Симон Єнко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Симон Єнко
Народився 27 жовтня 1835(1835-10-27)
Подреча, Муніципалітет Краньd, Словенія
Помер 18 жовтня 1869(1869-10-18) (33 роки)
Крань, Крайна, Австро-Угорщина
Підданство Австро-Угорщина
Національність словенець
Діяльність поет, письменник
Знання мов словенська[1][2]
Конфесія католицтво
Брати, сестри Ivan Jenkod

Симон Єнко (*Simon Jenko; 27 жовтня 1835, Подреча — 18 жовтня 1869, Крань) — словенський поет-лірик та письменник.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з селянської родини. Народився у селищі Подреча 1835 року. Навчався у народній (початковій) школі в селищі Смледник, потім у м. Крань. 1847 року вступив до Францисканської середньої школи у місті Ново Место, а з 1853 до 1855 року — в Любляні. В подальшому вивчав теологію — університет Клагенфурта, потім перевівся до Віденського університету на юридичний факультет. У 1863 році переїздить до Праше.

У 1860-х роках працював у нотаріальній конторі Краня. У 1866 році отримав посвідчення адвоката. Помер у 1869 році від запалення мозку.

Творчість[ред. | ред. код]

С. Єнко дебютував у 1855 році пародійною гумористичною поемою «Огнепламтич», яка протиставила героїці романтичних поем амурні пригоди провінційного ловеласа. Наступним кроком у напрямку до реалізму були гумористичні оповідання «Тілька» й «Вчитель з Єпрци» (1858 рік), написані під безсумнівним впливом українського письменника Миколи Гоголя. Більше Єнко не повертався до прози.

Створена ним лірика розвивалося у русі романтизму. З щирістю і безпосередністю звучить в його віршах тема любові до батьківщини. Найкращий з патріотичних віршів — «Вперед, знамена слави» — став доволі популярним. Перші вірші увійшли до збірки «Вірші» (1864 рік).

Великих успіхів досяг він в області політичної сатири. Інтимна лірика Єнко відображає внутрішній світ духовно багатої, волелюбної особистості, болісно переживає і страждання своєї батьківщини, свою власну невлаштованість й самотність («Потрійна біда»).

Єнко створює лаконічну, просту і водночас гнучку, співучу, багату відтінками, півтонами й переливами віршовану форму. Його часто називають предтечею імпресіоністичної лірики.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bernik F., Lirika S. Jenka, Ljubljana, 1962.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. CONOR.Sl