Пилипчук Петро Пилипович
| Пилипчук Петро Пилипович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Голова Верховного Суду України | ||||||
| 23 грудня 2011 — 18 квітня 2013 | ||||||
| Попередник | Онопенко Василь Васильович | |||||
| Наступник | Романюк Ярослав Михайлович | |||||
| Народився |
13 жовтня 1947 с. Тернавка, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР | |||||
| Помер |
18 грудня 2022 (75 років) | |||||
| Відомий як | суддя | |||||
| Громадянство |
 СРСР→ Україна | |||||
| Національність | українець | |||||
| Нагороди |
| |||||
Пилипчу́к Петро Пилипович (13 жовтня 1947, с. Тернавка, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР — 18 грудня 2022) — український правник; Голова Верховного Суду України з 23 грудня 2011 року по 18 квітня 2013.
Біографія[ред. | ред. код]
1973 — закінчив юридичний факультет Харківського юридичного інституту за спеціальністю «Правознавство». Обраний народним суддею Дзержинського районного народного суду Харкова.
1976 — обраний суддею Харківського обласного суду.
1980—1983 — заступник начальника відділу юстиції Харківського облвиконкому.
1983—2002 — суддя Верховного Суду УРСР, суддя Верховного Суду України.
2002 — обраний заступником голови Верховного Суду України.
2004 — обраний 1-м заступником голови Верховного Суду України.
Серпень 2010 — грудень 2011 — суддя Верховного Суду України.
23 грудня 2011 — обраний головою Верховного Суду України.
13 вересня 2012 — подав заяву про відставку в зв'язку з досягненням 13 жовтня 2012 граничного віку перебування на посаді судді[1] 18 квітня 2013 року — звільнений з посади голови Верховного Суду у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на посаді судді, відповідно до постанови Верховної Ради України.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (27 червня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[2]
- Орден «За заслуги» I ст. (20 січня 2010)[3], II ст. (4 жовтня 2007)[4], III ст. (15 грудня 2005)[5]
- Заслужений юрист України (12 грудня 1995) — за особисті заслуги у здійсненні правосуддя, значний внесок у забезпечення захисту прав і свобод громадян[6]
- Почесна грамота Верховної Ради України.
- Суддя вищого кваліфікаційного класу.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Петро Пилипчук подав заяву про відставку з посади голови Верховного Суду // РБК-Україна, 19.09.2012[недоступне посилання]
- ↑ Указ Президента України № 355/2013 від 27 червня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України». Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 29 червня 2013.
- ↑ Указ Президента України № 53/2010 від 20 січня 2010 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 29 червня 2013.
- ↑ Указ Президента України № 946/2007 від 4 жовтня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України юристів». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 29 червня 2013.
- ↑ Указ Президента України № 1774/2005 від 15 грудня 2005 року «Про відзначення державними нагородами України працівників Верховного Суду України»
- ↑ Указ Президента України № 1148/95 від 12 грудня 1995 року «Про присвоєння почесного звання „Заслужений юрист України“». Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 29 червня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія
- Досьє на сайті «Закон і Бізнес» [Архівовано 18 серпня 2012 у Wayback Machine.]
| Попередник: | Голова Верховного Суду України 23 грудня 2011 — 25 вересня 2012 |
Наступник: |
Онопенко Василь Васильович |
Романюк Ярослав Михайлович |
| |||||||||
- Народились 13 жовтня
- Народились 1947
- Померли 18 грудня
- Померли 2022
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Заслужені юристи України
- Голови Верховного Суду України
- Українські правники
- Уродженці Ізяславського району