Свінціцький Віталій Казимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свінціцький Віталій Казимирович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 11 вересня 1977(1977-09-11)
Ваніно, Хабаровський край, Росія[1]
Смерть 25 січня 2023(2023-01-25) (45 років)
(загибель у бою)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Військова служба
Роки служби 2014—2015, 2022—2023
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Десантні війська
Формування
 80 ОДШБр
Війни / битви АТО, Російське вторгнення в Україну[2]
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Свінціцький.

Свінціцький Віталій Казимирович (11 вересня 1977[3], Ваніно — 25 січня 2023[2], Україна) — український військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Ваніно, Хабаровського краю, Росія у сім'ї військового. У 1991 році закінчив 62-у львівську школу. Вищу освіту отримав на санітарно-технологічному факультеті Львівської академі ветеринарної медицини імені С. З. Гжицького, який закінчив у 2000 році.

З 2006 по 2009 був членом ВО «Свобода», у 2010 вийшов зі складу партії, бо зрозумів, що не розділяє її шлях і принципи дії[1].

У 2014 році Віталій Свінціцький добровольцем вирушив на Схід. Там захищав Україну у складі 80 окремої Десантно-штурмової бригади.

У 2015 році після повернення до цивільного життя продовжив громадську та волонтерську діяльність: заснував соціальний тренажерний зал для ветеранів АТО та був одним із співорганізаторів «Фестивалю спорту» та щорічного фестивалю «Active Army Fest»[4].

У 2015 обрався в львівську міську рада 7-го скликання від партії «Громадський рух „Народний контроль“» у 63-му мажоритарному окрузі (мікрорайон Рясне-2)[5].

Заснував ГО «Союз ветеранів десанту», був керівником ГО «Громадянське суспільство і влада» а також президентом ФК «Барилів». Із перших днів повномасштабного вторгнення РФ Віталій повернувся до 80 бригади. Попри важке поранення, після нетривалого лікування повернувся на фронт. Президент України нагородив чоловіка орденом «За мужність» III ступеня.

Мав доньку Божену.

Загинув під час виконання бойового завдання. Прощання із військови ім відбулося 29 січня у Львівській катедрі. Похорон відбувся 30 січня, похований на Личаківському кладовищі[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Віталій Свінціцький - про сміттєпереробний завод у Львові, війну на сході та про те, чому Рясне - найдепресивніший район міста.
  2. ↑ а б На фронті загинув Віталій Свінціцький – ексдепутат Львівської міськради, учасник АТО. Еспресо.
  3. ↑ Свінціцький Віталій Казимирович.
  4. ↑ У Львові попрощаються з ексдепутатом міськради та військовим Віталієм Свінціцьким.
  5. ↑ Свінціцький Віталій Казимирович. Чесно.
  6. ↑ У Львові попрощаються із ексдепутатом міської ради та військовим Віталієм Свінціцьким.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Свінціцький_Віталій_Казимирович&oldid=40548847