Стефан Душан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стефан Урош IV Душан Неманич
Стефан Урош IV Душан Немањић
Car Dušan, Manastir Lesnovo, XIV vek.jpg
Цар сербів і ромеїв
Початок правління: 1331
Кінець правління: 1355
Інші титули: Король Сербії
Попередник: Стефан Урош III Дечанський Неманич
Наступник: Стефан Урош V Неманич
Дата народження: 1308
Дата смерті: 1355
Дружина: Олена, болгарська царівна
Династія: Неманичі
Батько: Стефан Урош III Дечанський Неманич
Мати: Феодора, болгарська царівна
Сербська держава за Стефана Душана (1350)
Альфонс Муха. "Коронація сербського царя Стефана Уроша IV Душана як імператора Східної римської імперії"
Стефан Дечанський, батько Стефана Душана. Фреска
Монета Стефана Душана

Стефа́н У́рош IV Ду́шан Не́манич (серб. Стефан Урош IV Душан Немањић, 13081355) — сербський цар (13311346) з роду Неманичів, з 1346 — «цар сербів і греків» (до смерті в 1355). В результаті ряду успішних воєн під його проводом Сербське королівство стало найсильнішою державою регіону, включивши до свого складу значну частину Балканського півострова, і перетворилося в потужного конкурента Візантійської імперії. За правління царя Стефана у країні була проведена кодифікація права (зокрема, був створений «Законник» — звід юридичних норм середньовічної Сербії), набула поширення візантійська культура.

Син Стефана Душана, Стефан Урош V, був останнім царем Сербії.

Шлях до влади[ред.ред. код]

Стефан Душан — син короля Стефана Уроша III Дечанского (1321-1331) і дочки болгарського царя Смілєца (1292-1298). Стефан Урош III підняв заколот проти свого батька, короля Стефана Уроша II Мілутіна, був осліплений, кинутий у в'язницю, а потім разом із дружиною та сином, маленьким Стефаном, висланий у Константинополь. Аж до 13 років Стефан жив і виховувався у Константинополі.

Ще до сходження на престол прославився в битві під Вельбуджі (1330), де сербські війська розбили болгар, а болгарський цар Михайло Шишман був захоплений у полон.

У 1331 Стефан скинув свого батька з престолу і, очевидно, позбавив його життя. «Удушення короля Дечанського» стало одним з найвідоміших сюжетів сербського фольклору. Звідси походить і похмуре прізвисько Стефана — «Душан»[Джерело?]. У тому ж році новий сербський король одружився на сестрі нового болгарського царя Івана Александра Єлені, завдяки чому був забезпечений тривалий мир між двома слов'янськими державами.

Сербське царство за Стефана Душана[ред.ред. код]

У результаті ряду воєн із Візантією та Угорщиною Стефану Душану вдалося створити величезну державу, в межі якої входили Македонія, Епір, Фессалія, частина Фракії. Відображенням цього стала у 1346 його коронація в якості «Царя сербів і греків» при одночасному встановленні в Сербській православній церкві патріархату. У 1349 видав так званий «Законник Стефана Душана» — збірку законів Сербії.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Велика енциклопедія Кирила та Мефодія, 2003.