Persea palustris
| Персея болотна | |
|---|---|
 | |
Біологічна класифікація 
| |
| Царство: | Plantae |
| Клада: | Tracheophyta |
| Клада: | Angiospermae |
| Клада: | Magnoliids |
| Порядок: | Laurales |
| Родина: | Lauraceae |
| Рід: | Persea |
| Вид: | P.palustris
|
| Біноміальна назва | |
| Persea palustris | |
| Синоніми | |
| |
Персея болотна (Persea palustris) — це невелике дерево або кущ, що зустрічається на південному сході Сполучених Штатів та на Багамських островах, причому більша частина його ареалу збігається з ареалом її родича Persea borbonia.
Як правило, її висота не перевищує 12 метрів. Кора розділена на лусочки з тріщинами по поверхні. Зріле листя зелене, з нижньої сторони блідіше, з помітними коричневими або червонувато-коричневими волосками. Вид віддає перевагу болотам і прибережним районам, особливо місцям із вологим, багатим на торф ґрунтом. Персея чутлива до грибкового захворювання, відомого як лаврове в’янення, навіть більше, ніж споріднені види.
Опис[ред. | ред. код]
Персея болотна може росте як струнке дерево зі стовбуром заввишки від 9 до 12 метрів. Стовбур зазвичай менш як 0,3 метра в діаметрі. Однак найчастіше він росте у вигляді куща з 3-4 метровими стеблами. Товщина кори зазвичай не перевищує 6 міліметрів, з тріщинами, що розділяють її поверхню на окремі лусочки. Гілки міцні, а в молодому віці вони круглі та трохи скошені. Протягом перших двох сезонів дерева вкриті шаром іржавого кольору, який з часом значно зменшується і повністю зникає через два-три роки.[1] Листя може бути ланцетним або довгоеліптичним, верхня сторона від світло до темно-зеленого кольору, з нижньою стороною світлішою, вкритою характерними коричневими волосками. Листя завдовжки 5-20 см. Квітки дрібні двостатеві (мають чоловічі та жіночі компоненти), з 6 листочками оцвітини (зовнішні частини), 9 тичинками (органи, що виробляють пилок), і однією маточкою (яка містить жіночі репродуктивні частини).[2] Вони жовто-зелені, з 2-3 пелюстками, з’являються в травні-червні.[3] Плід — невелика кістянка (одна насінина, оточена м’якоттю), довгаста або округла, приблизно 1 см завдовжки.[2] Щільний, червонувато-коричневий ворсистий наліт на листках і гілках легко відрізняє його від його родичів Persea humilis і Persea borbonia.[4]
Таксономія[ред. | ред. код]
Persea palustris був спочатку описаний як Laurus carolinensis Франсуа Андре Мішо в 1813 році, а потім переприсвоєний Laurus carolinensis var. pubescens Фредеріка Трауготта Пурша. Костянтин Самуель Рафінеск пізніше описав його як Tamala palustris у 1838 році. У 1895 році Чарльз Спраг Сарджент використав назву Persea pubescens [1] У 1919 році він переглянув назву на Persea palustris через правила іменування, прийняті Міжнародним ботанічним конгресом, які стверджували, що назва роду повинна використовуватися першою.[5] З цих назв Інтегрована система таксономічної інформації визнає лише Persea pubescens як синонім Persea palustris, а також Persea borbonia var. pubescens (наведено Елбертом Лютером Літтлом) і Tamala pubescens (надано Джоном Кункель Смоллом).[6] Його також називають персеєю болотною.[7]
Хвороби[ред. | ред. код]
Значну небезпеку для Персея болотної становить лаврове в'янення. Воно викликається грибком Raffaelea lauricola, який поширюється жуком-амброзієм,[8] Стійкіша до галлів (здуття), ніж інші види.[4]
Поширення і середовище проживання[ред. | ред. код]
Персея болотна поширена на південному сході Сполучених Штатів і на Багамських островах, зустрічається в одинадцяти різних штатах США, від Делавера до південно-східного Техасу.[7] Його природне середовище існування включає болота, затоки, покосини, прибережні смуги та приморські ліси, особливо у вологому торф’янистому ґрунті, хоча він також може рости на сухому піщаному ґрунті.[2][3]
Вирощування[ред. | ред. код]
Персея болотна природно росте в районах з теплим і вологим літом і відносно м’якою зимою, але на півночі свого ареалу вона стикається з морозами, які іноді опускаються нижче -20 °C, і навіть на півдні ареалу температура іноді опускається нижче -15 °C.
З дослідів, особливо в США, виробникам вдалося з'ясувати, що рослина стійка до двадцятиградусних морозів. При температурі значно нижче -20 °C надземна частина може підмерзнути, але рослина швидко відновлюється з коренів. У будь-якому випадку на сильні голі заморозки рослину краще замульчувати. Вид найчастіше зустрічається на околицях боліт, але він настільки пристосований, що в природі також росте в лісах, на узліссях полів, у затоках і, в крайньому разі, навіть у більш сухих піщаних місцях і на піщаних дюнах. Тому він добре переносить різні типи ґрунту та умови вологості. Однак у гірших умовах вони утворюють менше тіло.
Плоди персеї болотної де-факто неїстівні. Однак листя сушать як спецію, яка чимось нагадує лавр, до якого ця рослина є споріднена.
В Україні персею болотну найкраще вирощувати в місцях, захищених від північних вітрів і від різкого зимового сонця, тобто в так званій зимовій тіні. Але, здається, рослина може рости на сонячному місці.
Галерея[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б Sargent, Charles Sprague (1895). The silva of North America :a description of the trees which grow naturally in North America exclusive of Mexico. Т. 7. Boston: Houghton, Mifflin and company. с. 7. Процитовано 25 листопада 2022.
- ↑ а б в Nelson, Gil (1994). The Trees of Florida (вид. 2). Sarasota, Florida: Pineapple Press. ISBN 1561640530.
- ↑ а б Persea palustris (Swamp Bay). plants.ces.ncsu.edu. NC State. Процитовано 25 листопада 2022.
- ↑ а б Coder, Kim D. (2007). Taxonomy & Identification: Taxonomy & Identification: Taxonomy & Identification: Redbay ( Redbay ( Redbay (Persea borbonia Persea borbonia). University of Georgia. Процитовано 25 листопада 2022.
- ↑ Sargent, Charles Sprague (1919). Notes on North American Trees. IV. Botanical Gazette. [publisher not identified]. 67 (3): 229. doi:10.1086/332441. Процитовано 25 листопада 2022.
- ↑ Persea palustris. ITIS. Процитовано 25 листопада 2022.
- ↑ а б Persea palustris. www.wildflower.org. The University of Texas at Austin. Процитовано 25 листопада 2022.
- ↑ Hughes, M. A.; Inch, S. A.; Ploetz, R. C.; Er, H. L.; van Bruggen, A. H. C.; Smith, J. A. (April 2015). Responses of swamp bay, Persea palustris, and avocado, Persea americana, to various concentrations of the laurel wilt pathogen, Raffaelea lauricola. Forest Pathology (англ.). 45 (2): 111—119. doi:10.1111/efp.12134. Процитовано 25 листопада 2022.