Самосвідомість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франсуа Шіффляр (1825–1901), Сумління (за Віктором Гюго). Сумління є моральною самосвідомістю а зоровий контакт стимулює самосвідомість

Самосвідо́мість (англ. Self-consciousness, рос. Самосознание, нім. Selbstbewusstsein) — рефлекторна (відображувана) свідомість, за допомогою якої особа конкретно усвідомлює себе у своїх власних розумових діях і станах; самоусвідомлення. Самосвідомість є усвідомленням особою самої себе на відміну від інших — інших суб'єктів і світу взагалі.

"Дитина далеко не відразу усвідомлює себя як Я; протягом перших років вона скрізь і навколо називає себе по імені - так як називають її оточуючі люди; вона спочатку існує для самої себе скоріше як об'єкт для інших людей, аніж як самостійний по відношенню до них суб'єкт."[1]

Юність, вважається періодом підвищеної самосвідомості. Особа з хронічним нахилом щодо самосвідомості може бути соромливою або інтровертною. Переживаючи самосвідомість, людина усвідомлює навіть найменші зі своїх власних вчинків. Таке усвідомлення може порушити здатність особи виконувати складні вчинки. Наприклад, піаніст може «задихнутись», втратити впевненість, і навіть здатність виконання у момент коли він помічає публіку. Це є функцією психологічного феномену суспільного сприяння. Як самосвідомість в'яне людина може повернути здатність виконання «не гублячись» в надмірному самоусвідомленні.

Прояви самосвідомості відрізняються різноманітністю форм:

  1. когнітивний аспект психічної діяльності людини виявляється в самовідчуттях, самоаналізі, самооцінці.
  2. афективний аспект — у скромності, самолюбстві.
  3. регулятивний аспект — у самоконтролі, самодисципліні та ін. властивостях.

Психологія[ред.ред. код]

В психології самосвідомість розуміється як психічне явище, усвідомлення людиною себе в якості суб'єкта діяльності, в результаті якої уявлення людини про саму себе складаються в мисленний образ Я.

На відміну від самообізнаності, самосвідомість може бути часто проблемою. Вона часто асоціюється з соромливістю і збентеженістю і може вплинути на самооцінку. У позитивному контексті, вона може вплинути на розвиток індивідуальності, оскільки під час високої самосвідомості люди часто найближче приходять до пізнання себе. Самосвідомість впливає на людей в різній мірі, так як деякі люди є постійно само-спостережливі чи само-зайняті, а інші цілком забутливі про себе.

Психологи часто розрізняють між двома видами самосвідомості, особистою і громадською. Особиста самосвідомість є нахилом розглядати внутрішнє самого себе і свої відчуття. Громадська самосвідомість є усвідомленням себе з точки зору інших. Такий вид самосвідомості може мати результатом самоспостереження і суспільну тривогу. Як і особиста так і громадська самосвідомість розглядаються як риси особистості, які залишаються порівняно стабільними з минанням часу, але вони не є співвідносними. Те що особа висока в одному розмірі не означає, що вона теж висока на іншому.

В рамках соціальних наук також використовують терміни «національна самосвідомість», «етнічна самосвідомість», «класова самосвідомість», що означають усвідомлення членами групи наявності даної групи, її особливостей і цілей в суспільному світі.

Різні рівні самосвідомості впливають на поведінку, оскільки для людей є звичним діяти по-іншому коли вони «губляться в натовпі». Розташування особи перед дзеркалом може тимчасово підвищити самосвідомість.

Розвиток самосвідомості[ред.ред. код]

Самосвідомість це продукт розвитку. Однак, зачаток свідомості з'являється вже у немовляти, коли він починає розрізняти відчуття, викликані зовнішніми предметами, і відчуття, викликані власним тілом.

Стадії (або етапи) розвитку самосвідомості:

  • Відкриття «Я» відбувається у віці 1 року.
  • До 2-м 3-м рокам людина починає відокремлювати результат своїх дій від дій інших і чітко усвідомлює себе як діяча.
  • До 7-и років формується здатність оцінювати себе (самооцінка).
  • Підлітковий і юнацький вік — етап активного самопізнання, пошуку себе, свого стилю. Завершується період формування соціально-моральних оцінок.

На формування самосвідомості впливають:

  • Оцінки оточуючих і статус у групі однолітків.
  • Співвідношення «Я-реальне» і «Я-ідеальне».
  • Оцінка результатів своєї діяльності.

Картина самосвідомості[2][ред.ред. код]

Картину самосвідомості формують ділянки мозку, відповідальні за самосвідомість, координацію рухів і контроль над позицією тіла в просторі. В нормальних умовах мозок створює єдину картину самосвідомості, засновану на цих сигналах. При [мозкових порушеннях], мозок може створити другу систему координат тіла, і він буде сприймати цей другий образ не як себе самого, а як когось іншого, як «присутність». Ділянки мозку, що відповідають за формування такої картини — острівкова кора, тім'яно-лобова кора, скронево-тім'яна кора[3].

Філософія[ред.ред. код]

В філософії самосвідомість є усвідомленням самого себе, рефлексія свідомості відносно себе. Самосвідомість одночасно розуміється і як акт (дія) рефлексії усвідомлення себе і як результат такої рефлексії — знання себе. Самосвідомість є умовою того, що свідомість зберігає себе в часі — утримує себе як одна і теж свідомість. При цьому говорять про єдність самосвідомості. В свою чергу єдність самосвідомості є умовою всякої єдності у світі (див. Кант). В суто філософському значенні свідомість є завжди — вона не може ані початися, ані припинитися, оскільки в строго філософському значенні вона розуміється як сама умова констатації світу, як сам спосіб буття і даності світу. Відповідно цьому самосвідомість розуміється як єдність суб'єкта, що лежить в основі всякої свідомості.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Боришевський М. Й. Особистість у вимірах самосвідомості. — Суми: «Еллада», 2012. — 608 с. ISBN 978-966-16-8429-3.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Аристотель Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.