Пію андійський
| Пію андійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Synallaxis azarae D'Orbigny, 1835 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пію андійський[2] (Synallaxis azarae) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Андах. Вид названий на честь іспанського натураліста Фелікса де Азари[3].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 15-18 см, вага 12-18 г. Забарвлення переважно оливково-буре, лоб коричнюватий, тім'я, крила і хвіст руді. Горло чорне з білою плямкою. Забарвлення обличчя і нижньої частини тіла варіюється від чірого (у представників південних підвидів) до білуватого (у представників північних підвидів). Представники підвидів S. a. samaipatae і S. a. superciliosa мають жовті брови і світлішу нижню частину тіла.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють дев'ять підвидів:[4]
- S. a. elegantior Sclater, PL, 1862 — Східний хребет колумбійських Анд і Кордильєра-де-Мерида на заході Венесуели (;
- S. a. media Chapman, 1914 — Західний і Центральний хребти Анд в Колумбії та Еквадорі (на південь до Котопахі на заході та до Самора-Чинчипе на сході), також, можливо, на крайньому північному сході Кахамарки в Перу;
- S. a. ochracea Zimmer, JT, 1936 — південно-західний Еквадор (на південь від Гуаясо і Чимборасо) і північно-західне Перу (Тумбес, П'юра, Ламбаєке);
- S. a. fruticicola Taczanowski, 1880 — долина річки Мараньйон на півночі Перу;
- S. a. infumata Zimmer, JT, 1925 — центральне і південне Перу (від Амазонаса на південь до Хуніна);
- S. a. urubambae Zimmer, JT, 1935 — південне Перу (Куско);
- S. a. azarae d'Orbigny, 1835 — південне Перу (Пуно), північна і центральна Болівія;
- S. a. samaipatae Bond, J & Meyer de Schauensee, 1941 — південь болівійських Анд;
- S. a. superciliosa Cabanis, 1883 — Анди на північному заході Аргентини (від Жужуя на південь до Катамарки).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Андійські пію мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії і Аргентині. Вони живуть в підліску гірських тропічних лісів, на узліссях, у високогірних чагарникових заростях і на гірських луках. Зустрічаються переважно на висоті від 1500 до 3500 м над рівнем моря на півночі та на висоті від 600 до 1500 м над рівнем моря на півдні.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Synallaxis azarae.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 64. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 січня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |