Соціалістична Федеративна Республіка Югославія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Социјалистичка Федеративна Република Југославија
Socijalistička Federativna Republika Jugoslavija
Socialistična Federativna Republika Jugoslavija
Jugoszláv Szocialista Szövetségi Köztársaság
Republika Socialiste Federative e Jugosllavisë


Соціалістична Федеративна Республіка Югославія
Socijalistička Federativna Republika Jugoslavija
1943 – 1992
Прапор Герб
Прапор Герб
Девіз
Bratstvo i jedinstvo
"Братерство та Єдність"
Гімн
"Hej Slaveni"
"Гей, слов'яни"
Розташування Соціалістична Федеративна Республіка Югославія
Столиця Белград
Мови сербсько-хорватська, словенська, македонська
словенська
(Словенія) 1

хорватська
(1974-1990 під іменем
"хорватська або сербська")
(СР Хорватія) 2
сербська або хорватська
(СР Боснія і Герцеговина) 3
сербохорватська
(СР Сербія, СР Чорногорія, ЮНА ) 4
македонська
(СР Македонія) 5
сербохорватська і албанська
(САК Косово) 6
сербохорватська і угорська
(САК Воєводина) 7

Форма правління федеративна соціалістична республіка,
однопартійна соціалістична держава
Президент
 - 1945 - 1953 (перший) Іван Рибар
 - 1953 - 1980 Йосип Броз Тіто
 - 1991 - 1992 (останній) Степан Месич
Прем'єр-міністр
 - 1945 - 1953 (перший) Йосип Броз Тіто
 - 1989 - 1991 (останній) Анте Маркович
Історичний період Холодна війна
 - Проголошення 29 листопада 1943
 - Вступ до ООН 24 жовтня 1945
 - Конституційна реформа 21 лютого 1974
 - Розпад Югославії 25 червня 199127 квітня 1992
Площа
 - Липень 1989 255 804 км2
Населення
 - Липень 1989 23 724 919 осіб
     Густота 92,7 осіб/км² 
Валюта Югославський динар
Попередник
Наступник
Flag of the Kingdom of Yugoslavia.svg Королівство Югославія
Flag of Italy (1861-1946).svg Королівство Італія (1861–1946)
Хорватія Flag of Croatia.svg
Словенія Flag of Slovenia.svg
Республіка Македонія Flag of the Republic of Macedonia 1992-1995.svg
Боснія і Герцеговина Flag of Bosnia and Herzegovina (1992-1998).svg
Федеративна Республіка Югославія Flag of FR Yugoslavia.svg
1 Конституцією СР Словенії надано статус національної меншини угорцям і італійцям, а їхні мови мали статус офіційних в окремих муніципалітетах, а також статус офіційних у освітньо-виховній системі.

2 Конституція СР Хорватії визначала як офіційну мову хорватську літературну мову (1972 р.), яка в тексті Конституції в одному місці називається хорватська або сербська, а в двох місцях по тексту Конституції — хорватська літературна мова. До 1953/1954 навчального року мовою викладання була хорватська мова, що офіційно було повернуто лише 9 листопада 1990 р. Відповідно до Конституції СФРЮ 1963-1974 рр.) підрозділи ЮНА мали право на всій території федерації послуговуватися сербохорватською, а з 1974 р. мовами народів і національних меншин соціалістичних республік і автономних країв Югославії.
3 У СР БіГ офіційною мовою називалася сербохорватська чи то хорватосербська мова єкавського наріччя.
4 На території СР Сербії поза межами її автономних країв використовувалась тільки сербохорватська. Сербохорватську як офіційну мову закріплено в Конституції Республіки Сербії з 2006 р. У СР Чорногорії офіційною мовою була сербохорватська мова єкавського наріччя. У СР Чорногорії албанська мова була офіційною в муніципалітетах з більшістю албанців, а також офіційною мовою викладання на тих територіях.
5 У Конституції СР Македонії офіційними нацменшинами були албанці і турки. Албанська та турецька мова були офіційними в муніципалітетах і населених пунктах з більшістю цих нацменшин, як і в освітньо-виховній системі.
6 У САК Косово як визнана офіційна мова в муніципалітетах і населених пунктах з турецькою більшістю була турецька мова.
7 У САК Воєводина офіційними мовами були: сербохорватська чи то хорватосербська, угорська, словацька, румунська та русинська.

Соціалісти́чна Федерати́вна Респу́бліка Югосла́вія (хорв. Socijalistička Federativna Republika Jugoslavija, мак. , серб. Социјалистичка Федеративна Република Југославија, словен. Socialistična federativna republika Jugoslavija, угор. Jugoszláv Szocialista Szövetségi Köztársaság, алб. Republika Socialiste Federative e Jugosllavisë)  — колишня югославська держава, яка існувала у 19451992 роках.

Історія[ред.ред. код]

Соціалістична Федеративна Республіка Югославія була проголошена на зборах комуністичних югославських партизанів у Яйце (29 листопада — 4 грудня 1943).

В жовтні 1944 через масові напади красноармійців на громадян Югославії, зокрема, зафіксували зґвалтування (121) з убивствами жертви (111), 1204 пограбування із завданням тілесних ушкоджень. Керівники Югославії попросили голову совіцької місії генерала Ніколая Корнєєва вгамувати насильників, розбійників — той почав кричати про «наклеп», жоден злочинець не був покараний… Між Йосипом Брозом Тіто та Сталіним «пробігла чорна кішка».[1]

Після визволення країни 9 травня 1945 територія повністю контролювалася Народно-визвольним військом Югославії (НВВЮ) під проводом Йосипа Броза Тіто і комуністичної партії.

Установчі збори, скликані Народним фронтом під проводом КПЮ, проголосили 29 листопада 1945 року Югославію Федеративною Народною Республікою (ФНРЮ), а 30 січня 1946 р. схвалено конституцію ФНРЮ.

1948 року Йосип Броз Тіто у радянській «пресі» став «ватажком фашистської кліки», «наймитом англо-американських імперіалістів», «кривавим катом» через його відмову безвідказно виконувати вказівки офіційної Москви. Сталін намагався утвердити контроль за країною за допомогою так званих «спільних підприємств», які мав контролювати СССР, на що не погодився Й. Тіто. Також Тіто запропонував Албанії всткпити до СФРЮ взамін за передачу їй Косова. Сталін через підконтрольне «Інформаційне бюро комуністичних і робітничих партій» (наступник Комінтерну) закликав членів КПЮ «змінити ревізіоністське керівництво партії».

За спогадами Микити Хрущова, Сталін казав: «…ворухну мізинцем — і не буде Тіто. Але хоч скільки рухав … усім, чим міг, Тіто не злетів… бо за ним стояла держава … народ».

Протягом наступних 5 років країна стала ледь не найбільшим ворогом СССР, була піддана економічній блокаді. На кордонах з сателітами СССР — Угорщиною, Румунією, Болгарією — «трапились» 219 збройних інцидентів. Радянські «спєци» неодноразово намагались вбити Тіто.

Нормалізація стосунків з СССР почалась після смерті Сталіна, 1955 року країну відвідав Н. Хрущов.[2]

КПЮ (від листопада 1952 р. — Союз комуністів Югославії) стала єдиною політичною партією і, після проголошення Конституційного закону про основи суспільного й політ. устрою ФНРЮ та про союзні органи влади, змінила низку статей конституції (з 1946 р.) та формально перебрала повну владу.

За часів правління Йосипа Броз Тіто (Президент, Верховний головнокомандувач ЗС з 14 січня 1953 року до 1980 року) країна була активним членом Руху неприєднання. Після його смерті у країні було запроваджене колективне президентство.

За спогадами сербського історика, автора 3-х книг про Югославію, Сербію Михайла Рамача (1951 р. н.), його покоління не бачило Тіто диктатором. Диктаторами були Брєжнєв, Чаушеску, лідери країн за «залізною завісою». Батьки, вчителі з дитинства говорили, що за «залізною завісою» — комуністичне лихо, Югославія — інша. Працював журналістом в другій половині 1970-х, його редакція могла вільно передплатити «Тайм», «Ньюзвік», «Шпіґель», «Панораму». Безкоштовно отримували «Правду», «Литературную газету», «Огонёк» та купу безглуздих публікацій з Москви, яка тратила шалені гроші на «глупу пропаганду». Покоління М. Рамача відверто глузувало з московської пропаганди. Рівень життя був вищим від польського.

У 19911992 роках внаслідок етнічних конфліктів, що переросли у війну, була розпадалась. Словенія і Хорватія проголосили незалежність 25 червня 1991, 8 вересня 1991 Македонія, 5 квітня 1992 Боснія і Герцеговина. Сербія і Чорногорія проголосили Федеративну Республіку Югославія. ЮНА вчинила напад на Словенію, Сербія і Чорногорія вчинили напад на Хорватію, Сербія на Боснію і Герцеговину.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Згідно з конституцією, прийнятою 31 січня 1941 року, у країні було створено шість соціалістичних республік та дві автономні області у складі Соціалістичної республіки Сербії:

Назва
Столиця
Прапор
Герб
1. Соціалістична республіка Боснія і Герцеговина Сараєво
Flag of SR Bosnia and Herzegovina.svg
Coat of Arms of the Socialist Republic of Bosnia and Herzegovina.svg
2. Соціалістична республіка Хорватія Загреб
Flag of SR Croatia.svg
Coat of Arms of the Socialist Republic of Croatia.svg
3. Соціалістична республіка Македонія Скоп'є
Flag of the SR Macedonia.svg
Coat of arms of the Republic of Macedonia.svg
4. Соціалістична республіка Чорногорія Тітоград*
Flag of SR Montenegro.svg
Coat of Arms of the Socialist Republic of Montenegro.svg
5. Соціалістична республіка Сербія Белград
Flag of SR Serbia.svg
SR Serbia coa.png
5a.Соціалістичний автономний край Косово Приштина
Flag of SR Serbia.svg
SR Serbia coa.png
5b.Соціалістичний автономний край Воєводина Нові-Сад
Flag of SR Serbia.svg
SR Serbia coa.png
6. Соціалістична республіка Словенія Любляна
Flag of SR Slovenia.svg
Coat of Arms of the Socialist Republic of Slovenia.svg

* нині Подгоріца.

Політична система[ред.ред. код]

Монопартійна. Заснування інших партій заборонялось. Монополія комуністичної ідеології.[1]

Економіка[ред.ред. код]

Країна не входила до «Варшавського договору». Економічний лад країни — відносний економічний лібералізм. Діяли приватні магазини, ремісники, селяни мали право мати 10 га землі, необмежену кількість худоби.

Права, обов'язки громадян[ред.ред. код]

Громадянимало право вільно відвідувати церкву.

За спогадами Михайла Рамача, він отримав закордонний паспорт та поїхав до Італії у віці 14 років. Працював журналістом в другій половині 1970-х, його редакція могла вільно передплатити «Тайм», «Ньюзвік», «Шпіґель», «Панораму». Безкоштовно отримували «Правду», «Литературную газету», «Огонёк» та купу безглуздих публікацій з Москви, яка тратила шалені гроші на «глупу пропаганду». Покоління М. Рамача відверто глузувало з московської пропаганди. Можна було читати заборонених в СССР авторів, зокрема, Йонеску, Сартра, Бекета, Буковскі, друкували твори Пастернака, Солженіцина, Бродського та ін. Тіто дозволив авнгардний театр, джаз, слухати «Бітлз», «Роллінґ Стоунз», читати західнк наукову літературу.

Дозволяли писати про окремі негативні явища, піддавати критиці окремі рішення державних органів. Забороняли писати проти політичної системи країни, пожиттєвого президента. Не дозволяли засновувати інші партії.[1]

Спорт в Югославії[ред.ред. код]

Югославія на Олімпійських іграх[ред.ред. код]

Баскетбол[ред.ред. код]

Футбол[ред.ред. код]

Легка атлетика[ред.ред. код]

30-31 серпня 1990 року в Спліті на стадіоні «Полюд» відбувся Чемпіонат Європи. Біляна Петровіч стала срібною призеркою зі стрибків у висоту.

Адміністративно-територіальний поділ Югославії та її складових (1943–2010)[ред.ред. код]

Югославія
1943 1946 19631 19741 1991  1992 1999 2003 2006  2008
ДФЮ ФНРЮ СФРЮ розпущена
ФД БіГ НР БіГ СР Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
ФД Хорватія НР Хорватія СР Хорватія Республіка Хорватія
ФД Македонія НР Македонія СР Македонія Республіка Македонія
ФРЮ Сербія і Чорногорія2 розпущена
ФД Чорногорія НР Чорногорія СР Чорногорія Р Чорногорія (федеративна) Чорногорія
ФД Сербія НР Сербія СР Сербія Р Сербія (федеративна) Сербія
  • АК Воєводина   • САК Воєводина   • АР Воєводина
  • АК Косово 3    • САК Косово   • АК Космет 3   Протекторат ООН Республіка Косово
ФД Словенія НР Словенія СР Словенія Республіка Словенія
ФНР «Федеративна Народна Республіка» НР «Народна Республіка»
АК «Автономний Край» ФР «Федеративна Республіка» САК «Соціалістичний Автономний Край»
БіГ Боснія і Герцеговина Р «Республіка» СФР «Соціалістична Федеративна Республіка»
ДФ «Демократична Федерація» ФД «Федеральна Держава» СР «Соціалістична Республіка»

1  Роки, коли вступила в дію Конституція СФРЮ та були внесені зміни.
2  Союзна Республіка Югославія.
3  Космет скорочення від Косово і Метохія.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Орися Хом'як. Тіто не боявся ні Гітлера, ні Сталіна… С. 10
  2. Там же.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Орися Хом'як. Тіто не боявся ні Гітлера, ні Сталіна / Високий замок.— Львів, № 4 (5260) за 15-21 січня 2015.— С. 10.