Кісо (річка)
| Кісо | |
|---|---|
 | |
| 35°02′04″ пн. ш. 136°44′43″ сх. д. / 35.034563888916771646° пн. ш. 136.74533333335776319° сх. д. | |
| Витік | Mount Hachimorid |
| Гирло | Затока Ісе |
| • координати | 35°02′04″ пн. ш. 136°44′39″ сх. д. / 35.03470000002777596° пн. ш. 136.74440000002778106° сх. д. |
| Басейн | Kiso river basind |
| Країни: | Японія |
| Регіон |
Префектура Наґано Префектура Ґіфу Префектура Айчі Префектура Міє |
| Довжина | 227 км і 229 км |
| Площа басейну: | 9100 км² |
| Середньорічний стік | 169±0,001 м³/с |
| Притоки: | Hida Riverd, Agi Riverd, Kani Riverd, Nakatsu Riverd, Q11367605?, Tsukechi Riverd, Q11434329?, Q11455168?, Q11477524?, Q11501642?, Shirakawa Riverd і Araragi Riverd |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Кісо (яп. 木曽川, Kiso-gawa) — річка в регіоні Тюбу в Японії довжиною приблизно 229 км (142 милі), що протікає через префектури Нагано, Гіфу, Айчі та Міє, перш ніж впадає в затоку Ісе неподалік від міста Нагоя[1]. Це головна річка Трьох річок Кісо (разом з річками Ібі та Нагара), яка утворює більшу частину рівнини Нобі. Долина навколо верхньої частини річки утворює долину Кісо.
Частини річки Кісо іноді називають Японським Рейном через його схожість з Рейном у Європі.
Набережна річки Кісо[ред. | ред. код]
Набережна річки Кісо (яп. 木曽川堤, Kiso-gawa tsutsumi) була побудована в період Едо і простягається на 47 кілометрів між містами Інуяма та Ятомі для захисту від повеней. Після того, як частина цього насипу була відновлена після обвалу внаслідок рекордної повені у травні 1884 року, місцеві волонтери на прохання губернатора префектури Айті привезли 1800 саджанців сакури, які замінили японські червоні сосни, що раніше вистилали набережну. Серед цих сакур було багато незвичайних сортів, включаючи деякі дикорослі види вишні, і особливо виключаючи сорт Somei Yoshino, який став надзвичайно популярним по всій Японії. З 1927 року семикілометрову ділянку набережної між містами Ічіномія та Конан оголошено Національним місцем мальовничої краси та пам'ятником природи[2]. Кількість вишневих дерев поступово зменшувалася через природне вимирання до менш ніж 400 до 2001 року, але місто Ічіномія провело масштабну кампанію з пересадки дерев, щоб повернути набережній її колишній вигляд.
Інші ділянки річки Кісо в Інуямі, а також Какамігахара, Кані та Сакахогі в префектурі Гіфу були оголошені Національним мальовничим місцем у 1934 році[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Nussbaum, Louis Frédéric et al. (2005). "Kiso-gawa" in Japan encyclopedia, p. 529. на «Google Books»; n.b., Louis-Frédéric is pseudonym of Louis-Frédéric Nussbaum, see Deutsche Nationalbibliothek Authority File [Архівовано 2012-05-24 у Archive.is].
- ↑ 木曽川堤（サクラ）. Agency for Cultural Affairs. Процитовано 10 February 2019.
- ↑ 木曽川. Agency for Cultural Affairs. Процитовано 10 February 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Нуссбаум, Луї Фредерік і Кете Рот. (2005). Японська енциклопедія. Кембридж: Harvard University Press .ISBN 978-0-674-01753-5ISBN 978-0-674-01753-5 ; OCLC 48943301