Стефан Душан
| Стефан Урош IV Душан Неманич | |
| Стефан Урош IV Душан Немањић | |
 |
|
| Цар сербів і ромеїв | |
| Початок правління: | 1331 |
|---|---|
| Кінець правління: | 1355 |
| Інші титули: | Король Сербії |
| Попередник: | Стефан Урош III Дечанський Неманич |
| Наступник: | Стефан Урош V Неманич |
| Дата народження: | 1308 |
| Дата смерті: | 1355 |
| Дружина: | Олена, болгарська царівна |
| Династія: | Неманичі |
| Батько: | Стефан Урош III Дечанський Неманич |
| Мати: | Феодора, болгарська царівна |
Стефан Урош IV Душан Неманич (серб. Стефан Урош IV Душан Немањић, 1308—1355) — сербський цар (1331—1346) з роду Неманичів, з 1346 року — «цар сербів і греків» (до смерті в 1355 році). В результаті ряду успішних воєн під його проводом Сербське королівство стало найсильнішою державою регіону, включивши до свого складу значну частину Балканського півострова, і перетворилося в потужного конкурента Візантійської імперії. За правління царя Стефана у країні була проведена кодифікація права (зокрема, був створений «Законник» — звід юридичних норм середньовічної Сербії), набула поширення візантійська культура.
Син Стефана Душана, Стефан Урош V, був останнім царем Сербії.
Шлях до влади [ред.]
Стефан Душан — син короля Стефана Уроша III Дечанского (1321-1331) і дочки болгарського царя Смілєца (1292-1298). Стефан Урош III підняв заколот проти свого батька, короля Стефана Уроша II Мілутіна, був осліплений, кинутий у в'язницю, а потім разом із дружиною та сином, маленьким Стефаном, висланий у Константинополь. Аж до 13 років Стефан жив і виховувався у Константинополі.
Ще до сходження на престол прославився в битві під Вельбуджі (1330), де сербські війська розбили болгар, а болгарський цар Михайло Шишман був захоплений у полон.
У 1331 р. Стефан скинув свого батька з престолу і, очевидно, позбавив його життя. «Удушення короля Дечанського» стало одним з найвідоміших сюжетів сербського фольклору. Звідси походить і похмуре прізвисько Стефана — «Душан»[Джерело?]. У тому ж році новий сербський король одружився на сестрі нового болгарського царя Івана Александра Єлені, завдяки чому був забезпечений тривалий мир між двома слов'янськими державами.
Сербське царство за Стефана Душана [ред.]
У результаті ряду воєн із Візантією та Угорщиною Стефану Душану вдалося створити величезну державу, в межі якої входили Македонія, Епір, Фессалія, частина Фракії. Відображенням цього стала у 1346 році його коронація в якості «Царя сербів і греків» при одночасному встановленні в Сербській православній церкві патріархату. У 1349 році видав, так званий, «Законник Стефана Душана» — збірку законів Сербії.
Література [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Стефан Душан |
- Велика енциклопедія Кирила та Мефодія, 2003.
