новофедорівка · Октябрське · Орджонікідзе · Ореанда · Паркове · Партеніт · Первомайське · Понизівка · Поштове · Приморський · Роздольне · Санаторне · Сімеїз · Совєтське · Совєтський · Форос · Чорноморське · Щебетовка
п • о • р
Автономна Республіка Крим
Райони: Бахчисарайський • Білогірський • Джанкойський • Кіровський • Красногвардійський • Красноперекопський • Ленінський • Нижньогірський • Первомайський • Роздольненський • Сакський • Сімферопольський • Совєтський • Чорноморський Flag of Crimea.svg
Міста республіканського підпорядкування: Алушта • Армянськ • Джанкой • Євпаторія • Керч • Красноперекопськ • Саки • Сімферополь • Судак • Феодосія • Ялта


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%83%D1%88%D1%82%D0%B0
Особисті інструменти