Стечкін Сергій Борисович
Сергій Борисович Стечкін (нар. 6 вересня 1920, Москва — пом. 22 листопада 1995, там же) — радянський і російський математик, доктор фізико-математичних наук (1958), професор МДУ, засновник наукової школи в теорії функцій.
Життя і робота[ред. | ред. код]
Народився 6 вересня 1920 року в Москві. Його батьком був Борис Сергійович Стечкін, інженер, професор, академік АН СРСР, засновник теорії реактивних двигунів, а також і самих двигунів. Дідом — російський письменник-фантаст Сергій Якович Соломін (справжнє прізвище — Стечкін).
У 1938 році закінчив середню школу № 59 в Москві. У тому ж році вступив на фізико-математичний факультет Горьковського державного університету (вступити до МДУ не зміг через репресії батька), але вже в наступному році перевівся на другий курс механіко-математичного факультету МДУ, який закінчив у 1944 р. У 1944—1947 роках С. Б. Стечкін навчався в аспірантурі мехмату МДУ. З 1 листопада 1947 року працював асистентом кафедри математики фізико-технічного факультету МДУ. У 1948 році С. Б. Стечкін (під керівництвом Д. Є. Меньшова) захистив в МДУ, кандидатську дисертацію на тему «Про порядок найкращих наближень безперервних функцій». Крім Д. Е. Меньшова, на Стечкіна справили сильне наукове вплив А. Н. Колмогоров, Н. К. Барі і С. Н. Бернштейн.
Після аспірантури два роки працював у науково-дослідному інституті Академії артилерійських наук, а з 1949 року — в Математичному інституті імені В. А. Стеклова (відділ теорії функцій). У 1958 році С. Б. Стечкін захистив докторську дисертацію «Дослідження з теорії степеневих та тригонометричних рядів». До кінця життя С. Б. Стечкін працював у Математичному інституті імені В. А. Стєклова і на механіко-математичному факультеті Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.
Сергій Борисович — засновник (1956 рік) і перший директор Свердловського відділення Математичного інституту ім. В. А. Стеклова, згодом перетворилася в Інститут математики і механіки Уральського відділення РАН (ІММ УрО РАН). Він курував проектування і зведення будівлі Інституту, займаного ним донині. У 1967 році Стечкін повернувся до Москви, де став засновником нового журналу «Математичні замітки» Академії наук СРСР і більше 20 років був головним редактором цього журналу.
Нагороджений Золотою медаллю імені П. Л. Чебишева РАН в 1993 році.
С. Б. Стечкін був одружений з Катериною Іванівною Стечкіною (Трифоновою) з 1949 року. Вони виховали сина Бориса (нар. 1950 року); на початку сімдесятих років шлюб розпався. У 1978 році Сергій Борисович знову одружився (дружина — Тетяна Василівна Радославова, математик, працює в МДУ) і мав у другому шлюбі двох дочок.
Помер 22 листопада 1995 року у Москві після чотирьох місяців курсу лікування від важкої хвороби.
Сфера наукових інтересів[ред. | ред. код]
- Теорія наближень
- лінійні методи наближення
- нерівності типу Джексона-Стєчкіна
- нерівності Віртінгера
- тригонометричні ряди і ортогональні
- екстремальні задачі
- геометричні задачі
- Теорія чисел
Основний внесок до математики[ред. | ред. код]
Сергій Борисович Стечкін узагальнив прямі і зворотні теореми теорії наближень на модулі неперервності довільного порядку, продовжив дослідження Андрія Колмогорова за поперечниками і знайшов точні порядки таких поперечників у рівномірній метриці для класів функцій з обмеженою старшої похідної. Великий цикл робіт С. Б. Стечкіна присвячений збіжності, абсолютної збіжності і сумам тригонометричних і більш загальних ортогональних рядів. Зокрема, ним знайдений критерій абсолютної збіжності ряду з коефіцієнтів Фур'є індивідуальної функції.
С. Б. Стечкін і його школа зробили внесок до теорії некоректних задач, побудувавши теорію найкращих наближень необмежених операторів обмеженими.
Спільно з Миколою Єфімовим Сергій Стечкін розробив геометричну теорію наближень у банахів простір. При цьому було введено ряд нових аппроксімативних понять, які виявилися корисними і в інших питаннях. Зокрема, він показав, що оператор метричної проєкції на замкнуту множину в однозначна в більшості точок, тобто множину точок, які мають більше однієї найближеної в цьому компакті мають першу категорію Бера[3].
Сергій Стечкин встановив нову логарифмічну оцінку для нулів дзета-функції Рімана.
Сергій Стечкін — автор першої російськомовної монографії з наближення функцій сплайнами (спільно з Юрієм Суботіним), яка сприяла розвитку досліджень і використання сплайнів в обчислювальній математиці.
Під керівництвом Стечкіна більше 30 математиків захистили кандидатські дисертації, багато з них вже мають своїх учнів.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Сергій Борисович Стечкін. Штрихи до портрета В. І Бердишев, В. Ф. Колчин, Б. С. Стечкин, Ю. М. Субботін, С. А. Теляковський, М. В. Чорних
- Стечкін Сергій Борисович. Уральський державний університет в біографіях
- С. Б. Стечкин і теорія наближень В. В. Арестов, В. І. Бердишев, Ю. М. Субботін, М. В. Чорних
- Біографія на сайті МДУ
- Біографія та список учнів на сайті Math.ru
- Загальноросійський математичний портал
- Сергій Борисович Стечкін (до сімдесятиріччя з дня народження)
- Сергій Борисович Стечкін (некролог)
- Біографічні матеріали на сайті Літопис Московського університету
|
- Народились 6 вересня
- Народились 1920
- Уродженці Москви
- Померли 22 листопада
- Померли 1995
- Померли в Москві
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Випускники Московського університету
- Науковці Математичного інституту РАН
- Науковці Московського університету
- Доктори фізико-математичних наук
- Випускники механіко-математичного факультету Московського університету
- Математики XX століття
- Російські математики
- Радянські математики