Поля Янга-Міллса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поля Янга-Міллсавекторні поля, що реалізують приєднане представлення напівпростої компактної групи Лі і забезпечують інваріантність теорії відносно калібрувальних перетворень. Вперше введені Міллсом і Янгом в 1954 році, на основі вимоги інваріантності дії щодо ізотопічних перетворень з фазою, що залежала від координат:

\psi (x) \rightarrow exp\Big( g\tau^a \alpha^a (x) \Big) \psi (x)

де \psi (x) — поле нуклонів, а \tau^a — генератор групи SU(2). При інфінітоземальних перетвореннях саме поле Янгла-Міллса перетворюється так:

A^{a}_{\mu} \rightarrow A^{a}_{\mu} - gt^{abc}A^{b}_{\nu}\alpha^c + \partial_{\mu}\alpha^a

де t^{abc} — структурні константи групи.

Згодом термін «Поля Янгла-Міллса» став відноситись до всіх калібрувальних полів, що повязані з напівпростими компактними групами Лі.

Джерела[ред.ред. код]

  • Физическая энциклопедия. Т.5. Гл.ред. А.М.Прохорова. М. Сов.энциклопедия. 1988.- 687с.