Тибет
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тибе́т (кит. 西藏, Сіцзан) — історико-географічний регіон в Центральній Азії, територіально охоплює Тибетське нагір'я. У травні 1959 року анексований Китаєм. Зараз опозиційними силами ведуться всілякі спроби відновити втрачену суверенність. Історичною столицею Тибету є місто Лхаса.
На сьогодні уряд Тибету знаходиться у вигнанні і перебуває в індійському Дхарамсалі. Головою уряду до 2002 року був Далай лама XIV.
Зміст |
[ред.] Географія
Загальна площа території Тибету становить 1,2 млн. км².
Рельєф гористий, середня висота над рівнем моря — 4000 м. Тут знаходиться найвища точка земної кулі — гора Еверест (Джомолунгма) з висотою 8850 м.
На території Тибету беруть початок багато великих річок Євразії, в часності Янцзи (Муруй-Ус, Джи-Чу, Цзіньшацзян), Брахмапутра (Мацінг, Дамчог-Дзангбо, Ярлунг-Дзангбо, Цангпо), Хуанхе, Інд, Салуїн (Наг-Чу, Нуцзян), Меконг (Дза-Чу, Ланьцанцзян) та ін.
В гірських долинах знаходяться багато озер, які є священними для тибетців. Це Нам-Цо (Тенгрі-Нур), Сілінг-Цо, Тангра-Юмцо, Доге-Цорінг (Монкальм), Нгорінг-Цо (Орін-Нур), Гьярінг-Цо (Джарін-Нур), Нгангдзе-Цо, Нгангла-Рінгцо, Пангонг-Цо, Пума-Юмцо.
Пересічні температури липня +14 °C, січня −4 °C. Опадів випадає на заході від 1 мм в січні та 25 мм в липні, на сході 30 мм в січні та 80 мм в липні.
Територія Тибету досить багата на різні корисні копалини. Тут поширені 126 різних мінералів, серед яких уран, залізо, хроміт, золото, літій, боксит, мідь, вугілля, сіль, слюда, олово, нафта та інші.
[ред.] Історія
В різні часи Тибет був чи незалежною державою, чи в складі Монгольської імперії, чи васалом Китаю часів Цинської імперії. В травні 1959 року він був остаточно анексований КНР. Тибетська опозиція розцінює політику китайської влади в регіоні, як геноцид проти тибетців. В минулому Тибет поділявся на кілька провінцій, які нині зберігають традиційне значення:
- У-Цанг
- Кхам
- Амдо
Сучасний китайський Тибетський автономний район займає тільки територію провінції У-Цанг та західну частину провінції Кхам. Східна ж частина Кхам та провінція Амдо зараз знаходяться в межах китайських провінцій Юньнань, Сичуань, Цінхай та Ганьсу.
[ред.] Населення
Корінним населенням регіону є тибетці, які зайняті в основному сільським господарством.
Уряд Тибету наводить кількість етнічних тибетців, що проживають в регіоні, на рівні 6 млн. осіб, в той час як китайців — 7,5 млн. Китайська влада подає інші цифри — 5,2 млн. тибетців, 3,6 млн. китайців та 1,6 млн. осіб інших національностей (за даними перепису 2000 року).
За межами Тибету проживає також близько 134 тисяч тибетців, в тому числі в Індії 100 тис., Непалі 20 тис., США — 8 тис., Європі 2,4 тис. (Швейцарії — 2 тис.), Бутані 1,5 тис., Канаді 1,2 тис., Австралії та Новій Зеландії 0,2 тис.
Рівень писемності серед етнічних народів складає менше 50 %.
[ред.] Джерела
- Цендіна А. Д. …і країна зветься Тибетом. Москва, 2006 (на рос.)
[ред.] Посилання
- Тибетський портал
- Сайт уряду Тибету
- Тибетські мапи
- Російський тибетський портал
- Китайський тибетський портал
 |
Це незавершена стаття з географії КНР. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
