Пол Резяну
| Пол Резяну | |
|---|---|
 | |
| Народився |
9 листопада 1937 Бряза, Прахова, Румунія |
| Помер |
1 березня 2021[1] (83 роки) Бухарест, Румунія |
| Країна |
 Румунія |
| Діяльність | художній критик, мистецтвознавець, професор, експерт |
| Alma mater | Факультет історії Бухарестського університету[d] |
| Знання мов | румунська |
| Нагороди |
 |
Пол Резяну (рум. Paul Rezeanu; нар. 9 листопада 1937, Бряза, Румунія — пом. 1 березня 2021, Бухарест, Румунія) — румунський історик мистецтва та критик, експерт із сучасного мистецтва та професор румунського університету.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив історичний факультет Бухарестського університету (випуск 1964), де також отримав звання доктора (24 травня 1976) з роботою під назвою «Пластичні мистецтва в Олтенії» (1821—1944).
Був науковим співробітником відділу історії мистецтв у Крайовському відділенні Румунської академії, директором Крайовського художнього музею до виходу на пенсію в 2004 році, потім науковим співробітником до 10 грудня 2009 року. Був викладачем (1994—1998), професором (1998—2008) університету на Теологічному факультеті в Крайові, де викладав курси «Історія мистецтва» та «Історія та духовність Візантії».
З 1982 року був членом секції історії та критики УАП в Румунії. Румунський експерт із сучасного мистецтва, член ICOM — ЮНЕСКО, Париж. Здійснив навчальні поїздки до більшості країн Європи, США та кількох країн Африки та Азії. Пол Резеану був частиною команди оцінювачів аукціонного дому Grimberg у Бухаресті як експерт із живописців з Олтенії та Іона Шукулеску, Костантіна Бранкузі, Теодора Амана, Еустаціу Стоенеску, Рудольфа Швейцера-Кумпена, Іполіта Страмбу та Іона Саліштяну.[2] Він був одним з організаторів ретроспективних виставок Бранкузі в Бухаресті та Крайові (1976), Нью-Йорку (1990), Парижі та Філадельфії (1995). Пол Резеану бачив понад 90 % робіт Бранкузі в музеях і художніх колекціях по всьому світу. Він проводив дослідження в різних архівах («Фонд Бранкузі», розташований у Бібліотеці Кандінського/Жоржа Помпіду, Париж, доступ до якого було надано після 2001 року). Він мав можливість бути поруч із В. Г. Палеологом, Барбу Брезяну, Петру Комарнеску, Костянтином Антоновичем, Ч. С. Ніколаеску-Плопшором. Він зустрічався та був зі Штефаном Георгеску-Гор'яном, Петре Пандреа, Міліцей Петраску, Наталією Думітреску, Іриною Кодряну-Кінг, Сідні Гейст, Каролою Гідіон-Велкер та іншими, а також з Жаною Бранкузі та Василе Блендеа (онуки скульптора).
Помер 1 березня 2021 року у віці 83 років.
Книги[ред. | ред. код]
У період з 1971 по 2014 рр. він опублікував понад 30 книг з історії та мистецтвознавства, серед яких:
- Пластика в Олтенії (1821—1944), видавництво «Scrisul românesc», (1980);
- Путівник по художньому музею Крайова (п'ять видань у Meridiane, «Arc 2000»);
- Костянтин Лекка, (монографія, Меридіан, 1988, «Аркада», 2005);
- Eustațiu Stoenescu, (монографія, Meridiane, 1985, «Arc 2000», 1998);
- Художник Стойка Думітреску (монографія, Meridiane, 1990);
- Крайова. Вивчення та дослідження історії та мистецтвознавства, («Геліос», 1999);
- Бранкузі в Крайові, («Арка 2000», 2001);
- Художники з Крайови, («Арка 2000», 2003);
- Крайова. Спогади про місто, («Альма», 2007);
- Маловідомі скульптори, («Альма», 2007);
- Карикатурист Н. С. Петреску — Găină, (монографія, «Alma», 2008);
- Маловідомі художники, («Альма», 2009);
- Історія пластичних мистецтв Олтенії, («Альма», т. І, 2010, т. ІІ, 2013);
- Brâncusi. Наш батько, (монографія, «Автограф», 2012);
- Brâncusi. Останній дак, («Автограф», 2014)
Наукові статті[ред. | ред. код]
Опублікував понад 120 наукових статей у журналах та спеціалізованих виданнях, серед яких:
- Historica, (Видавництво Румунської академії, Бухарест, 1969—1971);
- Дослідження та дослідження історії мистецтва (Видавництво Румунської академії, Бухарест, 1969, 1974, 1975);
- Журнал Museum, (Бухарест, 1970—2004);
- Архітектура, (Бухарест, 1981, 1982, 1983);
- Peuce, (Тулча, 1977);
- Олтенія. Навчання та комунікації, (Крайова, 1986, 1988, 1989, 1997);
- Мистецтво та сучасні сторінки, (Орадя, 1996);
- Колоквіум з історії та історії мистецтва (Національний музей Котрочень, 1996, 2001);
- Venezieni e Romani, (Венеція, 2003);
- Дослідження — Університет Бабеш-Бойяї (Клуж-Напока, 1997);
- Brâncusi. Der Hahn, (Мюнхен, 2009);
- Historia, (Бухарест, 2004—2010);
- Історичний магазин, (2007—2015) та ін.
Інші публікації[ред. | ред. код]
Опублікував понад 40 каталогів художніх виставок, понад 300 хронік художніх виставок і презентацій художників, понад 1000 статей у різних журналах і газетах, на радіо та телебаченні.
Куратор[ред. | ред. код]
Він організував і координував відомий цикл конференцій «Через великі музеї та міста світу» (1978—1990), конференції про великих румунських та іноземних митців.
Виступав із вступним словом на виставках, відкритих у Художньому музеї в Крайові (1970—2005), на відкриттях персональних чи групових виставок образотворчих митців, відкритих у залах Осередку УАП у Крайові (1967—2015) тощо.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Нагороджений орденом «За заслуги в культурі»;
- Лауреат Румунської академії за монографію «Костянтин Лекка» (2007);[3]
- Почесний громадянин Крайови (2012).
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- In memoriam arh. Paul REZEANU (рум.). Uniunea Arhitecților din România (UAR). Процитовано 6 травня 2024.
- S-a stins din viață istoricul și criticul de artă Paul Rezeanu - Stiri regionale Oltenia - (рум.). Jurnalul Olteniei. 1 березня 2021. Процитовано 6 травня 2024.
|
