Стефан Урош III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стефан Урош III Де́чанський Неманич
Стефан Урош III Дечански Немањић
Stefan Uros Decanski2.jpg
Король Сербії
Початок правління: 1321
Кінець правління: 1331
Попередник: Стефан Урош II Милутін
Наступник: Стефан Урош IV Душан Неманич
Дата народження: бл. 1285
Дата смерті: 11 листопада 1331(1331-11-11)
Місце смерті: Звечан
Дружина: Феодора, болгарська царівна
Діти: Стефан Душан, Душа, Олена
Династія: Неманичі
Батько: Стефан Урош II Мілутін
Мати: Анна Тертер, болгарська царівна

Стефан Урош III Де́чанський Неманич (серб. Стефан Урош III Дечански Немањић, бл. 1285 — Звечан, 11 листопада 1331), король Сербії з династії Неманичів, син короля Милутіна (12821321) і болгарської царівни Анни, батько царів Стефана Душана і Симеона Синіши. Стефан заснував у селі Дечани монастир, завдяки чому і отримав прізвисько «Дечанський».

Біографія[ред.ред. код]

Зображення Стефана Уроша ІІІ на фресці у церкві як засновника Дечанського монастиря
Стефан Дечанський на середньовічній монеті

У дитинстві Стефан Урош був відправлений батьком як заручник у Золоту Орду до хана Ногая для збереження миру між державами. Втік з полону через 8 років у 1299. Відразу ж після поверення отримав в управління область Зета і був одружений з Феодорою, дочкою болгарського царя Смільця.

В 1314 підняв повстання проти свого батька, зазнав поразки, був осліплений і відправлений у вигнання в Константинополь разом з дружиною та малим сином Стефаном Душаном. Оскільки всюди на фресках Стефан Урош зображений зрячим і без чорної пов'язки на очах, його осліплення ставиться під сумнів. Під час вигнання, після смерті Феодори, одружився вдруге з взантійською царівною Марією Палеолог.

В 1320 з дозволу батька повернувся з вигнання. Після смерті останнього (29 жовтня 1321), перемігши кількох претендентів, посів сербський престол. Син Стефана Уроша Стефан Душан став спадкоємцем престолу і отримав титул «молодий король».

Завдяки переможним війнам Стефана Душана кордони Сербії розширилися за рахунок Візантії, а, після перемоги над Болгарією в битві під Вельбужді (1330), Стефан Урош став найвпливовівшим монархом Балкан.

У 1331 році відбулося різке погіршення відносин Стефана Уроша із сином-спадкоємцем. З лютого між їх військами почалися збройні зіткнення, що проходили в основному в районі Зети, поблизу міста Скадар, недалеко від резиденції спадкоємця престолу. У квітні місяці сторони уклали недовге перемир'я, проте вже в кінці серпня 1331 війська Душана почали облогу королівського палацу в Неродімлі. Незабаром Стефан Урош III потрапив у полон.

Діти[ред.ред. код]

Від першої дружини — болгарської царівни Феодори:

  • Стефан Душан
  • Душа, який помер у 1318 в Константинополі під час вигнання сім'ї
  • Олена

Від другої дружини — візантійської царівни Марії Палеолог:

Смерть і шанування[ред.ред. код]

За версією Григорія Цамблака, Стефан Урош був ув'язнений у замку Звечан і задушений власним сином Стефаном Душаном, за що той і отримав своє прізвисько.

За іншою версією, Стефан Урош помер від серцевого нападу в ув'язненні у заснованому ним монастирі Дечани, де зберігаються його нетлінні мощі.

Сербська православна церква канонізувала його як святого короля.

Посилання[ред.ред. код]