Парламентські вибори у Вірменії 2021

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Парламентські вибори у Вірменії 2021
Країна  Вірменія
Юрисдикція Вірменія
Попередник Парламентські вибори у Вірменії 2018
Наступник 2026 Armenian parliamentary electiond
Дата й час 20 червня 2021[1]
Є безпосередньою причиною Протести у Вірменії 2020 року
Виборна посада депутат Національних зборів Вірменії[d]
Обраний кандидат Громадянський договір, Armenia Allianced, I Have Honor Allianced, Республіка[d] і Успішна Вірменіяd
Кандидат Громадянський договір, Armenia Allianced, I Have Honor Allianced, Успішна Вірменіяd, Республіка[d], Armenian National Congressd, Shirinyan-Babajanyan Alliance of Democratsd, National Democratic Poled, Bright Armeniad, 5165 National Conservative Movement Partyd, Liberal Partyd, Homeland of Armenians Partyd, Armenia is Our Homed, Democratic Party of Armeniad, National Christian Partyd, Free Homeland Allianced, Sovereign Armenia Partyd, Fair Armenia Partyd, Рішення громадянинаd, European Party of Armeniad, Freedom Partyd, Rise Partyd, United Homeland Partyd, All-Armenian National Statehood Partyd і National Agenda Partyd
Кількість виборців 2 595 334
Кількість поданих бюлетенів 1 281 375
Всього дійсних голосів 1 276 693
Система голосування party-list proportional representationd
CMNS: Парламентські вибори у Вірменії 2021 у Вікісховищі

Позачергові парламентські вибори відбулися у Вірменії 20 червня 2021 року. Спочатку вибори були призначені на 9 грудня 2023 року, але були перенесені через тривалу політичну кризу у Вірменії після Другої карабаської війни та спроби перевороту в лютому 2021 року[2].

Прем'єр-міністр з 2018 року Нікол Пашинян подав у відставку в квітні 2021 року, після чого 10 травня були розпущені Національні збори Вірменії сьомого скликання[3]. Пашинян продовжував виконувати обов'язки прем'єр-міністра до проведення виборів. Правляча партія «Громадянський договір», очолювана Пашиняном, набрала 53,97 % голосів виборців і отримала 72 місця, що становить більшість в парламенті. Опозиційна група «Альянс Вірменія» посіла друге місце з 27 місцями, а блок «У мене є честь» отримав 6 місць[4]. Жодна інша партія або блок не досягли порогу голосів, необхідного для отримання місця. Опозиція заявила про фальсифікації під час виборів,[5] в той час як ОБСЄ оцінила вибори як «в цілому позитивні».

Передумови[ред. | ред. код]

Після шести тижнів війни з Азербайджаном 9 листопада 2020 року прем'єр-міністр Пашинян, президент Азербайджану Ільхам Алієв і президент Росії Володимир Путін досягли і підписали угоду про припинення вогню[6]. Після оголошення цієї угоди в Єревані спалахнули бурхливі протести, Національні збори були навіть взяті штурмом, а його спікер Арарат Мірзоян був побитий розлюченим натовпом.

Пашинян зіштовхнувся з постійними закликами до відставки і масовими мітингами з вимогою піти у відставку[7]. 25 лютого 2021 року начальник Генерального штабу Збройних сил Вірменії Онік Гаспарян і понад 40 інших високопоставлених генералів зажадали відставки Пашиняна, що він назвав спробою державного перевороту, викликавши політичну кризу, що закінчилася відставкою Гаспаряна[8].

25 квітня 2021 року Пашинян оголосив про свою офіційну відставку, що призвело до розпуску Національних зборів і призначення дострокових виборів на 20 червня того ж року[9].

Виборча система[ред. | ред. код]

Члени однопалатних Національних зборів обираються за партійними списками на основі пропорційного представництва. Кількість місць становить не менше 101, при необхідності виділення додаткових місць кількість збільшується. Місця розподіляються за методом Д'Ондта з виборчим порогом в 5 % для партій і 7 % для багатопартійних блоків[10][11]. Однак в парламент проходять мінімум три політичні групи, незалежно від результатів третьої за результативністю партії або блоку[4].

Місця розподіляються між партіями відповідно до їхніх часток голосів по країні. Чотири місця зарезервовані для національних меншин (ассирійців, курдів, росіян і єзидів), причому партії мають окремі списки для цих чотирьох груп[11]. Гендерна квота вимагає, щоб будь-яка верхня частина партійного списку включала не менше 33 % кандидатів кожної статі[12].

Якщо одна партія отримує більшість місць, але менше 54 %, їй будуть надані додаткові місця, що дасть їй 54 % від загальної кількості. Якщо одна партія отримує понад дві третини місць, партії, що програли, однак які подолали поріг, отримують додаткові місця, зменшуючи частку місць партії, що перемогла, до двох третин. Якщо уряд не буде сформовано протягом шести днів після оприлюднення попередніх результатів, на 28-й день має відбутися другий тур виборів між двома провідними партіями. Партія, яка перемогла в другому турі, отримає додаткові місця, необхідні для отримання більшості в 54 %, при цьому всі місця, отримані в першому турі, зберігаються[11].

Пандемія COVID-19[ред. | ред. код]

Зіштовхнувшись з пандемією COVID-19 в Вірменії, уряд не здійснив жорстких заходів. Виборчий кодекс не передбачає голосування поштою або дострокового голосування, працівники виборчих дільниць повинні забезпечити носіння масок, а уряд закупив 2,6 мільйона ручок, щоб виборці могли користуватися лише своєю особистою ручкою[13].

Розклад[ред. | ред. код]

Партії та партійні блоки, що брали участь у виборах, повинні були подати заяви з усіма підтверджуючими документами до 18:00 26 травня. Виборчі списки політичних партій і партійних блоків були зареєстровані до 31 травня[14].

Офіційна виборча кампанія проходила з 7 по 18 червня.[15] Голосування проходило 20 червня з 8 ранку до 8 вечора[16].

Політичні сили[ред. | ред. код]

Чотири блоки і 23 партії подали документи до Центральної виборчої комісії (ЦВК) Вірменії для реєстрації на виборах[17]. Це значне зростання числа конкуруючих партій, поскільки на парламентських виборах, що відбулися двома роками раніше, брали участь лише дев'ять партій і два блоки[18]. Декілька партій і всі блоки були створені 2020 або 2021 року після поразки Вірменії в Другій карабаській війні. У виборах брали участь чотири блоки і 21 партія[19].

Відмова від участі або не були зареєстровані[ред. | ред. код]

Партія Християнсько-демократичного відродження вирішила відкликати свою заявку на участь у виборах в якості незалежного учасника; замість цього партія братиме участь у виборах в складі блоку демократів Шириняна-Бабаджаняна[20].

7 червня лідер партії «Вірменські орли — Єдина Вірменія» заявив, що його партія припиняє свою виборчу кампанію і не братиме участі у виборах. Він закликав скасувати вибори взагалі, поки прикордонні райони Вірменії не будуть звільнені від азербайджанської окупації[21].

Підтримка[ред. | ред. код]

Вірменський національний конгрес

Альянс Вірменія

  • Карен Карапетян, колишній прем'єр-міністр і мер Єревану[23]
  • Онік Гаспарян, начальник Генерального штабу Збройних сил Вірменії[24]
  • Віталій Баласанян, секретар «Ради національної безпеки» Нагірного Карабаху[25]
  • Геворг Даніелян, колишній голова Вищої судової ради[26]
  • Самвел Дарбінян, колишній мер Ванадзору[27]
  • Татул Манасерян, економіст, колишній депутат[26]
  • Размік Давоян, поет[26]
  • Сірушо, співачка[28]
  • Нерсік Іспірян, співак[26]
  • Левон Джавахян, письменник[26]
  • Меружан Тер-Гуланян, письменник[26]
  • Ашот Мелконян, історик, голова Інституту історії Академії наук Вірменії[26]
  • Мартін Вардазарян[29]

Блок «У мене є честь»

  • Мікаєл Мінасян, колишній посол Вірменії у Ватикані[30]

Світла Вірменія

Іноземні місії спостерігачів за виборами[ред. | ред. код]

Вісім спостережних місій, в тому числі від ОБСЄ/БДІПЛ і СНД, зареєструвалися для спостереження за виборами[32]. В цілому 250 короткострокових спостерігачів прибули від БДІПЛ[33], і 70 спостерігачів з країн СНД стежили за виборами[34].

На парламентських виборах 2018 року було 8 місій зі спостереження[35], а на парламентських виборах 2017 року — 6 місій[36].

Результати[ред. | ред. код]

Увечері 20 червня глава Центральної виборчої комісії Тигран Мукучян оголосив попередні результати: партія Пашиняна «Громадянський договір» лідирує з 58,5 % голосів і 72 місцями в Національних зборах, що на 16 місць менше, ніж 2018 року, в той час як «Альянс Вірменія» колишнього президента Роберта Кочаряна отримала 18,8 % і 27 місць.[37] Третьою політичною силою став блок «У мене є честь» з 5,23 відсотками і 6 місцями[37][К 1].

Виконуючий обов'язки прем'єр-міністра Нікол Пашинян заявив про перемогу на дострокових виборах, але одразу блок Кочаряна заперечив ці результати, заявивши, що не визнає їх до тих пір, поки не будуть усунуті ймовірні порушення під час голосування. Тим часом Тигран Мукучян заявив, що «в цілому вибори пройшли відповідно до законодавства країни».[38]

Президент Армен Саркісян закликав своїх співвітчизників до миролюбства, оскільки неприпустимо «переходити політичні і моральні межі, загострювати ситуацію і розпалювати ненависть і ворожнечу»[37].

21 червня Центральна виборча комісія підтвердила результати; «Громадянський договір» виразно здобув 53,96 відсотка голосів і 72 місця, блок «Вірменія» — 21,06 відсотка голосів і 27 місць, а блок «У мене є честь» залишився з 5,23 відсотками голосів, які були враховані як попередні результати[39].

22 червня Кочарян заявив в інтерв'ю, перед обличчям припущень про те, що обрані депутати від блоку «Вірменія» не приймуть посади в спробі бойкотувати парламент, що, на його думку, вони повинні прийняти їх, але «я не бачу себе в парламенті, тому що я більше виконавча влада». У той же час він підтвердив, що найближчим часом блок надасть до Конституційного суду звіт, який доводить наявність порушень виборчої процедури. Він також визнав, що причиною його поразки могла стати відсутність роботи під час кампанії в сільській місцевості[40].

Реакція[ред. | ред. код]

Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков сказав, що Пашинян здобув «переконливу перемогу»[41].

Голова Європейської Ради Шарль Мішель сказав: «Сердечно вітаю Нікола Пашиняна з перемогою на виборах. ЄС підтримує Вірменію в справі поглиблення реформ. Ми також готові і далі підтримувати регіональну стабілізацію і всеосяжне врегулювання конфлікту»[42].

Організація з безпеки і співробітництва в Європі в своїй заяві зазначила, що вибори були «конкурентними і в цілому добре керованими в короткі терміни». Спостерігачі ОБСЄ відзначили, що вони «характеризувалися сильною поляризацією і були затьмарені все більш підбурювальною риторикою серед основних учасників», але оцінили день виборів і підрахунок голосів «в цілому позитивно»[43].

Держдепартамент США опублікував заяву для преси, в якій привітав вірменський народ і визнав, що «права людини і основні свободи виборців в цілому дотримувалися, учасники виборів могли вільно вести передвиборну кампанію, і що БДІПЛ оцінило підрахунок голосів в день виборів як позитивний». Він також закликав «поважати результати цих виборів після їх підтвердження, використовувати законний процес розгляду скарг з приводу виборів для вирішення проблемних питань і уникати політичних репресій»[44].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.rferl.org/a/armenia-pashinian-early-parliamentary-elections-called/31157523.html
  2. ↑ Armenia PM says open to early elections to end crisis. www.aljazeera.com (англ.). Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  3. ↑ National Assembly of the Republic of Armenia | Official Web Site | parliament.am. www.parliament.am. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  4. ↑ а б "Ովքե՞ր են ԱԺ-ում հայտնված նոր պատգամավորները․ նախնական տվյալներ". Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  5. ↑ Armenia election: PM Nikol Pashinyan wins post-war poll. BBC News (брит.). 21 червня 2021. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  6. ↑ Armenia, Azerbaijan and Russia sign Nagorno-Karabakh peace deal. BBC News (брит.). 10 листопада 2020. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 23 червня 2021.
  7. ↑ Rival Rallies In Yerevan As Armenia Reels From Nagorno-Karabakh Truce (англ.), архів оригіналу за 27 березня 2021, процитовано 23 червня 2021
  8. ↑ Staff, Reuters (25 лютого 2021). Armenia's armed forces demand resignation of PM and government: Ifax. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  9. ↑ Bloomberg - Are you a robot?. www.bloomberg.com. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  10. ↑ All Change in Armenia. Carnegie Europe (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  11. ↑ а б в Parliamentary elections 2 April 2017: OSCE/ODIHR needs assessment mission report (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 травня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  12. ↑ Հայաստանի ընտրական նոր օրենսգիրքը. կանանց և ազգային փոքրամասնությունների քվոտաներ. www.evnreport.com (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  13. ↑ How Will Armenians With COVID-19 Vote on Election Day?. www.evnreport.com (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  14. ↑ 23 political parties and 4 alliances apply to Armenia Central Electoral Commission ahead of snap parliamentary elections. news.am (англ.). Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  15. ↑ Armenia’s June 2021 Parliamentary Election: The Essential Primer. www.evnreport.com (англ.). Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  16. ↑ Политические партии и блоки должны представить в ЦИК все документы до 18.00 26 мая. news.am (рос.). Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  17. ↑ Գրանցման համար փաստաթղթեր է ներկայացրել 23 կուսակցություն և կուսակցությունների 4 դաշինք. www.elections.am. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  18. ↑ A guide to Armenia's June 2021 parliamentary election. The Armenian Weekly (амер.). 9 червня 2021. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  19. ↑ Opposition Alliance Rallies In Yerevan Ahead Of Early Poll. RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  20. ↑ Узел, Кавказский. 2620 кандидатов зарегистрированы на парламентских выборах в Армении. Кавказский Узел. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  21. ↑ Armenia opposition party leader terminates election campaign, calls on canceling snap elections. news.am (англ.). Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  22. ↑ Log into Facebook. Facebook (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  23. ↑ 2nd President Kocharyan, ex-PM Karapetyan meet at “Armenia” bloc headquarters (PHOTOS). web.archive.org. 16 червня 2021. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  24. ↑ Պետք է աջակցենք ՀՀ երկրորդ նախագահ Ռոբերտ Քոչարյանին. Օնիկ Գասպարյան. news.am (вірм.). Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  25. ↑ Մենք երբեք չենք ստել, ինչ խոստացել ենք, արել ենք․ Ռոբերտ Քոչարյան. web.archive.org. 16 червня 2021. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  26. ↑ а б в г д е ж 124 մտավորականների կոչը՝ «Հայաստան» դաշինքին սատարելու վերաբերյալ. web.archive.org. 16 червня 2021. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  27. ↑ Մենք մեր ապագան պետք է կապենք միմիայն Ռոբերտ Քոչարյանի հետ. Սամվել Դարբինյան. web.archive.org. 17 червня 2021. Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  28. ↑ LLC, Helix Consulting. «Հայաստան» դաշինքի հանրահավաքին Սիրուշոն հայրենասիրական երգերից հատվածներ կատարեց. www.panorama.am (англ.). Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  29. ↑ «Հայաստան» դաշինքին սատարողների նոր խումբը. A1Plus (вірм.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  30. ↑ "Միքայել Մինասյան. «Ընտրե՛ք Սերժ Սարգսյանին, ընտրե՛ք «Հայաստան» դաշինքը կամ Ծառուկյանին, եթե վստահ եք, որ նա Փաշինյանի հետ դաշինք չի կազմի, սա կյանքի ու մահվան ընտրություն է» | Առավոտ — Լուրեր Հայաստանից". Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  31. ↑ Log In or Sign Up to View. www.facebook.com (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  32. ↑ "Registered intl. observers" (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  33. ↑ Early Parliamentary Elections, 20 June 2021. www.osce.org (англ.). Архів оригіналу за 22 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  34. ↑ "ԿԸՀ նախագահի հանդիպումը ԱՊՀ դիտորդների հետ". Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  35. ↑ "Foreign monitoring groups for 2018 pariamentary elections" (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  36. ↑ "Foreign monitoring groups for 2017 pariamentary elections" (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  37. ↑ а б в "Ովքե՞ր են ԱԺ-ում հայտնված նոր պատգամավորները․ նախնական տվյալներ". Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  38. ↑ Armenia's Pashinian Claims Landslide Election Victory, Sees Constitutional Majority In Parliament. RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  39. ↑ ԿԸՀ-ն հաստատեց ԱԺ ընտրությունների քվեարկության նախնական արդյունքները. yerkirmedia.am. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  40. ↑ Armenian opposition weighs boycott of parliament | Eurasianet. eurasianet.org (англ.). Архів оригіналу за 22 червня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  41. ↑ Armenian leader's party wins snap vote despite defeat in war. AP NEWS. 21 червня 2021. Архів оригіналу за 22 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  42. ↑ https://twitter.com/eucopresident/status/1406962066938896391. Twitter (укр.). Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  43. ↑ Armenia’s early parliamentary elections were competitive and well run, but polarized and marred by aggressive rhetoric, international observers say. www.osce.org (англ.). Архів оригіналу за 22 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  44. ↑ Armenia’s Parliamentary Elections. United States Department of State (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
Президентські вибори
1991 • 1996 • 1998 • 2003 • 2008 • 2013
Парламентські вибори
1919 • 1990 • 1995 • 1999 • 2003 • 2007 • 2012 • 2017 • 2018 • 2021
Місцеві вибори
2009 • 2010 • 2011 • 2012 • 2013 • 2014 • 2015 • 2016 • 2017 • 2018
Референдуми
1991 • 1995 • 2003 • 2005 • 2015


Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «К», але не знайдено відповідного тегу <references group="К"/>

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Парламентські_вибори_у_Вірменії_2021&oldid=36882706