Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»
НТУУ «КПІ»
Заснований	1898
Ректор	ак. М. З. Згуровський
Студентів	41700
Докторів наук	34
Адреса	03056, Київ, пр. Перемоги, 37
Сайт	www.kpi.ua

0050.45 0030.46150.449583, 30.460778

Головний вхід

Націона́льний техні́чний університе́т Украї́ни «Ки́ївський політехні́чний інститу́т» — вищий навчальний заклад інженерного профілю, заснований в Києві у 1898 р.

Історія

Заснування

Листівка ХХ ст. на якій зображений головний корпус КПІ

Рішення про заснування в Києві Політехнічного інституту було прийнято 25 листопада 1896 року на приватній нараді, яка відбулася в будинку почесного громадянина міста, комерційного радника Л. І. Бродського за участю представників міської влади, адміністрації Південно-західної залізниці, інженерів та промисловців. Згідно з прийнятим протоколом навчальний заклад мав бути політехнічним інститутом за типом і складатися з кількох відділів різних спеціальностей, за прикладом політехнікумів у Цюріху, Мюнхені, Відні, Карлсруе, Ризі тощо.

На заснування інституту було зібрано добровільні пожертви загальною сумою 1 000 374 крб. 53 коп. при вартості будівництва і обладнання інституту 2 650 000 карбованців. Серед організацій та людей, які внесли кошти, були: Київська міська Дума — 300 000 крб., Терещенко з синами — 150 000 крб., Л.Бродський — 100 000 крб.; Київський земельний банк — 15 000 крб., Товариство Красилівського цукрового заводу — 2 000 крб., загалом 139 товариств, банків, заводів, установ, окремих громадян. Науково-методичну допомогу під час організації та становлення інституту надали корифеї російської науки Д. І. Менделєєв, М. Є. Жуковський, К. А. Тімірязєв, А. О. Ковалевський та ін.

У конкурсі на проекти споруд Політехнічного інституту взяли участь відомі архітектори: Бенуа, Гоген, Кітнер, Кобелєв, Померанцев, Цендер та Шретер. Кращим був визнаний проект професора І. С. Кітнера з девізом «Prestissimo», але оскільки він жив у Санкт-Петербурзі і не мав змоги безпосередньо керувати ходом робіт, будівництво очолив архітектор Кобелєв.

Першим директором політехнічного інституту року було призначено 30 січня 1898 видатного ученого і талановитого організатора вищої технічної освіти професора Віктора Кирпичова. За його сприяння в інституті почали працювати К. Зворикін — один з основоположників науки про різання металів, Сергій Реформатський — хімік, органік, автор відкриття, названого реакцією Реформатського, широко вживаного при дослідженні і синтезі складних природних з'єднань; Георгій Де-Метц — фізик і методист, авторитет в області радіоактивності, укладач першого в Україні курсу методики викладання фізики в школах; Микола Делоне — фахівець у галузі механіки, один з піонерів планеризму, популяризатор авіаційних знань в Україні; Євген Вотчал — засновник школи українських фізіологів рослин, один з організаторів інституту селекції.

У червні 1898 р. оголошено набір перших студентів: на 330 місць було подано 1100 заяв, було зараховано 360 осіб. Перший випуск студентів відбувся в 1903 році — диплом отримало 93 випускника. Першим головою Державної екзаменаційної комісії КПІ у 1903 році став Д. І. Менделєєв, який дав спеціалістам високу оцінку і наголосив на тому, що крім теоретичних знань, студенти КПІ набувають ще й практичних навичок.

Інститут зростав і поповнювався матеріальною базою до 1941 року. У 1941 році інститут було евакуйовано до Ташкенту, де він функціонував у складі Середньоазіатського індустріального інституту.

Середина ХХ ст.

Головний корпус КПІ

Визволення Києва у листопаді 1943 р. дало можливість відновити роботу інституту: почалася реєстрація викладачів, співробітників, студентів, які поверталися до інституту. Вже у другій половині січня 1944 р. почала працювати приймальна комісія для набору студентів на перший курс і поновлення студентів старших курсів. Усі зусилля колективу інституту було спрямовано на відновлення навчально-матеріальної бази, адже унаслідок фашистської окупації та жорстоких боїв за Київ було зруйновано більше половини загальної площі навчальних приміщень, згоріли гуртожитки, пограбовано майно. Завдяки включенню інституту списку найважливіших промислових і транспортних вузів країни, студенти всіх курсів звільнялися від призову до Радянської Армії, їм надавалась підвищена стипендія (передусім це стосувалось студентів, які оволодівали спеціальностями з ливарного, ковальського, пресового та хімічного виробництва). Оскільки терміни відбудовчих робіт будівельниками порушувалися, то влітку 1945 р. студенти і викладачі добровільно упродовж місяця канікулярної відпустки виконували невідкладні будівельні роботи.

Велике значення для підвищення якості підготовки фахівців мали науково-дослідна робота і залучення до неї студентів, особливо старших курсів. Основною формою їх участі у дослідницькій роботі в повоєнні роки були наукові гуртки, на базі яких у квітні 1946 р. в інституті утворилося студентське науково-технічне товариство. У момент створення воно мало дев'ять секцій, що об'єднали 30 гуртків за спеціальностями і близько 500 студентів. Керували секціями провідні вчені інституту.

За всю історію існування вуз очолювало 23 ректори.

За довгий період існування назва інституту змінювалась декілька разів:

• 1898—1918 рр. — Київський політехнічний інститут Імператора Олександра ІІ;
• 1918—1934 рр. — Київський політехнічний інститут;
• 1934—1948 рр. — Київський індустріальний інститут;
• 1948—1968 рр. — Київський ордена Леніна політехнічний інститут;
• 1968—1992 рр. — Київський ордена Леніна політехнічний інститут ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції;
• 1992—1995 рр. — Київський політехнічний інститут;
• 1995 р. — Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». (Указ Президента України за № 289/95 від 8 квітня 1995 року «Про Київський політехнічний інститут»).

Активно розвиваючись, Київський політехнічний інститут став базою розширення та зміцнення мережі вузів Києва, України. У 1923—1933 роках і протягом останніх років на базі факультетів та окремих спеціальностей КПІ було створено декілька інститутів, університетів, академій. З іншої сторони, у теперішній склад університету ввійшли відомі навчальні заклади України. Так у Вiйськовому iнституті телекомунiкацiй та iнформатизацiї НТУУ «КПІ» офіційною датою створення вважається 1 березня 1919 р. — день затвердження Реввоєнрадою республіки проекту штатів Інженерних курсів з підготовки командного складу Робітничо-селянської Червоної Армії, які в 1937 році стали основою для Київського військового училища зв'язку ім. М. І. Калініна. Видавничо-поліграфічний інститут [з 6 вересня 2004 року], який ввійшов у склад КПІ у 1989 році, був заснований 1 січня 1954 році у Києві на базі художньо-ремісничого училища поліграфістів № 18, як навчально-консультативний пункт (УКП) Московського поліграфічного інституту. Сьогодення Університет є одним з ініціаторів та безпосереднім учасником реформування вищої освіти, впровадження ступеневої системи навчання, активним прихильником приєднання України до Болонського процесу. Одним з перших університетів України НТУУ «КПІ» у вересні 2003 року приєднався до співдружності університетів, які підписали «Велику Хартію Університетів» Європи («Magna Charta Universitatum»).

Сьогодення

Сьогодні Київський політехнічний інститут — найбільший вищий навчальний заклад України, один із найстаріших і найбільших технічних університетів світу. Університет працює і розвивається як кампус, в якому на одній території у 160 гектарів органічно поєднані умови для навчання та спорту, підвищення рівня культурного, наукового та інтелектуального розвитку, відпочинку всього 50-тисячного колективу. Головною метою діяльності НТУУ «КПІ» є підготовка висококваліфікованих фахівців і проведення наукових досліджень для «проривного» розвитку економіки України насамперед з таких пріоритетних напрямків:

• сучасні технології в галузі інформатики, машинобудування, хімії, матеріалознавства;
• інформаційні мережі та інформаційні телекомунікаційні технології;
• проблеми енергозбереження і розвиток енергозберігаючих технологій;
• моніторинг і охорона навколишнього середовища;
• ліквідація наслідків ядерних і техногенних катастроф;
• космічні та авіаційні технології;
• дослідження і використання людських ресурсів;
• медична інженерія;
• системний аналіз і прийняття рішень та ін.

Міжнародна співпраця

Департамент міжнародного співробітництва здійснює організаційне, методичне та представницьке забезпечення міжнародного співробітництва університету. Міжнародне співробітництво, зовнішньоекономічна діяльність НТУУ «КПІ» здійснюються згідно з чинним законодавством України, Статутом НТУУ «КПІ» та нормативною базою університету за зазначеними напрямками. Спiвробiтництво iз зарубiжними партнерами та пiдготовка фахiвцiв iз числа iноземних громадян у КПІ розпочалася з дня його заснування.

Особливо широкого розмаху набула пiдготовка фахiвцiв для зарубiжних країн у повоєнний перiод. За роки своєї дiяльностi КПІ пiдготував бiльше 5000 iнженерiв, кандидатiв, докторiв наук для 112 країн свiту.

Серед випускникiв КПІ з числа iноземних громадян вiдомi iнженери, конструктори, видатнi вченi, викладачi, професори унiверситетiв, ректори, мiнiстри i державнi дiячi.

На сьогоднi мiжнародне спiвробiтництво НТУУ «КПІ» здiйснюється ректоратом, Вiддiленням мiжнародних зв'язкiв, факультетами, кафедрами, НДІ, окремими пiдроздiлами та фахiвцями за такими напрямками:

• пiдготовка спецiалiстiв iз числа iноземних громадян (бакалаврiв, спецiалiстiв, магiстрiв, кандидатiв, докторiв наук);
• спiвробiтництво iз зарубiжними унiверситетами-партнерами на основi мiждержавних, мiжунiверситетських угод;
• участь у рiзних мiжнародних проектах, програмах, наприклад TEMPUS (TACIS), COPERNICUS та iнших;
• виконання наукових дослiджень на замовлення iноземних партнерiв;
• спiвробiтництво в соцiальнiй, гуманiтарнiй сферi.

Факультети та інститути НТУУ «КПІ»

Пам'ятник Д. І. Менделєєву навпроти корп. № 4 НТУУ «КПІ», де розташований хіміко-технологічний факультет

Навчальний корпус № 7 — найбільша будівля КПІ

Корпус № 18

Факультети

• Зварювальний факультет (ЗФ)
• Інженерно-фізичний факультет (ІФФ)
• Інженерно-хімічний факультет (ІХФ)
• Міжуніверситетський медико-інженерний факультет (ММІФ)
• Приладобудівний факультет (ПБФ)
• Радіотехнічний факультет (РТФ)
• Теплоенергетичний факультет (ТЕФ)
• Факультет авіаційних і космічних систем (ФАКС)
• Факультет біотехнології і біотехніки (ФБТ)
• Факультет електроенерготехніки та автоматики (ФЕА)
• Факультет електроніки (ФЕЛ)
• Факультет інформатики та обчислювальної техніки (ФІОТ)
• Факультет лінгвістики (ФЛ)
• Факультет менеджменту та маркетингу (ФММ)
• Факультет прикладної математики (ФПМ)
• Факультет соціології і права (ФСП)
• Фізико-математичний факультет (ФМФ)
• Хіміко-технологічний факультет (ХТФ)

І ще два факультети:

1. Міжнародний факультет — МФ
2. Спільний факультет машинобудування — CФМ

Інститути

• Навчально-науковий комплекс «Інститут прикладного системного аналізу» (ІПСА)
• Видавничо-поліграфічний інститут (ВПІ)
• Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації (ВІТІ)
• Інститут енергозбереження та енергоменеджменту (IEE)
• Інститут спеціального зв`язку та захисту інформації (ІСЗЗІ)
• Інститут телекомунікаційних систем (ІТС)
• Механіко-машинобудівний інститут (ММІ)
• Фізико-технічний інститут (ФТІ)
• Інститут доуніверситетської підготовки та професійної орієнтації
• Навчально-методичний комплекс «Інститут післядипломної освіти»
  • Український інститут інформаційних технологій в освіті

Відокремлені структурні підрозділи

Науково-технічна бібліотека КПІ

• Славутицька філія

Наукові підрозділи

• Науково-технічна бібліотека
• Державний політехнічний музей
• Вчена Рада НТУУ «КПІ»
• Науковий парк «Київська політехніка»
• Науково-Технічне Об'єднання «КПІ-Телеком»

Персоналії

Ректори

• Кирпичов Віктор Львович, перший ректор, професор (1898 — 1902)
• Коновалов Михайло Іванович, професор (1902 — 1904)
• Зворикін Костянтин Олексійович, професор (1904 — 1905)
• Чирвинський Микола Петрович, виборний ректор, професор (1905 — 1906)
• Тимофєєв Володимир Федорович, професор (1906 — 1908)
• Дементьєв Костянтин Григорович, професор (1908 — 1911)
• Жуков Іван Діомидович, професор (1911 — 1917)
• Єрченко Петро Феофанович, професор (1917 — 1919)
• Де-Метц Георгій Георгійович, професор (1919 — 1920)
• Ступін Олексій Якович, в.о.ректора, професор (1919 — 1920)
• Веселовський Сергій Феофанович, професор (1920 — 1921)
• Кухаренко Іван Антонович, професор (03.1921 — 12.1921)
• Бобров Вікторін Флавіанович, професор (1921 — 1929)
• Мельников Дмитро Федорович, професор (1929 — 1930)
• Єфімов Микола Пилипович, професор (1934 — 1936)
• Жихарев Павло Григорович, професор (12.1936-08.1937)
• Шпилько Микола Пилипович, професор (1937—1941)
• Плигунов Олександр Сергійович, професор (1944—1952)
• Гриднєв Віталій Никифорович, академік АН УРСР (1952 — 1955)
• Швець Іван Трохимович, академік АН УРСР (09.1955-12.1955)
• Плигунов Олександр Сергійович, професор (1955—1971)
• Денисенко Григорій Іванович, член-кореспондент НАНУ (1971 — 1987)
• Таланчук Петро Михайлович, професор (1987 — 1992)
• Згуровський Михайло Захарович, академік НАНУ (1992 -)

Випускники

• Атрощенко Василь Іванович — хімік-технолог, педагог, розробник методів виробництва азотної кислоти.
• Барвінок Борис Володимирович — інженер, автор технічно-наукових праць
• Бардін Іван Павлович — вчений-металург, конструктор першої промислової устави для безперервного розливання сталі.
• Гармаш Олександр Андрійович — український радянський науковець у галузі технології будівельного виробництва, обґрунтував теорію будівельного виробництва, теорію ліквідації сезонності у будівництві.
• Згурський Валентин Арсентійович — київський міський голова (1979—1990).
• Комар Антон Пантелеймонович — фізик, здійснив запуск першого в СРСР бетатрона.
• Корольов Сергій Павлович — керівник радянської космічної програми.
• Кузнєцов Юрій Миколайович  — науковець та педагог, професор кафедри конструювання верстатів і машин, доктор технічних наук
• Люлька Архип Михайлович — конструктор турбореактивних двигунів.
• Мокренко Анатолій Юрійович — оперний співак (баритон), генеральний директор і художній керівник Національної опери України імені Тараса Шевченка.
• Патон Борис Євгенович — вчений у галузі зварювальних процесів, металургії і технології металів; Президент АН України (з 1962), перший нагороджений званням Герой України.
• Привалко Валерій Павлович — вчений у галузі фізико-хімії полімерів; лауреат премії ім. Л. В. Писаржевського НАН України за цикл наукових праць "Фізико-хімія гетерогенних полімерних систем".
• Сігал Ісаак Якович — вчений, дослідник методів захисту атмосфери від промислових забруднень.
• Сікорський Ігор Іванович — конструктор перших у світі багатомоторних літаків, конструктор першого у світі гелікоптера.
• Скрипка Олег Юрійович — український рок-музикант.
• Сухомел Георгій Йосипович — вчений-гідрограф.
• Фіалков Яків Анатолійович — хімік, дослідник комплексних сполук кольорових металів.
• Челомей Володимир Миколайович — конструктор безпілотних літальних апаратів (ракет), один з засновників радянської космічної програми.
• Чиженко Іван Миронович — український вчений у галузі електротехніки.
• Штаєрман Ілля Якович — математик і механік.
• Черняховський Павло Григорович — український кінооператор.
• Шац Михайло Ірмович — український кінооператор.

Науковці

Пам'ятник Патону

• Алексєєв Євген Венедиктович — лісознавець, професор;
• Артем'єв Микола Андрійович — електротехнік, засновник кафедри електротехніки, розробник проектів першої в Харкові центральної електростанції та електромережі міста;
• Кравчук Михайло Пилипович — математик, академік АН УРСР, працював в КПІ з 1921 по 1938 рік;
• Менделєєв Дмитро Іванович — хімік, автор періодичної таблиці хімічних елементів;
• Патон Євген Оскарович — вчений у галузі зварювальних процесів і мостобудування;
• Рудник Сергій Сергійович — український вчений у галузі різання металів;
• Тимошенко Степан Прокопович — механік, основоположник школи прикладної механіки;
• Сльозкін Петро Родіонович — агроном, професор.
• Недужко Ігор Маркович — український кінооператор.

Наукові видання

• Журнал «Наукові вісті НТУУ «КПІ»»
• Збірник "Вісник НТУУ "КПІ". Машинобудування"
• Збірник "Вісник НТУУ "КПІ". Філософія. Психологія. Педагогіка"
• Міжнародний науково-технічний журнал «Вісті вищих учбових закладів. Радіоелектроніка» (англ. версія Radioelectronics and Communications Systems)
• Міжнародний науково-технічний журнал «Системні дослідження та інформаційні технології»
• Журнал «Электроника и связь»
• Журнал «Вісник НТУУ "КПІ" Інформатика, управління та обчислювальна техніка»
• Збірник наукових праць «Економічний вісник НТУУ "КПІ"»

Досягнення

У 2011 році Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» уперше потрапив до ТОП-700 рейтингу найкращих університетів світу QS World University Rankings 2011.

Див. також

• Список вузів, що здійснюють підготовку спеціалістів з видавничо-поліграфічної справи
• Новини відділу аспірантури

Джерела інформації

• Офіційний сайт НТУУ "КПІ"
• Блог про КПІ
• Студентська Рада Студмістечка НТУУ "КПІ"
• Державний Політехнічний Музей
• «Столітня формула Київської політехніки: до 105-річчя заснування КПІ і 100-річчя першого випуску інженерів-політехніків»
• «Шедевр на Шулявке — дар меценатов Киеву»
• «Видавничо-поліграфічний факультет НТУУ "КПІ"»