Стефан Душан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стефан Урош IV Душан
серб. Стефан Урош IV Душан
Стефан Урош IV Душан
Стефан Урош IV Душан
Король сербів і ромеїв
Початок правління: 1331
Кінець правління: 1355
Інші титули: Цар сербів і греків

Попередник: Стефан Урош III Дечанський Неманич
Наступник: Стефан Урош V Неманич

Дата народження: 26 липня 1308
Місце народження: невідомо[1]
Дата смерті: 20 грудня 1355[2] (47 років)
Місце смерті: Девол (округ)
Поховання Церква Святого Марка[d][2] і Monastery of the Holy Archangelsd
Дружина: Олена Болгарська
Династія: Неманичі
Батько: Стефан Урош III Дечанський Неманич
Мати: Феодора, болгарська царівна

Стефа́н У́рош IV Ду́шан (також Душан Могутній, серб. Стефан Урош IV Душан Силни, 13081355) — сербський король (13311346 роки) з роду Неманичів, у 1346-1355 роках — цар сербів і греків.

Титулував себе: імператор і автократ сербів, греків, болгар і албанців. А також великий король (серб.: Велики краљ).

Внаслідок ряду успішних воєн під його проводом Сербське королівство стало найсильнішою державою регіону, включивши до свого складу значну частину Балканського півострова, і перетворилося в потужного конкурента Візантійської імперії. За правління царя Стефана у країні була проведена кодифікація права (зокрема, був створений «Законник» — звід юридичних норм середньовічної Сербії), набула поширення візантійська культура.

Освіту здобув в Константинопольському університеті.

Шлях до влади[ред. | ред. код]

Стефан Душан — син короля Стефана Уроша III Дечанского (1321-1331) і дочки болгарського царя Смільця (1292-1298 роки). Стефан Урош III підняв заколот проти свого батька, короля Стефана Уроша II Милутина, був осліплений, кинутий у в'язницю, а потім разом із дружиною та сином, маленьким Стефаном, висланий у Константинополь. Аж до 13 років Стефан жив і виховувався у Константинополі.

Ще до сходження на престол прославився в битві під Вельбуджі (1330 рік), де сербські війська розбили болгар, а болгарський цар Михайло Шишман був захоплений у полон.

У 1331 році Стефан скинув свого батька з престолу і, очевидно, позбавив його життя. «Удушення короля Дечанського» стало одним з найвідоміших сюжетів сербського фольклору. Звідси походить і похмуре прізвисько Стефана — «Душан»[3]. У тому ж році новий сербський король одружився з сестрою нового болгарського царя Івана Александра Єленою, завдяки чому був забезпечений тривалий мир між двома слов'янськими державами.

Сербія за Стефана Душана[ред. | ред. код]

Внаслідок ряду воєн із Візантією та Угорщиною Стефану Душану вдалося створити величезну державу, в межі якої входили Македонія, Епір, Фессалія, частина Фракії. Відображенням цього стала у 1346 його коронація як Царя сербів і греків при одночасному встановленні в Сербській православній церкві патріархату. У 1349 році видав так званий «Законник Стефана Душана» — збірку законів Сербії. Син Стефана Душана, Стефан Урош V, був останнім королем Сербії.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Czech National Authority Database
  2. а б Find a Grave — 1996.
  3. Tadeusz Wasilewski. Historia Jugosławii. — s. 117.

Література[ред. | ред. код]

  • Велика енциклопедія Кирила та Мефодія, 2003.