Ратко Свилар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ратко Свилар
Особисті дані
Народження 6 травня 1950(1950-05-06) (74 роки)
  Црвенка, Кула, САК Воєводина, НР Сербія, ФНРЮ
Зріст 183 см
Громадянство  Югославія
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1970–1973 Югославія «Црвенка»  ? (-?)
1973–1980 Югославія «Воєводина» 201 (-?)
1978 →  США «Рочестер Лансерс» 16 (-?)
1980–1996 Бельгія «Антверпен» 243 (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1976–1983 Югославія Югославія 9 (-15)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1995 Бельгія «Антверпен»
1995–1996 Бельгія «Антверпен» (помічник)
1996 Бельгія «Антверпен»
1996–1998 Бельгія «Антверпен» (помічник)
1998 Бельгія «Антверпен»
1999–2000 Бельгія «Путте»
2008–2009 Бельгія «Антверпен» (помічник)
2009 Бельгія «Антверпен»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ратко Свилар (серб. Ratko Svilar / Ратко Свилар, нар. 6 травня 1950) — югославський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — сербський тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Воєводина» та «Антверпен», а також національну збірну Югославії, у складі якої був учасником чемпіонату світу та Європи.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1970 року виступами за команду «Црвенка» з однойменного рідного міста, в якій провів три сезони, перший з яких у вищому дивізіоні, взявши участь у 31 матчі чемпіонату, після чого ще два роки грав з командою у Другій лізі.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Воєводина», до складу якого приєднався 1973 року. Відіграв за команду з Нового Сада наступні сім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Воєводини», був основним голкіпером команди і к у квітні 1977 року Свилар виграв єдиний трофей з клубом — Кубок Мітропи. Крім того у 1978 році нетривалий час виступав у американському клубі «Рочестер Ленсерс» у NASL[1], куди потрапив на запрошення свого співвітчизника і тодішнього головного тренера клубу Драгана Поповича.

1980 року перейшов до бельгійського клубу «Антверпен», який тренував інший югослав Димитріє Давидович[en], і відіграв за нову команду 16 сезонів і в сезоні 1991/92 допоміг клубу виграти кубок Бельгії[2]. При цьому у фінальному матчі проти «Мехелена» 42-річний воротар став головним героєм. Матч закінчився внічию (2:2) після додаткового часу, а у серії пенальті Ратко відбив два удари, а потім сам забив переможний пенальті «Антверпена», принісши перемогу в серії 9:8[3]. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду у 1996 році[4].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

25 вересня 1976 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Югославії в товариському матчі проти Італії (0:3)[5].

У складі збірної був учасником домашнього чемпіонату Європи 1976 року та чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, але на обох турнірах був лише запасним воротарем і на поле не виходив.

Останній матч у футболці збірної провів 1 червня 1983 року у товариському матчі з Румунією (1:0) в Сараєво[6]. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 9 матчів[7].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Ще будучи формально гравцем, хоча і не основним воротарем «Антверпена», Свилар став головним тренером клубу — після відставки керманича Урбайна Гасарта[nl] в лютому 1995 року Свилара призначили тимчасовим тренером до кінця сезону. У наступному сезоні він став помічником угорця Ласло Фазекаша. Коли той подав у відставку у квітні 1996 року, Свилар знову тимчасово зайняв посаду. Після сезону 1995/96 Ратко офіційно завершив свою ігрову кар'єру і став помічником нового головного тренера німця Георга Кесслера. Після відставки Кесслера в березні 1998 року Свилар втретє став тимчасовим головним тренером антверпенського клубу.

В листопаді 1999 року Свилар став головним тренером аматорського бельгійського клубу «Путте»[nl], а у 2000 році 50-річний Свилар повернувся на поле і недовго захищав ворота іншого невеличкого місцевого клубу «Арсхот»[nl], де в той час тренером був його співвітчизник Дойчин Перазич[fr]. У сезоні 2003/04 Перазич став головним тренером «Антверпена» за порадою Свилара і Ратко також повернувся до цього клубу.

У 2008 році Свилар став помічником Димитрія Давидовича[en] в антверпенському клубі. У лютому 2009 року Давидовича звільнили з посади і Ратко Свилар вчетверте обійняв посаду головного тренера клубу. Його звільнили з посади в листопаді 2009 року, замінивши британця з Коліна Ендрюса[nl][8].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Антверпен»: 1991—1992

Особисте життя[ред. | ред. код]

Його син, Міле Свілар (нар. 1999), також став футболістом і воротарем[9][10].

8 серпня 2009 року Ратко Свилар серйозно постраждав внаслідок пожежі, готуючи газовий гриль у своєму сімейному будинку у Вільрайку. Ратко отримав сильні опіки обличчя та спини. Через побоювання лікаря, що його легені отримали серйозні пошкодження внаслідок пожежі, його три дні тримали в штучній комі[11]. Під час інциденту будинку було завдано великої матеріальної шкоди.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ NASL-Ratka Svilar. www.nasljerseys.com. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 8 липня 2021.
  2. ↑ Belgium Cup 1991/92. RSSSF. Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 27 травня 2016.
  3. ↑ R.A.F.C.-Museum: archief website van Royal Antwerp Football Club. www.rafcmuseum.be. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021.
  4. ↑ ROYAL ANTWERP FOOTBALL CLUB - Spelersfiche Ratko Svilar. web.archive.org. 30 вересня 2007. Архів оригіналу за 25 листопада 2007. Процитовано 9 липня 2021.
  5. ↑ Italy vs Yugoslavia, 25 September 1976. eu-football.info (англ.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
  6. ↑ Yugoslavia vs Romania, 1 June 1983. eu-football.info (англ.). Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
  7. ↑ Svilar Ratko. reprezentacija.rs. 20 січня 2010. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
  8. ↑ 'Ik hou van Antwerp. En ik haat Antwerp' [‘I love Antwerp. And I hate Antwerp’]. De Standaard (Dutch) . 23 вересня 2014. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
  9. ↑ Anderlecht-doelman Mile Svilar: "Ik wil de beste ter wereld worden" [Anderlecht goalkeeper Mile Svilar: “I want to be the best in the world”]. Het Laatste Nieuws (Dutch) . 18 лютого 2015. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
  10. ↑ Fernandes Garcia, Filipa (28 серпня 2017). Svilar assina por cinco épocas [Svilar signs for five seasons] (Portuguese) . S.L. Benfica. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 28 серпня 2017.
  11. ↑ Ratko Svilar in coma gehouden na woningbrand [Ratko Svilar in a coma after house fire] (Dutch) . Vandaag. 8 серпня 2009. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 27 травня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Югославія
Югославія
«Антверпен» – Тренери

Вердейк (1919–30) · Левенфельд (1930–32) · Делосьне (1932–34) · Лесс (1934) · Молнар (1934–36) · Левенфельд (1936–38) · Верц (1938–39) · Пельсмекер (1941–44) · Пельсмекер (1945–49) · Де Клерк & Жедоп (1949–53) · Гейм (1953–60) · Гавлічек (1960–61) · Гуменбергер (1961–64) · Гофман & Фрепон (1964) · Д'Олландер (1964–65) · Гейм (1965–68) · Мартенс (1968–70) · Каутрелс (1970–71) · Чернаї (1971–72) · Ваутерс & Сімонс (1972) · Бремс (1972–73) · Тіс (1973–76) · Влірс (1976–77) · Новак (1977–79) · Ван Ден Берг (1979–80) · Ваутерс (1980) · Давидович (1980–83) · Докс (1983–84) · Ган (1984–85) · Ноє (1985–86) · Кесслер (1986–89) · Давидович (1989–91) · Кекелкорен (1991) · Де Віт (1991) · Меєувс (1991–93) · Гесерт (1993–95) · Свилар (1995) · Фазекаш (1995–96) · Свилар (1996) · Кесслер (1996–97) · Свилар (1997–98) · Ван Акер (1998–01) · Де Конінк (2001–02) · Гуварт (2002–03) · Десеєре (2003) · Перазич (2003–04) · Гросжан (2004) · Типурич (2004–05) · Ван Акер (2005–06) · Джойс (2006–08) · Давидович (2008–09) · Свилар (2009) · Ендрюс (2009–10) · Де Ровер (2010–11) · Вілмссен (2011–12) · Ван Вейк (2012–13) · Гассельбайнк (2013–14) · Стрикер (2014–15) · Геверт (2015–16) · Вандербіст (2016) · Геверт (2016) · Де Декер (2016–17) · Белені (2017–20) · Леко (2020) · Веркаутерен (2021) · Пріске (2021–)

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ратко_Свилар&oldid=36893971