Сифонофори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сифонофори
Португальський кораблик (Physalia physalis)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Metazoa)
Тип: Кнідарії (Cnidaria)
Клас: Гідроїдні (Hydrozoa)
Підклас: Лептоліни (Leptolinae)
Ряд: Сифонофори (Siphonophorae)
Eschscholtz, 1829
Підряди
Загальна схема будови колонії сифонофор. © Peter Schuchert.

Сифонофори — колоніальні, практично виключно пелагіальні гідроїди підкласу Лептоліни. Кожна колонія складається з видозмінених поліпів та медуз, котрі глибоко морфологічно та функціонально спеціалізовані. Взаємна інтеграція та спеціалізація, при цьому, досягає такої глибини, що колонія набуває рис єдиного організму.

Медузи тільки випадково можуть відокремлюватись від колонії, звичайно ж вони весь час свого життя перебувають прикріпленими до неї; окремі медузоїди (морфологічно спеціалізовані медузи) не мають радіальної симетрії: вони часто є двосторонньо-симетричними, або взагалі асиметричними, з викривленими радіальними каналами.

Скелет у представників ряду відсутній у будь-яких формах. Розміри інтегрованих медузоїдно-поліпоїдних колоній можуть коливатись від 2 міліметрів до 10 метрів (звичайно - 5-20 міліметрів). Кнідом може включати десмонеми та стенотелі.

Наведена схема зображує узагальнений план будови колонії сифонофор. Всі сифонофори можуть бути представлені (і, вірогідно, це відповідає їхній еволюційній історії) як великий одиночний поліп, розташований "догори ногами", тобто ротовим (оральним) полюсом донизу, а протилежним (аборальним) догори; на аборальному полюсі у багатьох видів розвивається наповнений повітрям міхур (пневматофор), що виконує роль поплавця. Цей великий поліп формує вісь, або стовбур, колонії.

Під пневматофором знаходиться регіон, де розвиваються куполи медузоїдів, або нектофори. Завдяки пульсації нектофорів вся колонія здатна до самостійного руху. Звичайно кожна колонія має кілька нектофорів, сукупність яких називається нектосомою. Анатомічна будова нектосоми є важливою ознакою, що використовується при визначенні систематичного положення видів ряду Сифонофори.

Під нектосомою розташований регіон бруньок, з яких розвиваються всі елементи, що лежать нижче. Частина колонії, розташована під нектосомою, називається сифосома, і складається з повторюваних структурних елементів, що називаються кормідіумами.

Наверху кожного кормідіума знаходиться одна чи кілька криючих лопастей - модифікованих медуз, що виконують роль захисного щитка. Іншим елементом кормідіума є пальпони (дактілозооїди). Ці поліпоподібні (або манубріумоподібні) зооїди з нитковидними жалячими щупальцями також виконують захисну роль. Розташовані тут же гастрозооїди спеціалізовані на харчуванні; їм звичайно притаманна наявність одного довгого щупальця з відгалуженнями особливої форми, що називаються тентілами. Ці харчові щупальці можуть бути надзвичайно довгими, і, позаяк в колонії існує велика кількість гастрозооїдів, їх численні довгі щупальця з потужними нематоцистами охоплюють значний об'єм води, ефективно виловлюючи здобич.

Репродуктивна функція в колонії виконується медузоїдними гонофорами, що відходять від розгалуженої структури, яка називається гонодендрум. Гонади (статеві залози) розвиваються на їхніх манубріумах. Ці медузоїди сифонофор, на відміну від інших рядів гідроїдних, ніколи не вивільняються і не переходять до самостійного існування. Тим не менше, цілий кінцевий кормідіум може відриватись від колонії, за рахунок чого досягається ширше розповсюдження репродуктивних елементів.

Попри те, що явище біолюмінісценції широко розповсюджене серед морських водних організмів, сифонофори (рід Erenna) були лише другим виявленим прикладом (і першим серед безхребетних) тварин, що продукують червоне світло, а не зелене або блакитне, як у інших біолюмінісцентних організмів.

В ряді Сифонофори налічують близько 200 видів, що розподілені між трьома підрядами: Physonectae (8 родин), Calycophorae (6 родин), та Cystonectae (2 родини).

Незважаючи на формування високоспеціалізованих колоній, ряд Сифонофори є досить близько спорідненим з рядом Антомедузи (зокрема, їх об'єднують такі риси, як розвиток гонад на манубріумі та наявність десмонем в кнідомі).

Література

  • Kirkpatrick, P. A., & Pugh, P. R. 1984. Siphonophores and velellids. Synopses of the British Fauna (New Series) 29: 1-154.
  • Mackie, G. O., Pugh, P. R., & Purcell, J. E. 1987. Siphonophore Biology. Advances in Marine Biology 24: 98-262.
  • Pages, F., & Gili, J.-M. 1992. Siphonophores (Cnidaria, Hydrozoa) of the Benguela Current (southeastern Atlantic). Scientia Marina 56: 65-112.
  • Totton, A. K. 1965. A synopsis of Siphonophora - British Museum (natural History), London: 230 pp.

Зовнішні посилання

http://siphonophores.org

The Hydrozoa Directory