Секта Ріндзай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зала Закону монастиря Кенніндзі.
Ворота монастиря Дайтокудзі.
Зала Закону монастиря Сьококудзі.

Се́кта Ріндза́й (яп. 臨済宗, りんざいしゅう, «секта Ліньцзі») — одна з буддистьких сект махаяністського вчення дзен в Японії. Походить від китайської секти Ліньцзі буддизму чань. Заснована наприкінці 12 століття ченцем Ейсаєм. 

Короткі відомості[ред.ред. код]

Згідно з доктриною Ріндзай-сю людина досягає виривається з кола мук і перероджень сансари і може досягти просвітлення шляхом наближення до природи будди через медитацію або роздуми, а не шляхом нагромадження знань через глибоке вивчення буддистських сутр.

Для стимулювання медитації використовуються коани — алогічні і парадоксальні ребуси, задачі чи загадки, які можуть мати різноманітну форму — від діалогу чи малюнку до прийому у фехтуванні. Розв'язання коанів супроводжується блискавичною зміною свідомості і приводить або підводить людину до просвітлення. Підхід Ріндзай-сю до здобуття просвітлення і концепція коанів справили великий вплив на формування самурайської естетики 13 — 19 століття.

У 15 — 18 століттях 10 провідних монастирів секти Ріндзай-сю в Кіото і Камакурі були згруповані у «П'ять кіотоських гір» (Тенрюдзі, Сьококудзі, Кенніндзі, Тофукудзі, Мандзюдзі) і «П'ять камакурських гір» (Кентьодзі, Енкакудзі, Дзюфукудзі, Дзьотідзі, Дзьомьодзі). Ченці цих монастирів прославилися в царині середньовічних японських мистецтва і літератури. Вони також виконували функцію дипломатів японського уряду, оскільки мали контакти з китайськими і корейськими буддистами.

На кінець 20 століття Ріндзай-сю поділяється на 14 гілок, які називаються за іменами центральних монастирів:

Дивіться також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

Посилання[ред.ред. код]