Синьохвіст рудоволий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синьохвіст рудоволий
Самець рудоволого синьохвоста
Самець рудоволого синьохвоста
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Синьохвіст (Tarsiger)
Вид: Синьохвіст рудоволий
Tarsiger hyperythrus
(Blyth, 1847)
Синоніми
Ianthia hyperythra
Luscinia hyperythra
Luscinia hyperythrus
Erithacus hyperythrus
Посилання
Вікісховище: Tarsiger hyperythrus
Віківиди: Tarsiger hyperythrus
ITIS: 563329
МСОП: 22709748
NCBI: 869929

Синьохві́ст рудоволий[2] (Tarsiger hyperythrus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae)[3]. Мешкає в Гімалаях.

Опис[ред. | ред. код]

Самець рудоволого синьохвоста
Самець рудоволого синьохвоста

Довжина птаха становить 12-13, вага 11-16 г. У самців верхня частина тіла темно-синя, нижня частина тіла іржасто-оранжева, живіт білуватий. Скроні чорнуваті, над очима яскраві блакитні "брови", на плечах блакитні плями. У самиць верхня частина тіла оливково-коричнева, хвіст синій, горло жовтувато-охристе, груди і боки більш коричнюваті.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Рудоволі синьохвости мешкають в Гімалаях на території Непалу, Бутану, Північно-Східної Індії, південно-східного Тибету і південно-західного Китаю (Сичуань, Юньнань). Взимку вони мігрує в долини, досягаючи північної М'янми. Вони живуть в густих гірських хвойних лісах, що складаються з бутанської ялиці і деревоподібних рододендронів та у високогірних чагарникових заростях. Гніздяться на висоті на висоті до 3800 м над рівнем моря, під час негніздового періоду зустрічаються на висоті від 1370 до 1525 м над рівнем моря. Живляться комахами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Tarsiger hyperythrus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 20 листопада 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 листопада 2022.