Кнідарії
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Кнідарії | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Chrysaora quinquecirrha
|
||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||
|
||||||||||
|
|
||||||||||
|
||||||||||
|
|
||||||||||
|
Кніда́рії (Cnidaria) — тип тварин, що об'єднує біля 9 000 видів, які мешкають у водних, переважно морських середовищах.
Зміст |
[ред.] Морфологія
Свою назву даний тип отримав від жалких клітин — кнідоцитів, що є характерною ознакою, притаманною всім представникам типу (за вкрай нечисельними виключеннями, де вони вторинно редуковані).
Кнідарії є найпростішими організмами на тканинному рівні організації. Вони еволюційно перші, в кого клітини організовані в справжні тканини. Всі кнідарії структурно представляють собою двошарові «мішечки». Зовнішній шар клітин, або ектодерма (епідерміс), вміщує кнідоцити — жалкі клітини, які є характерною ознакою типу. Внутрішня тканина — ентодерма (гастродерміс), вистилає кишкову порожнину, котра у деяких кнідарій може бути розгороджена септами (як в класі Anthozoa), або розгалужена на кілька каналів, які входять всередину щупальців (як в класі Scyphozoa). Між епідермісом та гастродермісом знаходиться мезоглея, шар желеподібної речовини, яка вміщує розсіяні поодинокі клітини та колагенові волокна. Ротовий отвір часто, але не обов'язково, оточений щупальцями.
[ред.] Систематика
Кнідарії представляють собою досить важкий об'єкт для систематики. Їхня дуже проста морфологія не дає великої кількості критеріїв для розрізнення таксону. До того ж, викопні рештки кнідарій, що не мають жорсткого скелету, дуже нечисельні, хоча корали та інші скелетовані кнідарії у викопних матеріалах представлені досить добре. Також останнім часом, окрім палеонтологічних та порівняно-морфологічних методів, для систематики таксону використовується і молекулярний філогенетичний аналіз, що дає дуже цікаві результати.
До недавнього часу традиційно вважалося, що найбільш примітивними кнідаріями є гідроїдні поліпи (Hydrozoa). Але останні філогенетичні побудови, зроблені на підставі молекулярного аналізу, показали, що Anthozoa (корали та актинії), які є єдиним класом кнідарій, що не має стадії медузи в життєвому циклі, є найбільш примітивною та спільною попередньою формою для всіх інших представників цього типу. Це також збігається з наявними палеонтологічними даними щодо історії походження кнідарій, але для остаточної побудови філогенетичного дерева та картини еволюції цього типу потрібні додаткові дослідження.
Тип Реброплави (Ctenophora) раніше традиційно вважався класом в типі кишковопорожнинних, до якого раніше відносили і всіх кнідарій, але зараз він виділений в окремий тип. Тим не менше, консенсусною є думка про те, що в будь-якому разі ці таксони (кнідарії та реброплави) є близько спорідненими. Найбільшу кількість характеристичних ознак в систематиці кнідарій знайдено в структурі життєвих циклів його представників. Наприклад, клас Гідроїдні характеризується розвитком медузи бічним брунькуванням з поліпу, Сцифоїдні — формуванням медуз шляхом стробіляції всього поліпа, а клас Кубомедузи — метаморфозою всього поліпа в медузи.
[ред.] Палеонтологічні відомості
Багато інформативних викопних решток кнідарій є взагалі першими рештками тварин, які трапляються в палеонтологічному літописі Землі — в нашаруваннях Вендського періоду. З тих пір і по сьогодні викопні рештки кнідарій, які не мають жорсткого скелету, є рідкісними, і локалізованими в небагатьох місцях із специфічними умовами консервації. З іншого боку, кнідарії, які мають скелет, особливо коралові поліпи, залишили величезний літопис свого існування. Після того, як нечисленні корали з'явилися в Кембрійському періоді, найбільшого еволюційного різноманіття цей клас досяг у ранньому Ордовіку. Ці палеозойські корали представлені в основному таксонами пластинчастих, зморшкуватих та геліоїдних. Всі ці форми зникли наприкінці Пермського періоду, при масовому вимиранні, що винищило до 95 % морських безхребетних того часу.
Склероктенічні корали вперше з'явились в середньому Тріасі, приблизно через 15 мільйонів років після Пермського вимирання. Вони швидко зайняли екологічні ніші, де раніше панували пластинчасті та зморшкуваті корали і стали домінантними рифоутворюючими організмами в мілководних тропічних водоймах. З огляду на те, що корали дуже чутливі до перепадів освітлення, якості води, температури та солоності, їхні викопні рештки дозволяють визначати географічні та кліматичні риси екосистем минулого.
[ред.] Екологія та життєвий цикл
Екологія кнідарій є складним предметом для вивчення, тому що представники цього типу, особливо корали, є складовими частинами і утворювачами найбагатших та найскладніших екосистем планети — коралових рифів. Інші кнідарії завдають великого впливу на екосистему відкритого океану в якості масових хижаків.
Кнідарії в екосистемах, загалом, займають дві ніші. З одного боку, вони можуть використовувати свої кнідоцити для полювання на здобич. З іншого боку, багато з них, особливо Anthozoa, залежать від зооксантел — сімбіотичних водоростей-динофлагелят, які живуть в їхніх тканинах та живлять своїх хазяїв продуктами фотосинтезу. Зі свого боку, коралові поліпи живлять ці одноклітинні водорості продуктами свого вуглецевого метаболізму. Корали, таким чином, є фотосинтезуючими симбіотичними тваринами.
Деякі кнідарії майже абсолютно залежать від зооксантел. Інші ловлять тваринну здобич, але також живляться і за допомогою симбіотичних водоростей. Але не всі корали мають симбіонтів — ті з них, які живуть на великих глибинах, де немає світла, таких водоростей в тканинах не містять. В той же час колоніальні рифоутворюючі види залежать від фотосинтезуючих симбіонтів у великій мірі. Таким чином, коралові рифи можуть утворюватись тільки на невеликій глибині, в добре освітлених зонах. На фотографії коралового рифу, що опинився над поверхнею води при відпливі, видно світлі плями — ця втрата симбіонтів, що її називають «відбілюванням», означає загибель колонії коралів.
В життєвому циклі кнідарій чергуються покоління поліпів та медузи, які розмножуються нестатевим та статевим шляхом. Класичне чергування поколінь показане на малюнку. Медузи відкладають яйця, з яких виходить личинка — планула. Личинка осідає на субстраті і перетворюється в поліп, від якого потім відшнуровуються маленькі медузи (нестатеве розмноження). Але в багатьох таксонах одне з поколінь може бути редуковане: покоління поліпа, або покоління медузи.
![]() |
Це незавершена стаття з зоології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |


