Переміщені особи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Перемі́щені осо́би — переміщені, силоміць виселені або за розпорядженням влади переселені люди, яким загрожують військові дії або стихійні лиха, як-от: землетруси, повінь, аварія тощо.

Переміщення осіб як форма примусової міграції[ред.ред. код]

Вирізняються дві категорії переміщених осіб:

  1. ті, які були вимушені залишити країни походження або місце постійного мешкання, перетнули державний кордон та опинилися у становищі, подібному до становища біженців, але залишилися під захистом свого уряду;
  2. ті, котрі, хоча й залишились в кордонах своїх країн, були вимушені покинути місця свого постійного мешкання, або припинити звичайну економічну діяльність через те, що їхнє життя, безпека або свобода опинилися під загрозою внаслідок насильства, збройного конфлікту або внутрішнього безладдя.

Виникнення терміну «Ді-Пі»[ред.ред. код]

Виникнення терміну «переміщені особи» (англ. displaced persons, акронім: DP — у трансліті: «Ді-Пі») пов'язано з подіями Другої світової війни. З 1939 по 1944 рр. унаслідок воєнних дій опинилось на території Німеччини близько 10 млн чоловік, більшість з яких було залучено до примусової праці або ж вислано з країн звичного місця проживання за расовими, релігійними або політичними міркуваннями. Число вивезених з території колишнього Радянського Союзу становило 4 078 000 чоловік, 2,4 млн з яких — українці.

Табір переміщених осіб у Ґіссені (Німеччина) для переміщених осіб-українців (фото з 1948 р.)

Після закінчення війни долею цих людей опікувалася Організація об'єднаних націй (ООН) та спеціально створені для цього організації. Унаслідок репатріації (у певній частині випадків — примусової) більшість із осіб, було за міжнародними домовленнями повернуто в СРСР. Проте приблизно 200 тис. осіб, фактично змінивши свій статус на статус «біженців», відмовились повертатись у Радянський Союз і перші роки перебування на Заході вони провели в спеціально створених для них таборах. Один із таких таборів описав російський письменник Борис Ширяєв у творі «Ді-Пі в Італії» (рос. «Ди-Пи в Италии»), який вийшов друком в Буенос-Айресі в 1952 р. Для біженців-українців подібні табори влаштовувала Німеччина та сусідні останній країни.

Офіційна статистика з 1947 року вказує, що українці знаходились в західних окупаційних зонах Німеччини: в англійській — 54 580, в американській — 104 024, у французькій — 19 026. Крім цього у всіх трьох західних окупаційних зонах Австрії було 21 893, а в Італії — приблизно 11 тисяч. У додатку вважалося, що яких 100 000 українців перебували на цих територіях серед населення або переховувались у лісах. Можна заключити, що більш ніж 310 тисяч українців опинилися в становищі біженців або переміщених осіб.

Новітні «переміщені особи»[ред.ред. код]

У сучасний період поява наймасовіших категорій переміщених осіб на території України пов'язано з аварією на Чорнобильській атомній електростанції (АЕС). Унаслідок радіоактивного забруднення території близько 200 тис. осіб були вимушені змінити місце постійного проживання. Більшість території колишнього Чорнобильський район нині входить до зони відчуження.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Isajiw, W.; Boshyk, Yu.; Senkus, R. (eds). The Refugee Experience: Ukrainian Displaced Persons after World War II, Edmonton, 1992.
  • Dyczok, M. ‘Ukrainian Refugees and Displaced People at the End of World War II,’ D Phil diss, Oxford University, 1995.
  • Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори. Друге видання. «Брама», Черкаси, 2005.

Посилання[ред.ред. код]