Савчук Михайло Михайлович
| Михайло Савчук Савчук Михайло Михайлович | |||
|---|---|---|---|
 Майор | |||
.jpg) | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
13 вересня 1989 м. Костянтинівка, Донецької області | ||
| Смерть |
8 березня 2022 (32 роки) м. Маріуполь, Донецької області | ||
| Національність | українець | ||
| Alma Mater | Краматорська економічна академія, ДонНУ ім. В. Стуса | ||
| Псевдо | "Сова" | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014-2022 | ||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 МВС України | ||
| Рід військ |
 Національна гвардія | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Савчук Михайло Михайлович — майор Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Командир бойової групи групи розвідки спеціального призначення ОЗСП "Азов". Загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році під час оборони м. Маріуполь.
Життєпис[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2022) |
Савчук Михайло Михайлович народився 13 вересня 1989р. в місті Костянтинівка, Донецької області. Його мати Савчук Олена Петрівна - інженер, батько Савчук Михайло Миколайович - юрист. Михайло ріс в сім'ї молодшим у любові та злагоді, мав старшу сестру - (Савчук) Бєлозьорова Олена Михайлівна. Навчання йому давалося легко, ще й добре грав у футбол. Його бабуся Голубіна Марія Іванівна і дідусь Голубін Петро Миколайович були учасниками Другої Світової війни, офіцери. Дідусь мав ордени "Червоної зірки" (2) і "Червоного прапора" та інші. Тому він зростав на спогадах про війну, героїзм. І знав , що таке Батьківщина, і як її треба любити, знав, що таке сім'я і як її треба захищати. Любив вчитися, закінчив добре школу і вступив до Краматорської економічної академії, добре її закінчив і пішов працювати до банку, а потім служити до війська коли відслужив рік , то пішов вчитися до Донецького національного університету імені Василя Стуса у Вінниці, отримав вищу юридичну освіту, пройшов відбірний конкурс до спецназу і пішов туди працювати. Дуже любив життя і свою родину і намагався жити на повну, крізь хотів встигнути. З початку війни в 2014 році - доброволець в батальйоні "Золоті ворота". З жовтня 2015 - у національній гвардії, ОЗСП "Азов" , бо вважав його найкращім. Був неодноразово нагороджений медалями, орденами, іменною зброєю. Восени 2021р. отримав позачергове звання майора і цим дуже пишався, бо дідусь і батько теж були майорами.
Сімейний стан[ред. | ред. код]
У 2017 році одружився. У 2019 р. народилася донечка, яку назвали Ярославою . Він любив свою родину, але понад усе свою маленьку донечку, якій присвячував весь свій вільний час.
Обставини загибелі[ред. | ред. код]
Його життя обірвалося 08.03.2022р. під час оборони м. Маріуполь. Він віддав його за вільну Україну, за рідну родину.
Нагороди[ред. | ред. код]
- відзнака «Козацький хрест».
- орден «За мужність» III ступеня (2020) - за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку та високий професіоналізм.
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
| Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2022) |
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 25 березня 2020 року № 112/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 17 березня 2022 року № 144/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |