Генерал-полковник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Погон генерал-полковника Збройних сил України

Генера́л-полко́вник — військове звання вищого офіцерського складу сухопутних військ збройних сил ряду держав. Вище за рангом ніж генерал-лейтенант, але нижче ніж генерал армії.

У категорії військовослужбовців корабельного складу військово-морського флоту званню генерал-полковника відповідає адмірал.

Історія[ред.ред. код]

Історично звання «генерал-полковник» (нім. Generaloberst) має німецьке походження; воно з'явилося в прусській королівській армії й зберігалося пізніше в армії імперської Німеччини (це звання мав Еріх Людендорф), Веймарської республіки, Третього рейху і в Народній армії НДР.

Австрія[ред.ред. код]

Військове звання генерал-полковник існувало в армії Австро-Угорщини до початку Першої світової війни й було другим за рангом після фельдмаршала. У роки Першої світової війни відомо 28 австрійських генерал-полковників. Після розпаду держави в Збройних силах Австрії це звання не застосовується.

Англія[ред.ред. код]

Чин генерал-полковника використовувався до початку та в період Громадянської війни в Англії 17 століття.

Білорусь[ред.ред. код]

В Республіці Білорусь військове звання генерал-полковник, спеціальні звання генерал-полковник внутрішньої служби і генерал-полковник міліції є найвищими званнями. З моменту набуття незалежності, за період 19922008 звання було присвоєно всього 4 рази.

Китай[ред.ред. код]

Народно-визвольна армія Китаю використовує військове звання старшого генерала (Shang Jiang) (кит. 上将), що в перекладі може порівняти званню генерал-полковник або генерал (як в Збройних силах США), по прикладу формування збройних сил по радянському варіанту в період з 19551965 та з 1988 по теперішній час.

Німеччина[ред.ред. код]

Генерал-полковник (нім. Generaloberst) було другим за військової ієрархії військовим званням вищого генеральського складу, нижче ніж генерал-фельдмаршал (нім. Generalfeldmarschall). Існувало в Прусській армії, та пізніше в армії Німецької імперії (1871–1918), в Рейхсвері (1918–1935), а також в Вермахті (1935–1945).

Первісно звання генерал-полковник було створене імператором Вільгельмом I, в зв'язку з тим, що звання генерал-фельдмаршал надавалось лише в воєнний час, і тому, для керівництва збройними силами в мирний час впроваджувалося проміжне звання генерал-полковника.

У Третьому Рейху в військово-морських силах (Кригсмарине) (нім. Kriegsmarine) ранг відповідав званню генерал-адмірала (нім. Generaladmiral), та в військах СС цьому званню відповідало звання оберстгрупенфюрер СС (нім. SS Oberstgruppenführer).

Всього за часів Другої світової війни це звання отримало близько 50 чоловік (не рахуючи тих, що згодом стали генерал-фельдмаршалами). Найвідоміші генерал-полковники Вермахту — Гейнц Ґудеріан, Альфред Йодль і Франц Гальдер.

Після створення на території Німеччини двох незалежних держав: Західної та Східної відповідно були організовані певні збройні сили цих країн.

Національна народна армія Східної Німеччини мала звання генерал-полковника до 1990, яке було третім у системі після звань генерал армії НДР та Маршал НДР.

Починаючи зі створення в 1949 збройних сил Німеччини (Бундесвер) це звання не використовується.

Північна Корея[ред.ред. код]

Військове звання північно-корейської армії генерал-полковник (Sangjang) є старшим відповідно до звання генерал-лейтенант (Jungjang) та молодшим до звання генерал (Daejang). Надається генеральському складу — командувачам військових округів Північної Кореї.

СРСР і Росія[ред.ред. код]

Звання генерал-полковника не існувало в імперській Росії і було введене в Червоній Армії лише в 1940, швидше за все, за німецьким зразком. Проте на відміну від німецького Generaloberst радянське (а за ним і російське) звання генерал-полковника не є рідким або винятковим. Воно вище за звання генерал-лейтенанта, але нижче за звання генерала армії.

Під час Великої Вітчизняної війни це звання було присвоєне приблизно 150 генералам.

Знак розрізнення до 1943 — чотири зірки в петлицях; після 1943 — три зірки на погонах. Звання генерал-полковника зберігається в сучасній Росії і в більшості пострадянських армій.

Угорщина[ред.ред. код]

В Угорщині звання генерал-полковника (угор. vezérezredes) існувало ще з часів Дуалістичної монархії в сухопутних військах імператорської армії з 1915. На початку 1940-х це військове звання замінило звання генерал від інфантерії (угор. gyalogsági tábornok), генерал від кавалерії (угор. lovassági tábornok) та генерал від артилерії (угор. táborszernagy) в угорської армії.

У сучасних збройних силах Угорщини (Гонведшег) звання генерал-полковника залишається найвищим військовим званням.

Франція[ред.ред. код]

Во Франції в період абсолютної монархії 16-18 століття, а також Наполеонівської ери та періоду Реставрації Бурбонів звання генерал-полковника надавалося генералові, який підпорядковувався Маршалу Франції та безпосередньо відповідав за окремий рід військ: піхоту (фр. Colonel général de l’infanterie), кавалерію, драгунів, гусарів, французьку та швейцарську гвардію Франції. Введено за часів правління короля Франциска I на початку 16 століття й було скоріше не званням, а чином, або державною посадою.

Існувало до скидання монархії в 1830.

Швеція[ред.ред. код]

Звання генерал-полковник (швед. Generalöverste) існувало, як військове звання вищого воєнного керівництва Швеції до початку 19 століття.

Знаки розрізнення генерал-полковників деяких країн світу

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]