Прочитність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Прочитність (англ. readability) або читкість, читність, читомість — властивість тексту, що визначає наскільки легко його можна прочитати, зрозуміти. Тобто це легкість з якою читач сприймає написане. Прочитність залежить як від якості тексту, так і від стилю його викладення. Однак з погляду типографії прочитність безпосередньо залежить від таких чинників:

  • стилю шрифту — стилістично знайомі шрифти, зазвичай, зручніші для читання;
  • кегля шрифту — що більший кегель (у межах розумного, звичайно), то краще;
  • довжини рядка — досить вузькі (також у межах розумного) стовпчики кращі, ніж широкі;
  • інтерліньяжу — більшість кеглів шрифтів основного тексту допускають використовування інтерліньяжу в межах від однакового кегля до вдвічі більшого;
  • контрасту між темним текстом і світлим папером — що контрастніше, то краще;
  • текстури паперу — вона не має бути нав'язливою та заважати сприймати текст;
  • зв'язку між шрифтом й іншими елементами оформи шпальти — зв'язок має бути очевидним, логічним.

Також дослідження показали, що курсив сприймається тяжче, ніж прямий друкований шрифт. Текст, складений великими літерами, сповільнює швидкість читання. Дуже короткі рядки, так само, як і дуже довгі, читати важче.

Програмування[ред.ред. код]

В програмуванні прочитність стосується програмного коду, вона визначає як легко й швидко можна збагнути його структуру, призначення процедур і функцій. Легкочитність програмного коду дозволяє значно пришвидшити пошук і виправлення помилок в ньому, внесення необхідних змін.

Щоб покращити прочитність, програмний код треба розбивати на частини, зоставляючи між ними місце. При оформленні логічних блоків робити відступи. Коментувати призначення та особливості виконання циклів, функцій і процедур. Підбирати зрозумілі імена для функцій і змінних, уникати подібностей. Старатися не вміщувати в одному рядкові більше ста символів.

З легкочитним програмним кодом зручно працювати як безпосередньо його розробникові, так і решті програмістів у подальшому.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Технічне редагування: Навч. посіб. — К.: Ун-т «Україна», 2007. — 304 с: 32 іл, ISBN 966-8318-29-3