Роберт Райх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Райх.
Роберт Райх
англ. Robert Bernard Reich
Народився 24 червня 1946(1946-06-24) (77 років)
Скрентон, Пенсільванія, США
Країна  США
Діяльність економіст, викладач університету, політик, політолог
Alma mater Дартмутський коледж, Університетський коледж, Єльська школа права, John Jay High Schoold, Єльський університет[1] і Університет Оксфорда[1]
Знання мов англійська[2]
Заклад Гарвардський університет, Брандейський університет і Університет Каліфорнії (Берклі)
Членство Американська академія мистецтв і наук
Посада Міністр праці США
Партія Демократична партія США
Діти Samuel Reichd
Нагороди
IMDb ID 1049185
Сайт robertreich.org

Роберт Райх  (англ. Robert Bernard Reich, нар. 24 червня 1946, Скрентоні, штат Пенсільванія, США) — американський професор, державний діяч. Служив у адміністраціях президентів Джеральда Форда, Джиммі Картера і Білла Клінтона. Був міністром праці (1993—1997), членом консультативної ради з економіки при президенті Бараку Обамі.[3]

Біографія[ред. | ред. код]

Роберт народився в єврейській родині власника магазину жіночого одягу. У дитинстві йому поставили діагноз — множинна епіфізарна дисплазія (хвороба Фейрбанка), захворювання кісток, що призводить до поганого розвитку опорно-рухового апарату. Як наслідок був низького зросту, через що з нього глузували однолітки.[4]

Навчався в середній школі імені Джона Джея в Крос-Рівер, штат Нью-Йорк, та в Дартмутському коледжі, де отримав ступінь бакалавра з відзнакою в 1968 році. Був стипендіатом Університетського коледжу в Оксфорді. Саме тут він вперше зустрів Білла Клінтона. Пізніше був покликаний служити на війні у В'єтнамі, але через свій зріст не пройшов медичну комісію.[5] Згодом Райх отримав ступінь доктора права в Єльській юридичній школі, де він також був редактором журналу. Навчався в одній групі з Біллом та Гілларі Клінтон, Кларенсом Томасом, Річардом Блюменталем.[5]

З 1973 по 1974 рік працював клерком у судді Франка М. Коффіна, головного судді Апеляційного суду США по Першому округу.

У 1974—1976 рр. був помічником генерального адвоката США Роберта Борка.

У 1977 році президент Джиммі Картер призначив його директором відділу планування політики при Федеральній комісії з торгівлі.

У 1980—1992 рр. викладав у Школі державного управління Джона Ф. Кеннеді в Гарвардському університеті, де написав серію впливових книг і статей, зокрема «The Next American Frontier» та «The Work of Nations».

1993—1997 рр. — працював міністром праці.

У 2002 році невдало балотувався на пост губернатора штату Массачусетс.

18 квітня 2008 року підтримував Барака Обаму на виборах президента Сполучених Штатів.

26 лютого 2016 року підтримував кандидатуру Берні Сандерса на пост президента Сполучених Штатів.[6]

В 1973 році Райх одружився з британським адвокатом Клер Далтон, з якою в нього є двоє синів, Сем та Адам.[7][8] Розлучився в 2012 році.[9]

Політичні погляди та академічна діяльність[ред. | ред. код]

Рейх виступає за профспілки, також схвалює підвищення федеральної мінімальної заробітної плати, безумовний та універсальний базовий дохід. [41]

Роберт Райх є професором в Школі державної політики Голдмана в Каліфорнійському університеті в Берклі (з січня 2006 року).[10] До цього був професором Школи державного управління ім. Джона Ф. Кеннеді при Гарвардському університеті[11] та професором з соціальної та економічної політики в Школі соціальної політики та управління ім. Хеллера при Університеті Брандейса. Також працював редактором «American Avenue», «New Republic», «Atlantic», «Harvard Business Review», «Wall Street Journal», «New York Times».

За своє життя Райх опублікував 18 книг, в тому числі бестселер «Saving Capitalism: For The Many, Not The Few» (укр. «Врятувати капіталізм. Як змусити вільний ринок працювати на людей»). Українською мовою книга перекладена та опублікована видавництвом «Наш Формат» у 2018 році.

Наразі Роберт є головою «Common Cause» та веде власний блог про політичну економію на Robertreich.org.[12] У 2008 році журнал «The Wall Street Journal» поставив його на шосте місце в списку найвпливовіших бізнес-мислителів[13]. Інші регалії: Нагорода Галбрайт-Шлезингера (2009), Премія Бруно Крайського (2009), Премія Вацлава Гавела (2003), Нагорода Нельсона Рокфеллера (2002), Премія Луї Браунлоу (1984).

Своєю місією Роберт Райх вважає виховування громадськості та донесення інформації про наслідки розширення нерівності доходів, багатства та політичної влади.

Переклад українською[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Hoffman R. LinkedIn — 2003.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Robert Reich. IMDb. Процитовано 7 травня 2019.
  4. ↑ Staff, Javier Panzar | Senior (19 листопада 2011). Transcript: Robert Reich's speech at Occupy Cal. The Daily Californian (амер.). Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 7 травня 2019.
  5. ↑ а б Maraniss, David. (1996). First in his class : the biography of Bill Clinton (вид. 1st Touchstone ed). New York: Simon & Schuster. ISBN 0684818906. OCLC 33334283.
  6. ↑ Reich, Robert Bernard. www.jewishvirtuallibrary.org. Процитовано 7 травня 2019.
  7. ↑ Will You Help My Parents Get Divorced on Google?. Adam Reich (англ.). 2 листопада 2013. Процитовано 7 травня 2019.
  8. ↑ Profile: Small guy, big deal: Robert Reich: Can this man get the West. The Independent (англ.). 12 червня 1994. Процитовано 7 травня 2019.
  9. ↑ Robert Reich, 22nd US Secretary of Labor. geni_family_tree (укр.). Процитовано 7 травня 2019.
  10. ↑ Robert Reich | Faculty & Affiliated Academics | Faculty & Directories | Goldman School of Public Policy | University of California, Berkeley. gspp.berkeley.edu. Процитовано 7 травня 2019.
  11. ↑ Lakeland Ledger - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 7 травня 2019.
  12. ↑ Vidani, Peter. Robert Reich. robertreich.org (англ.). Процитовано 7 травня 2019.
  13. ↑ White, Erin (5 травня 2008). Quest for Innovation, Motivation Inspires the Gurus. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Процитовано 7 травня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Instagram · Facebook (англ.) · LinkedIn (англ.) · TikTok · Twitter (англ.)
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
США Кабінет Білла Клінтона
Президент та Віце-президент:
Секретарі (міністри)
Державний секретар
(Міністр закордонних справ)		Воррен Кристофер (1993—1997)
Мадлен Олбрайт (1997—2001)
Генеральний прокурор
(Міністр юстиції)		Дженет Рено (1993—2001)
ВетеранівДжессі Браун (1993—1997)
Того Вест (1998—2000)
Внутрішніх справБрюс Беббітт (1993—2001)
ЕнергетикиХейзел О'Лірі (1993—1997)
Федеріко Пенья (1997—1998)
Білл Річардсон (1998—2001)
Житла і міського розвиткуГенрі Сіснерос (1993—1997)
Ендрю Куомо (1997—2001)
ОборониЛес Еспін (1993—1994)
Вільям Перрі (1994—1997)
Вільям Коен (1997—2001)
ОсвітиРічард Райлі (1993—2001)
Охорони здоров'я
і соціальних служб		Донна Шалейла (1993—2001)
ПраціРоберт Райх (1993—1997)
Алексіс Герман (1997—2001)
Сільського господарстваМайк Еспі (1993—1994)
Ден Глікмен (1995—2001)
ТоргівліРон Браун (1993—1996)
Міккі Кантор (1996—1997)
Вільям Дейлі (1997—2000)
Норман Мінета (2000—2001)
ТранспортуФедеріко Пенья (1993—1997)
Родні Слейтер (1997—2001)
ФінансівЛлойд Бентсен (1993—1994)
Роберт Рубін (1995—1999)
Лоуренс Саммерс (1999—2001)
Посадовці рівня секретаря
Голова Апарату Білого домуМак МакЛарті (1993—1994)
Леон Панетта (1994—1997)
Ерскін Боулз (1993—1998)
Джон Подеста (1998—2001)
Торговий представникМіккі Кантор (1993—1997)
Шарлін Баршевскі (1997—2001)
Представник США в ООНМадлен Олбрайт (1993—1997)
Білл Річардсон (1997—1998)
Річард Голбрук (1999—2001)
Директор Управління
адміністрування та бюджету		Леон Панетта (1993—1994)
Еліс Рівлін (1994—1996)
Франклін Рейнс (1993—1998)
Джейкоб Лью (1998—2001)
Директор Центральної розвідкиДжеймс Вулсі (1993—1995)
Джон Дейч (1995—1996)
Джордж Тенет (1997—2001)
Адміністратор
Агентства охорони
навколишнього середовища		Керол Браунер (1993—2001)
Адміністратор Адміністрації
малого бізнесу		Філіп Ледер (1994—1997)
Айда Альварес (1997—2001)
Голова Ради
економічних консультантів		Лаура Тайсон (1993—1995)
Джозеф Стігліц (1995—1997)
Джанет Єллен (1997—1999)
Мартін Ніл Бейлі (1999—2001)
Директор Управління
контролю за наркотиками		Лі Браун (1993—1995)
Беррі МакКеффрі (1996—2001)
Директор Федерального агентства
надзвичайних ситуацій		Джеймс Лі Вітт (1993—2001)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роберт_Райх&oldid=42194696