Рафаель Глюксманн
| Рафаель Глюксманн | |
|---|---|
| фр. Raphaël Glucksmann | |
 | |
| Народився |
15 жовтня 1979[1][2] (44 роки) Булонь-Біянкур |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[3] |
| Діяльність | журналіст, письменник-документаліст, політик, документознавець, політолог |
| Alma mater | Інститут політичних досліджень[4], Lycée Lamartined і Ліцей Генріха IV[4] |
| Знання мов | французька |
| Посада | Депутат Європейського парламенту[5] і радник[d][6][7][…] |
| Партія | Place publiqued[9] |
| Батько | Андре Глюксман[10] |
| Мати | Françoise Villetted[11] |
| У шлюбі з | Léa Salaméd[12] |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 2137846 |
Рафаель Глюксманн (фр. Raphaël Glucksmann; нар. 15 жовтня 1979, Булонь-Біянкур) — французький журналіст і кінорежисер-документаліст. Він був радником з питань зовнішньої політики та європейської інтеграції президента Грузії Міхеіла Саакашвілі.
Біографія[ред. | ред. код]
Син відомого філософа і письменника Андре Глюксмана. Закінчив Інститут політичних досліджень у Парижі. Зняв документальний фільм Tuez-les tous! («Вбивайте всіх!») про геноцид в Руанді. У 2004 році зняв фільм Orange 2004 про Помаранчеву революцію в Україні.
Один із засновників організації «Навчання без кордонів» (Études sans frontières), що допомагає чеченській молоді здобути освіту в європейських університетах.
У 2008 році спільно зі своїм батьком написав книгу Mai 68 expliqué à Nicolas Sarkozy («Травень 1968, пояснений для Ніколя Саркозі»). У період війни у Південній Осетії відкрито підтримав сторону Грузії та політику президента Саакашвілі. Видав книгу інтерв'ю з Міхеілом Саакашвілі.
З 2013 по 2016 рік — спів-менеджер компанії Noé Conseil.
З грудня 2017 року до серпня 2018 року — редактор Nouveau Magazine littéraire.
У 2018 році він брав участь у створенні лівоцентристської політичної партії «Громадський простір» (фр. Place publique).[14]
Колишній чоловік заступника міністра внутрішніх справ Грузії і заступника міністра внутрішніх справ України Еки Згуладзе.
Учасник Форуму Вільних Народів Постросії [15]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ GeneaStar
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #174004257 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б https://www.frustrationmagazine.fr/glucksmann/
- ↑ http://www.europarl.europa.eu/meps/en/197694
- ↑ https://www.prospectmagazine.co.uk/essays/48955/mishas-freedom-laboratory
- ↑ https://frontnews.ge/en/news/details/13600
- ↑ https://mtavari.tv/en/news/86393-raphael-glucksmann-was-advisor-saakashvili
- ↑ https://place-publique.eu/nos-elus/raphael-glucksmann/
- ↑ https://www.lunion.fr/id476422/article/2023-04-23/raphael-glucksmann-que-la-russie-perde-est-notre-interet-vital
- ↑ https://www.purepeople.com/people/raphael-glucksmann_p351377
- ↑ https://photo.cesoirtv.com/lea-salame-et-raphael-glucksmann-retour-sur-le-debut-polemique-de-leur-histoire-damour-57379
- ↑ https://www.liberation.fr/debats/2016/04/13/jeannette-colombel-une-philosophe-pasionaria_1445863/
- ↑ Européennes : Place publique, le pari citoyen de Raphaël Glucksmann. Le Parisien. 29 October 2018. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 17 March 2019.
- ↑ Russia’s Rupture and Western Policy (укр.), процитовано 18 квітня 2024
Публікації[ред. | ред. код]
- Je vous parle de liberté, з Міхеілом Саакашвілі, Paris, Hachette Livre, 2008, ISBN 978-2012376489.
- Mai 68 expliqué à Nicolas Sarkozy, з Андре Глюксманом, 2008, ISBN 978-2207260074.
- Génération gueule de bois, Manuel de lutte contre les réacs, Allary Éditions, 2015, ISBN 978-2370730404.
- Notre France. Dire et aimer ce que nous sommes, Allary Éditions, 2016.
- Les Enfants du vide. De l'impasse individualiste au réveil citoyen, Allary Éditions, 2018, ISBN 978-2370731623.
|
