Романчук Олександр Володимирович (генерал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Романчук Олександр Володимирович
Народження 15 квітня 1959(1959-04-15) (65 років)
Луганськ, Українська РСР, СРСР
Приналежність СРСР СРСР→
Росія Росія
Рід військ Сухопутні війська Російської Федерації Сухопутні війська
Освіта Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Роки служби 1976 —
Звання генерал-полковник
Війни / битви Інтервенція Росії в Сирію,
Друга російсько-чеченська війна
Анексія Криму
Війна на сході України
Російське вторгнення в Україну
Нагороди
CMNS: Романчук Олександр Володимирович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Романчук.

Олександр Володимирович Романчук (нар. 15 квітня 1959, м. Луганськ, Українська РСР, СРСР) — російський воєначальник, керівник Військового навчально-наукового центру Сухопутних військ «Загальновійськова академія ЗС РФ» з 2019 року, генерал-полковник (17.02.2023). Брав участь в анексії Криму та війні на Донбасі[1]. У 2023 році отримав звання генерал-полковника. З червня 2023 року — командувач угрупуванням Збройних сил Росії на Запорізькому напрямі[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 квітня 1959 року у Луганську. Закінчив Бакинське вище загальновійськове командне училище імені Верховної Ради Азербайджанської РСР у 1980 році, Військову академію бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського у 1989 році, Військову академію Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації у 2008 році.

З листопада 2003 по липень 2006 року очолював 4-ту гвардійську танкову Кантемирівську дивізію імені Ю. В. Андропова. З червня 2008 по липень 2009 року — заступник начальника штабу 41-ї загальновійськової армії РФ. З липня 2009 по серпень 2010 року — начальник штабу 41-ї загальновійськової армії, дислокованої в Новосибірську.

З серпня 2010 по січень 2011 рік обіймав посаду виконувача обов'язків командувача військами 29-ї загальновійськової армії Східного військового округу, до складу якого увійшли військові частини колишнього Сибірського військового округу (СибВО), розташовані на території Забайкальського краю[3]. Указом Президента РФ від 9 січня 2011 року призначений командувачем 29-ї загальновійськової армії[4].

22 лютого 2013 року присвоєно військове звання генерал-лейтенант[5]. У липні 2014 року призначений заступником командувача військ Південного військового округу. 2016 року був головним військовим радником у Сирії.

У 2019 році призначений начальником Військового навчально-наукового центру Сухопутних військ «Загальновійськова академія ЗС РФ». 14 лютого 2023 року присвоєно військове звання генерал-полковник.

Романчук був співорганізатором російської оборони на ранніх етапах українського контрнаступу в червні 2023 року. Він оголосив, що український контрнаступ почався о 2:00 6 червня[6][7]. Незважаючи на те, що отримав похвалу та позиціонував себе як головнокомандувача, найбільшу заслугу в обороні приписують його старшому командиру в Південному окрузі Сергію Кузовльову та його начальнику Генштабу ЗС РФ Валерію Герасимову[8].

22 вересня 2023 року Олександра Романчука, за інформацією начальника Головного управління розвідки Міноборони України Кирила Буданова разом із начальником штабу ЧФ ВМФ Росії генерал-лейтенантом Олегом Цековим, було важко поранено під час ракетного удару по штабу Чорноморського флоту в тимчасово окупованому Севастополі. Останнім часом він був командувачем російських військ у Запорізькій області. У 2020—2022 роках вони обидвоє були керівниками Загальновійськової академії ЗС РФ[9]. Романчук перебував у дуже тяжкому стані, а Цеков — без свідомості[10][11][12][13].

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина — Романчук (Кучнамор) Ольга Юхимівна (нар. 17.03.1965) — мешкає з чоловіком у селі Калінінець Московської області або у квартирі в Москві по вулиці Червоноказарменна.
  • Син — Романчук Володимир Олександрович (нар. 02.02.1992), проживає в Москві по вулиці Бориса Пастернака[11].

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Romanchuk Alexander. sanctions.nazk.gov. Процитовано 24 вересня 2023.
  2. ↑ Сведения новостного сайта «Лента»
  3. ↑ В 29-й общевойсковой армии Восточного военного округа кадровые назначения. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
  4. ↑ Сайт Президента России, Кадровые изменения в Вооружённых Силах. Архів оригіналу за 12 січня 2011. Процитовано 3 березня 2019.
  5. ↑ Указ Президента РФ от 13.12.2012 N 1641 «О присвоении воинских званий высших офицеров военнослужащим Вооруженных Сил Российской Федерации»
  6. ↑ Lebedeva, Marina. Ukrainian forces lose three Leopard tanks during night offensive. Pravda.ru. Процитовано 15 липня 2023.
  7. ↑ Kiev loses three Leopard tanks in attempted attack in Zaporozhye area — Russian top brass. TASS. Процитовано 15 липня 2023.
  8. ↑ Bailey, Riley; Stepanenko, Kateryna; Mappes, Grace; Wolkov, Nicole; Ganzeveld, Annika; Clark, Mason. Russian Offensive Campaign Assessment, June 9, 2023. Institute for the Study of War. Процитовано 15 липня 2023.
  9. ↑ Russian admiral 'seriously injured' after missile hits navy HQ killing nine, Metro, 23 September 2023.
  10. ↑ В результате удара по Севастополю ранены генералы РФ – Буданов. Крым.Реалии (рос.). 23 вересня 2023. Процитовано 24 вересня 2023.
  11. ↑ а б vlad (24 вересня 2023). Ударом по окупантам у Севастополі ЗСУ обезголовили угруповання військ ворога на Запорізькому напрямку. Газета МИГ (укр.). Процитовано 24 вересня 2023.
  12. ↑ Серед поранених у Севастополі у важкому стані — генерали. Буданов розповів про атаку на штаб Чорноморського флоту РФ. VOA (укр.). 23 вересня 2023. Процитовано 24 вересня 2023.
  13. ↑ Внаслідок удару по штабу Чорноморського флоту в Севастополі загинули щонайменше 9 осіб, поранені 16, – Буданов. LB.ua. 23 вересня 2023. Процитовано 24 вересня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Романчук_Олександр_Володимирович_(генерал)&oldid=40630174