Пінтус Йосип Генадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пінтус Йосип Генадійович
Народився 25 вересня 1981(1981-09-25) (42 роки)
Уфа, Башкирська АРСР, РРФСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність медіа-бізнес
Відомий завдяки засновник і власник РБК-Україна
Alma mater Національна академія управління
Див. також: Пінтус

Йо́сип Генна́дійович Пі́нтус (25 вересня 1981(1981-09-25), Уфа, Башкирська АРСР, РРФСР, СРСР) — український медіабізнесмен, співзавносник, власник та директор інформаційної аґенції «РБК-Україна». Заснував «РБК-Україна» 2006 року як підрозділ російської аґенції РБК. 2010 року «РБК-Україна» вийшла зі складу російського холдингу, а 2015-го повністю перейшла під контроль Пінтуса[1][2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Йосип Геннадійович народився в Уфі (Башкирська АРСР). Закінчив середню школу № 11 у Миколаєві. 2003 року закінчив правничий факультет Національної академії управління у Києві.

Того ж року започатковує свій бізнес: хостингову компанію «Українські бізнес-технології». Гроші, отримані від хостинг-провайдера, вирішив інвестувати в банерний бізнес, популярний того часу в Україні. Тому 2004 року запустив банерну мережу «MBN» (Master Banner Network). До неї входили виключно онлайнові ЗМІ, а головною умовою співпраці було розташування банеру на найвигіднішому місці. Таким чином досягався загальний високий CTR мережі, а інформаційним майданчикам було вигідно обмінюватись подібною рекламою. На початок 2000-х років MBN стає однією з найпопулярніших рекламних мереж України.[3]

2006 року Йосип Пінтус та Володимир Шульц засновують разом з «РосБізнесКонсалтинґом» («РБК») українське інформаційне агентство «РБК-Україна»[4], яке станом на лютий 2020 року є найбільш відвідуваним серед українських інтернет-видань, про що свідчать дані міжнародного агентства онлайн-досліджень Gemius.

2008 року відкрив товарно-новинну медіаплатформу «Traffim»[5], станом на 2019 рік вона входила до трьох найбільших мереж трафіку України[6]. Того ж року Пінтус виходить з-поміж засновників «MBN», а 2019 року виходить з-поміж власників платформи «Traffim», концентруючи основну увагу на розвитку інформаційної аґенції.

Пінтус є єдиним медіа-бізнесменом серед власників п'яти найпопулярніших українських онлайнових ЗМІ, які в більшості належать або олігархам, або чиновникам[7].

РБК-Україна[ред. | ред. код]

За словами Пінтуса, «РБК-Україна» історично було інформагентством. Ще у 2010 році Пінтус стверджував, що між «РБК-Україна» та російським «РБК» немає нічого спільного, окрім бренду.[8] Це опосередковано підтверджувалось й відсутністю згадок про українське агентство в щорічному звіті російського РБК за 2010 рік.[9]

З квітня 2015 року засновником інформаційного агентства «РБК-Україна» (свідоцтво № 402—264 ПР від 06.04.2015) стає компанія «УБТ». Торговельна марка «РБК» (свідоцтво № 58683 від 10.11.2005) в Україні належить компанії «РБК-Медіа»[10]. Директором обох компаній є Пінтус[11].

2012 року «РБК-Україна» отримало премію в номінації «Інтернет-медіа року» за версією програми «Людина року».[12][13]

2014 року аґенція офіційно відокремлюється від російського партнера, через що невдовзі її заблокували на території РФ «за екстремістські матеріали».[14] Журналісти видання припускали, що формальною причиною блокування послужила стаття під назвою «Путін помер» (рос. Путин умер), що з'явилась на дочірньому проєкті «Styler».[15]

2015 року Пінтус так пояснив успіх «РБК-Україна»[16]:

Сьогодні неможливо бути вальяжним, важким. В інтернеті актуальність події може зникнути за 4 секунди. Конкуренція за першоджерело величезна. Потрібна блискавична реакція, інакше інформація з'явиться у всіх — і розміщувати її не буде жодного сенсу. Ми даємо інформацію, а читач сам вирішує. В новини ми не можемо публікувати якісь висновки, стверджувати що-небудь. Для цього є колонка автора. Або авторські статті.

За його словами, читацьке ядро «РБК-Україна» — топ-менеджери, менеджери середньої ланки, чиновники. Спеціально для мас-маркетингу було створено розділ «Styler».

На початок 2020 року «РБК-Україна» очолило рейтинг найбільш відвідуваних українських інтернет-видань, про що свідчать дані міжнародного агентства онлайн-досліджень Gemius[17].

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Герман Калпун — двоюрідний брат, співзасновник РБК (Росія), у 2001—2009 — директор російського медіахолдингу РБК[18][19].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Патрікєєва, Наталія (25 квітня 2016). Кому належать українські інформагентства (ВИПРАВЛЕНО). detector.media (укр.). Процитовано 29 квітня 2024.
  2. ↑ Йосип Пінтус | Новомедіа Форум | отзывы Киев, Украина (ru-RU) . Процитовано 29 квітня 2024.
  3. ↑ Баннерные сети (Украина) - список, описание, сайты. www.prostoweb.com.ua. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 16 липня 2016.
  4. ↑ Кому належать українські інформагентства (ВИПРАВЛЕНО). Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 16 липня 2016.
  5. ↑ traffim.com. traffim.com. Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 16 липня 2016.
  6. ↑ Проект "Traffim" змінює власників. РБК-Украина (рос.). Процитовано 28 квітня 2020.
  7. ↑ Глобальна криза медіа та нові можливості. VoxUkraine (укр.). 27 грудня 2019. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 15 квітня 2020.
  8. ↑ Иосиф Пинтус, РБК-Украина: «Если государство не изменит свое отношение к онлайн-бизнесу, то мы просто можем лишиться интернет-экономики». AIN.UA. Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 16 липня 2016.
  9. ↑ Щорічний звіт РБК (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2018.
  10. ↑ БД "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг". base.uipv.org. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 2 листопада 2018.
  11. ↑ Безкоштовний запит | МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. usr.minjust.gov.ua. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 2 листопада 2018.
  12. ↑ Інтернет портал «РБК-Україна» | ludinaroku.com.ua. ludinaroku.com.ua. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 16 липня 2016.
  13. ↑ РБК-Україна визнано кращим інтернет-медіа року (укр.). Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 16 липня 2016.
  14. ↑ У Росії заблокували сайт агентства «РБК-Україна» через «екстремістські матеріали». Радіо Свобода. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 16 липня 2016.
  15. ↑ "Путин умер": прошлогодний клип снова актуален (рос.). Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 16 липня 2016.
  16. ↑ Review, Marketing Media. Скорость, политика, котики и огурцы: как лидировать СМИ в онлайне. MMR. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 4 березня 2020.
  17. ↑ РБК-Україна очолило рейтинг найбільш відвідуваних новинних видань за січень. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 4 березня 2020.
  18. ↑ https://www.tadviser.ru/index.php/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B0:%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%BD_%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#2000:_.D0.93.D0.B5.D0.BD.D0.B5.D1.80.D0.B0.D0.BB.D1.8C.D0.BD.D1.8B.D0.B9_.D0.B4.D0.B8.D1.80.D0.B5.D0.BA.D1.82.D0.BE.D1.80_.22.D0.A0.D0.91.D0.9A_.D0.A5.D0.BE.D0.BB.D0.B4.D0.B8.D0.BD.D0.B3.22
  19. ↑ https://roem.ru/24-10-2016/235346/minuns-inutin/
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пінтус_Йосип_Генадійович&oldid=42417162