Сидоренко Валеріан Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валеріан Сидоренко
Народився 12 червня 1932(1932-06-12)
Київ, Українська РСР, СРСР
Помер 28 листопада 2012(2012-11-28) (80 років)
Київ, Україна
Поховання Берковецьке кладовище
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater Ленінградський електротехнічний інститут зв'язку імені М. О. Бонч-Бруєвича
Галузь Телекомунікації
Посада Директор Київського радіотелевізійного передавального центру
Нагороди
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»

Валеріан Олександрович Сидоренко (нар. 12 червня 1932(19320612), Київ, Українська РСР, СРСР — пом. 28 листопада 2012, Київ, Україна) — перший директор Київського радіотелевізійного передавального центру (1972—2004).

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1951 році закінчив Київський політехнікум зв'язку та був призваний до лав Радянської армії, де служив із 1952 по 1953 рік.

З грудня 1953 по липень 1956 працював на Київській радіостанції техніком і одночасно навчався заочно у Київському політехнічному інституті на радіотехнічному факультеті. У 1956 році був відкомандирований на навчання до Ленінградського електротехнічного інституту зв'язку імені М. О. Бонч-Бруєвича (нині — Санкт-Петербурзький державний університет телекомунікацій імені М. О. Бонч-Бруєвича[ru]) і закінчив його в 1959 році як інженер радіозв'язку.

Після закінчення інституту продовжує працювати на Ультракороткохвильовій радіостанції Київського телецентру, де пройшов шлях від інженера до начальника. З 1972 року Валеріан Олександрович Сидоренко призначений начальником радіотелевізійного передавального центру. Брав участь у монтажі та налаштуванні обладнання при будівництві нового Республіканського радіотелевізійного передавального центру на Сирці. У 1973 році після введення центру в експлуатацію наказом Міністра зв'язку УРСР був призначений його директором.

Під керівництвом Валеріана Олександровича було введено в експлуатацію 19 аналогових телевізійних передавачів, 1 цифровий телевізійний передавач стандарту DVB-T та 28 радіопередавачів. 19 липня 2004 року Валеріан Олександрович залишив займану посаду і вийшов на пенсію.

28 листопада 2012 року Валеріан Олександрович раптово помер у Києві. Похований на Берковецькому цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]