Поляновський мир
| Поляновський мир | |
|---|---|
 Перші сторінки договору | |
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 14 червня 1634 |
| Підписанти | Річ Посполита і Московське царство |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Поляновський мир 1634 — мирний договір між Річчю Посполитою та Московським царством, підписаний 14 червня 1634 у с. Семлево на р. Поляновці (притока Дніпра).
Завершив московсько-річпосполитську війну 1632—1634 років (за участю, зокрема, запорозьких козаків), що велася за Чернігово-Сіверські і Смоленські землі. Переговори розпочались 30 квітня 1634 року. Московську делегацію очолював боярин Федір Шереметєв та окольничий Олексій Львов, делегацію Речі Посполитої — канцлер Якуб Задзик, литовську — Криштоф Радзивілл.
Укладений після тривалих суперечок, Поляновський мир в основному підтвердив умови Деулінського перемир'я 1618 року. За Поляновським миром Московська держава відмовлялась від тимчасово зайнятих в ході війни територій (крім м. Серпейська з повітом) . Річ Посполита мала вивести свої війська за межі Московського царства. Король Владислав IV Ваза відмовлявся від претензій на московський престол. Сторони домовилися обмінятися полоненими без викупу і створити комісію для розмежування кордону (працювала протягом 1635—1648 років). Ратифікований у 1635. Внаслідок Поляновського миру вся Чернігово-Сіверщина потрапила до складу Речі Посполитої і на цій території було створено Чернігівське воєводство (1635).
Умови договору[ред. | ред. код]
- Підтверджувався кордон між Московією та Річчю Посполитою по Деулінському перемир'ю 1618, тобто остання зберігала за собою Чернігівську землю з містами Чернігів та Новгород-Сіверський (власне залишалася за Польщею) і Смоленську землю з містами Смоленськ, Трубчевськ, Рославль та ін. (власне залишалася за Литвою).
- Московія відмовлялася від усіх тимчасово зайнятих у ході війни руських земель, які були захоплені Річчю Посполитою на початку XVII століття. Виняток становило місто Серпейск з повітом.
- Річ Посполита зобов'язувалася вивести війська за межі Московського царства.
- Король польський і великий князь литовський Владислав IV відмовлявся від титулу "цар московський" і претензій на московський трон.
- Московія повинна була виплатити Речі Посполитої 200 тисяч рублів сріблом[1].
- Був зафіксований негайний обмін полоненими без викупу і затримання, а також межування кордонів (здійснено 5 комісіями в 1635–1648 роках).
Договір був ратифікований обома сторонами в 1635 році.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Leszek Podhorodecki, Wazowie w Polsce, s. 242
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Чухліб Т. В. Полянівський мир 1634 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 411. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
Література[ред. | ред. код]
- В. Ю. Крушинський. Поляновський мирний договір 1634 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання[ред. | ред. код]
- Поляновський мир 1634 // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.