Саак Дзоропореці
| Саак Дзоропореці | |
|---|---|
| вірм. Սահակ Ձորափորեցի | |
| Народився | невідомо |
| Помер |
703 Харран, Парфія |
| Діяльність | священник, історик |
| Вчителі | Theodoros Krtenavord |
| Посада | Католикос усіх вірмен |
Саак Дзоропореці (вірм. Սահակ Ձորափորեցի також Дзорапореці, Дзоропорці, Дзорапорці — вірменський поет і музикант VII—VIII ст, 32-й Католикос всіх вірмен (677—703)[1][2][3].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в селі Аркунашен, гавара Дзоропор провінції Гугарк[2]. Навчання пройшов у видного вардапета Теодора Кртенавора. Був єпископом гавара Ротпаціан провінції Утік. З 677 року — Католикос всіх вірмен. Під час його правління загострилися вірмено-візантійські відносини з одного, і вірмено-арабські відносини з іншого боку. Був взятий в полон імператором Юстиніаном, під час походу останнього на Вірменію в 692—693 роках[4]. Жив у Константинополі в якості заручника до повалення Юстиніана в 695 році, після чого повертається до Вірменії. Займається відновленням відносин з Алуанською церквою, сприяє проповідуванню християнства серед гунів[3]. У 702 році, разом з вірменськими князями, був заарештований арабським намісником Абдаллахом і відправлений в Дамаск[5][6]. Після розгрому арабських військ вірменськими повстанцями в битві при Варданакерті, відправляється в Харан, щоб переконати полководця Мухаммеда ібн Укба не здійснювати каральну експедицію до Вірменії. Там і вмирає, встигаючи, однак, відправити Мухаммеду ібн Укба своє послання. Останній послухав благання загиблого католикоса, і скасував похід[7]. Цей лист-заповіт Саака Дзоропорці зберігся в історичному творі Гевонда. Наступником на престолі католикоса став Елія Арчішеці.
Творчість[ред. | ред. код]
Є автором великої кількості церковних віршів і промов[8]. Найвідоміший з його творів — «Слово про Пальмову неділю» (вірм. «Ճառ Արմավենյաց»[9][2]. Продовжує справу Комітаса Ахцеці та, разом з Грзіком і Сюнеці, стає одним з реформаторів вірменської церковної музики в кінці VII століття. Автор перших шараканів, присвячених Хресту і Церкві[10]. До наших днів дійшли близько 60-и його авторських пісень, серед яких особливе місце займає «Єдинорідний від Отця» (вірм. «Էջ Միածինն ի Հօրէ»)[4][3]. У цьому шаракані Саак повідомляє про походження Ечміадзинського монастиря[11]. З інших пісень варто відзначити — «Радуйся, священна церква» (вірм. «Ուրախ լեր, սուրբ եկեղեցի»), «Зі знаком усепереможним» (вірм. «Որ նշանաւ ամենայաղթ»), «Про Святий Хрест» (вірм. «Ի Սուրբ Խաչն»), «Радійте сьогодні» (вірм. «Այսօր ուրախացեալ»), «Бездоганний Святий Хрест» (вірм. «Անապական Սուրբ զԽաչն»), «Піднесення Святого Хреста» (вірм. «Վերացման Սրբո Խաչին»)[12], «Виявлення Хреста» (вірм. «Գյուտ Խաչին»). У творах Дзоропорці «Хрест» представляється як джерело життя на землі, всесвітня сила, непереможний символ. У деяких віршах присвячених Вірменській церкві, Саак називає її «дочкою Сіону», а Ечміадзін — «священним вівтарем світла». </br> У збірнику «Книга листів» зберігся також один із листів Саака теологічного характеру (691 м)[13][14].
Посилання[ред. | ред. код]
- пісня «Єдинородний від Отця» [Архівовано 29 квітня 2021 у Wayback Machine.], на сайті youtube.com
- пісня «Єдинородний від Отця» [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.], на сайті youtube.com
- пісня «Єдинородний від Отця» [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.], на сайті youtube.com
- пісня «Радуйся, священна Церква» [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.], на сайті youtube.com
- пісня «Радуйся, священна Церква» [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.], на сайті youtube.com
- пісня «Зі знаком усепереможним» [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.], на сайті youtube.com
- Шаракани Саака Дзоропореці [Архівовано 31 травня 2020 у Wayback Machine.] (рос.), В перекладі С. Зольяна
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Г. П. Хомизури (2002), Армянская Апостольская Церковь: святые, мученики, видные священнослужители, богословы, христианские деятели культуры [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.], Москва
- ↑ а б в Армянская Советская Энциклопедия, Սահակ Գ Ձորոփորցի, Ереван, 1984, том 10, стр. 135
- ↑ а б в Энциклопедия Христианская Армения, Սահակ Գ Ձորոփորեցի, Ереван, 2002, стр. 878
- ↑ а б A. J. Hacikyan, G. Basmajian, E. S. Franchuk, N. Ouzounian: The Heritage of Armenian Literature: From the sixth to the eighteenth century, Literary Collections, 2002, pp. 1108
- ↑ Andrew G. Bostom, Ibn Warraq, The Legacy of Jihad: Islamic Holy War and the Fate of Non-Muslims, Prometheus Books, 2008, 759 pp, стр. 407
- ↑ Antranig Chalabian, Armenia after the coming of Islam, Ереван, 1999, pp 608, стр. 53
- ↑ The Armenian Review, vol. 36, Hairenik Association, 1983, стр. 62-66
- ↑ Н. Тагмизян,Теория музыки в древней Армении, Изд-во АН Армянской ССР, 1977, 318 pp, стр. 51
- ↑ H. G. O. Dwight, Catalogue of all works known to exist in the Armenian language, of a date earlier than the seventeenth century. Journal of the American Oriental Society, Vol. 3, 1853, p. 254
- ↑ R. Greene, S. Cushman, C. Cavanagh, J. Ramazani, P. F. Rouzer, H. Feinsod, The Princeton Encyclopedia of Poetry and Poetics [Архівовано 28 грудня 2018 у Wayback Machine.], Princeton University Press, 2012, pp 1639, стр. 83
- ↑ Хроника Эчмиадзина, Мухни, 2003, 867 pp, стр. 45
- ↑ Artak Manukean, The Armenian church feasts, Nairi Pub., 2000, 109 pp, стр. 101
- ↑ Wolfgang A. Bienert, Uwe Kühneweg, Dictionnaire birman-français. Fasc. 15., Peeters Publishers, 1999, 848 pp, стр. 660
- ↑ Esbroeck M. Van, Citations apollinaristes conservées en arménien dans la Lettre de Sahak III Dzoroporetsi (691), Orientalia Christiana Periodica, 60, 1994, стр. 41-67.