Паровий автомобіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Паровий автомобіль - автомобіль, в якому в ролі двигуна використовується паросилова установка. Парові автомобілі з'явилися раніше, ніж паровози, розроблялися й випускалися до середини XX століття.

Історія[ред.ред. код]

Ще за Середньовіччя були спроби створити вози, що мали б пересуватися силою вітру або мускульною силою сидячих у них людей.[1] У 1668 або 1672 році бельгійським ієзуїтом Фердінандом Вербістом у його книзі з астрономії була описана машина, що могла рухатися за допомогою струменю пари, що приводив у дію механізми на ній. Є думка, що саме машина Вербіста могла бути першим автомобілем, однак за твердженням противників цієї ідеї доказів існування такої машини немає і вона була розроблена лише як невеличка іграшка. 1680 року Ісаак Ньютон описав екіпаж, що рухався завдяки реактивній силі пари.

Однак, лише у 1769 - 1770 роках французький військовий інженер і винахідник Кюньо створив перший дійсно працюючий транспортний засіб з паровим двигуном, відомий як віз Кюньо. Він міг розвивати швидкість до 4 км/год й везти на собі вантаж у кілька тон. Однак, через недосконалість конструкції й з інших причин, роботи Кюньо були припинені.

Наступний паровий автомобіль з'явився у Європі лише через 14 років після розробок Кюньо, 1784 року свій віз з паровим двигуном розробив шотландський винахідник Вільям Мердок. 1801 року транспортний засіб з досконалішим паровим двигуном сконструював британський винахідник корнуолець Річард Тревітік, а 1803 року він сконструював і запатентував іншу свою парову карету. Цього ж року Тревітік створив першій в історії паровоз.

У першій третині XIX століття у Англії було зроблено низку спроб створити парові карети різних конструкцій й омнібусів. У країнах Заходу парові автомобілі отримали певне розповсюдження наприкінці XIX століття, переважно у Франції й Англії.

У ХХ столітті розробки й випуск парових автомобілів продовжилися, у тому числі у СРСР, де 1949 року було розроблено парову вантажівку НАМИ-012, що працювала на дровах.

Характеристика[ред.ред. код]

У середині XX століття відзначалося, що парова машина, допускаючи безступеневе регулювання і плавне змінення крутного моменту у порівняно широких межах, вигідно відрізняється за характеристиками від низки інших транспортних двигунів. Добра тягова характеристика парової машини і пристосовуваність до перемінних режимів роботи дозволяють спростити трансмісію парового автомобіля. На вантажних парових автомобілях встановлюється спрощена коробка передач з двома ступінями швидкості - прямою і знижувальною передачами. Завдяки реверсивності парової машини "задній хід" у коробці передач у парового автомобіля відсутній.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Стаття Автомобіль у Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.