Раду Нунвайллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Раду Нунвайллер
Раду Нунвайллер
Раду Нунвайллер
Раду Нунвайллер у 1970 році
Особисті дані
Народження 16 листопада 1944(1944-11-16) (79 років)
  Бухарест, Румунія
Зріст 180 см
Вага 76 кг
Громадянство  Румунія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1957-1962 Румунія «Танарул Динамовіч»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1962–1963 Румунія «Вііторул» (Бухарест) 1 (0)
1963–1976 Румунія «Динамо» (Бухарест) 295 (38)
1976–1979 Румунія «Корвінул» 37 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1966–1975 Румунія Румунія 42 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1981–1984 Швейцарія «Мартіньї»
1984–1987 Швейцарія «Лозанна»
1987–1988 Швейцарія «Мартіньї»
1989–1990 Швейцарія «Етуаль Каруж»
1990–1995 Швейцарія «Шенуа»
1995–1996 Швейцарія «Серветт» (помічник)
1998 Швейцарія «Лозанна»
2001–2002 Швейцарія «Лозанна»
2003 Румунія УТА (Арад)
2004–2005 Швейцарія «Івердон Спорт»
2009–2010 Швейцарія «Ксамакс» (помічник)
2010 Швейцарія «Ксамакс»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Раду Нунвайллер (рум. Radu Nunweiller, нар. 16 листопада 1944, Бухарест) — румунський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуб «Динамо» (Бухарест), з яким став п'ятиразовим чемпіоном Румунії та дворазовим володарем Кубка Румунії, а також національну збірну Румунії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1970 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 16 листопада 1944 року в місті Бухарест. Вихованець футбольної школи клубу «Танарул Динамовіч». Влітку 1962 року в Румунії був проведений експеримент, до вищого дивізіону країни на сезон 1962/63 напряму заявили команду «Вііторул» (Бухарест), яку склали гравці юнацької збірної Румунії, що виграли юнацький чемпіонат Європи 1962 року. До цієї команди потрапив і Нунвайллер. 21 жовтня 1962 року він дебютував у вищій румунській лізі в матчі проти «Стяуа»[1]. Це був його єдиний матч у Лізі за «Вііторул», оскільки вже взимку експеримент визнали невдалим і команду розформували.

Влітку 1963 року Нунвайллер перебрався в «Динамо» (Бухарест) і в першому ж сезоні 1963/64 виграв з командою Національний чемпіонат і Кубок Румунії, хоча основним гравцем у тому сезоні не був, зігравши лише 5 ігор чемпіонату. З наступного сезону Нунвайллер став стабільно виходити на поле і в наступні роки ще чотири рази вигравав з командою чемпіонство (1964/65, 1970/71, 1972/73 і 1974/75), а сезоні 1967/68 він виграв свій другий кубок Румунії. Загалом Раду відіграв за бухарестську команду тринадцять сезонів своєї ігрової кар'єри.

Влітку 1976 року Нунвайллер покинув «Динам» і перейшов в «Корвінул». У 1979 році він впав з ним у Другу лігу і після цього вирішив завершити кар'єру. Всього у вищій румунській футбольній лізі він зіграв 333 матчі, забивши 40 голів[1].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

21 вересня 1966 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Румунії в товариській грі проти НДР (0:2)[1].

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці, на якому він провів усі три матчі — проти Англії, Чехословаччини та Бразилії, але команда не подолала груповий етап[1].

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у її формі 42 матчі, забивши 2 голи[2].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після закінчення кар'єри футболіста Нунвайллер разом з сім'єю емігрував до Швейцарії, громадянство якої прийняв. Там Раду і розпочав тренерську кар'єру, 1981 року очоливши тренерський штаб клубу «Мартіньї».

1984 року став головним тренером команди «Лозанна». Тренував швейцарську команду три роки, після чого протягом 1998—1998 років знову очолював тренерський штаб «Мартіньї». Надалі тренував невеликі швейцарські клуби «Етуаль Каруж», «Шенуа» та «Лозанну», а також входив до тренерського штабу клубу «Серветт».

На початку 2003 року Нанвайлер повернувся до Румунії та очолив клуб УТА (Арад) із завданням зберегти команді прописку у Дивізіоні А, але був звільнений вже через три місяці, 17 квітня 2003 року. Після цього Нунвайллер повернувся до Швейцарії де очолив «Івердон Спорт», з яким вийшов у Суперлігу, але був звільнений 22 серпня 2005 року після того, як «Івердон» взяв лише одне очко у шести іграх нового чемпіонату.

У сезоні 2009/10 він був помічником тренера в «Ксамаксі» у штабі П'єра-Андре Шурманна, після чого сам недовго був головним тренером команди.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Динамо» (Бухарест): 1963–64, 1964–65, 1970–71, 1972–73, 1974–75
«Динамо» (Бухарест): 1963–64, 1967–68

Особисте життя[ред. | ред. код]

Раду Нунвайллер походить з сім'ї, що складається з шести братів, старший з яких, Константін, був гравцем в водне поло, а інші п'ятеро: Думітру, Іон, Ліке, Віктор і Едуард були футболістами, кожен з яких пройшов хоча б один етап у своїй кар'єрі в «Динамо» (Бухарест). Вони стали причиною того, чому клуб отримав прізвисько «червоні пси»[3][4]. Щоб уникнути плутанини зі своїми братами, Раду заносився до протоколів румунською спортивною пресою як Нунвайллер VI.

У березні 2008 року він був нагороджений орденом «За заслуги в спорті» третього класу «в знак вдячності за його участь у фінальному турнірі чемпіонату світу 1970 року в Мексиці і за іншу діяльність»[5][6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Radu NUNWEILLER VI. www.romaniansoccer.ro. Процитовано 31 грудня 2020.
  2. ↑ Radu Nunweiller VI - International Appearances. The Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation.
  3. ↑ Fata primului "câine roșu", cele mai frumoase povești despre Lică Nunweiller și un îndemn pentru ultima etapă: "Tata v-ar fi zis să fiți Un suflet!" [The girl of the first "red dog", the most beautiful stories about Lica Nunweiller, and an exhortation for the last stage: "Dad would have said be A Soul!"] (Romanian) . premium.gsp.ro. Процитовано 4 жовтня 2017.
  4. ↑ Destinul fratilor Nunweiller, cei care au dat numele de "cainii-rosii". "Nevestele ne-au indepartat" [The Destiny of the Nunweiller Brothers, who gave the name of "Red Dogs". "The wives separated us"] (Romanian) . cancan.ro. Процитовано 4 жовтня 2017.
  5. ↑ DECRET privind conferirea Ordinului și Medaliei Meritul Sportiv (PDF). Monitorul Oficial al României Nr. 241. 28.03.2008. с. 3. Процитовано 26.08.2016.
  6. ↑ Decorarea unor personalități ale fotbalului românesc. Administrația Prezidențială. 25.03.2008. Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 26.08.2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Румунія
«Ксамакс» – Тренери

Пінтер (1941–1942) · Вейс (1942–1946) · Феррарі (1946–1948) · Жаккар (1948–1952) · Гіндуляк і Оберер (1952–1953) · Лауер (1953–1954) · Фрей (1954–1955) · Пінтер (1955–1957) · Артімовіц (1957–1959) · Веттіг (1959–1960) · Гроц і Мандрі (1960–1961) · Гумпал (1961–1965) · Зуба (1965–1966) · Моран (1966–1968) · Милутинович (1968–1969) · Пегірон і Гумпал (1969–1970) · Гарбані (1970–1972) · Артімовіц (1972) · Мантула (1972–1975) · Резуар (1975) · Гресс (1975–1977) · Нерло (1977–1978) · Фогель (1978–1979) · Мантула (1979–1980) · Гію (1980–1981) · Гресс (1981–1990) · Годжсон (1990–1992) · Штіліке (1992–1993) · Штіліке і Гівенс (1993–1994) · Гресс (1994–1998) · Гайгер (1998–2002) · Ріф (2002–2004) · Лобелло і Мулен (2004) · Лобелло і Деллакаса (2004–2005) · Гайгер (2005) · Блажевич (2005–2006) · Кастелла (2006–2008) · Клаусен (2008–2009) · Гайгер (2009) · Шурманн (2009–2010) · Нунвайллер (2010) · Олле-Ніколль (2010–2011) · Шалланд (2011) · Андерсон (2011) · Чікколіні (2011) · Капаррос (2011) · Муньйос (2011–2012) · Каттілас (2012–2015) · Декастель (2015–2019) · Аншо (2019) · Маньїн (2019–2020) · Аншо (2020) · Руеда (2020) · Бінотто (2021–2022) · Сайбене (2022–2023) · Форте (2023–)

«Лозанна» – Тренери

Гантер (1922–23) · Гоган (1925) · Спікслі (1928) · Паш (1931–32) · Гоган (1933–34) · Рімке (1934–35) · Керр (1938–39) · Сешеай (1942–43) · Леонгардт & Баумгартнер (1943–45) · Море (1945–50) · Волентік (1950–51) · Спаньйолі (1951–53) · Шефер (1953–54) · Аппель (1954–55) · Жаккар (1955–57) · Преш (1957–60) · Шателєн (1960–61) · Марм'є & Сешеай (1961–62) · Люсьяно (1962–64) · Реймон & Боке (1964) · Реймон (1964–65) · Ліндер (1965–66) · Ганеманн (1966–67) · Фонлантен (1967–72) · Море (1972–74) · Гарбані (1974–76) · Блажевич (1976–79) · Гертіг (1979–82) · Пазманді (1982–84) · Нунвайллер (1984–87) · Барберіс (1987–93) · Дювіляр (1993–94) · Трюмплер (1994–95) · Брежі (1995–98) · Нунвайллер & Шурманн (1998) · Шурманн (1998–2001) · Звунка (2001) · Нунвайллер (2001–02) · Барберіс (2002) · Іглесіас (2002–03) · Кальдерон (2003) · Дріс (2003–04) · Кастелья (2004–06) · Гайгер (2006) · Гарбані & Ізабелла (2006–07) · Гунцікер & Ізабелла (2007) · Барберіс (2007) · Коттінг (2007–08) · Драгані (2008–10) · Шоош (2010) · Руеда (2010–12) · Руссі (2012–13) · Комізетті (2013) · Атаманюк (2013–14) · Габріеле (2014) · Сімоне (2014–15) · Челестіні (2015–18) · Контіні (2018–)

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Раду_Нунвайллер&oldid=40143860