Колмогоров Андрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Колмогоров Андрій Миколайович
Народився	*12/25 квітня 1903 Тамбов, Російська Імперія
Помер	20 жовтня 1987 Москва, СРСР
Місце проживання	Москва, СРСР
Громадянство	СРСР
Національність	росіянин
Галузь наукових інтересів	математика
Заклад	Московський університет
Alma Mater	Московський університет
Вчене звання	академік АН СРСР
Наук. керівник	Лузін Микола Миколайович
Відомі учні	Володимир Арнольд, Ізраїль Гельфанд
Відомий у зв'язку з:	рівняння Чепмена-Колмогорова, теорема КАМ, ентропія Колмогорова-Синая
Нагороди	Ленінська премія (1965)

Колмогоров Андрій Миколайович (*12/25 квітня 1903, Тамбов — † 20 жовтня 1987, Москва) — російський радянський математик.

Мати Колмогорова — Марія Яковлівна Колмогорова (1871—1903) померла при родах. Батько — Микола Матвійович Катаєв загинув в 1919 році. Колмогоров був усиновленим і виховувався материною сестрою, Вірою Яковлівною Колмогоровою.

Він рано почав виявляти різноманітні інтереси. Навчаючись у московській гімназії, Колмогоров захоплювався біологією, фізикою, історією. У 14 років самостійно за енциклопедією став вивчати вищу математику. Усе життя діяльність А. М. Колмогорова була нерозривно пов'язана з Московським університетом, на математичне відділення якого він вступив у 1920 році. В університеті молодий учений приєднався до школи М. М. Лузіна.

У 1920-ті рр. лузінска школа переживала пору свого розквіту, активно працювали П. С. Александров, Д. Е. Меньшоє, Л. А. Люстернік. У віці 19 років Колмогоров зробив велике наукове відкриття — побудував всюди розбіжний тригонометричний ряд. Його ім'я стає відомим в науковому світі. Заняття теорією множин і тригонометричними рядами пробудили у Колмогорова інтерес до теорії ймовірностей. Його книга «Основні поняття теорії ймовірностей» (1936), де була побудована аксіоматика теорії ймовірностей, належить до числа класичних праць в цій галузі науки.

Колмогоров був одним творців теорії випадкових процесів. Вченому належать фундаментальні наукові відкриття у класичній механіці, де після досліджень І. Ньютона і П. Лапласа він зробив радикальний прорив у розв'язку основної проблеми динаміки, яка стосується стійкості Сонячної системи.

У гідродинаміці (теорії турбулентності) Колмогорову належать досягнення, які мають характер відкриття законів природи. У 1956—1957 рр. учений почав займатися 13-тою проблемою Гільберта. Його учень Володимир Арнольд отримав результат, який привів до її повного вирішення і подальшого розвитку проблематики.

Колмогоров збагатив науку в багатьох інших галузях: математичної логіці, топології, математичної статистики, функціональному аналізі, теорії диференційних рівнянь і динамічних систем, теорії інформації, займався застосуванням математичних методів в теорії стрільби, лінгвістиці, біології.

Наприкінці життя А. М. Колмогоров зробив спробу розкрити цю саму сутність понятті «порядок» і «хаос», показати, як хаотичні процеси, які ми сприймаємо як випадкові, виникають з детермінованих, але складно влаштованих явищ. Так виникла його концепція випадковості як алгоритмічної складності.

В останні роки свого життя учений приймав активну участь розробці питань математичного освіти школі і університетах, вніс величезний вклад у справу освіти. Багато академій і університетів світу обрали Колмогорова своїм членом, йому були присуджені Державна (1941) і Ленінська (1965) премії, премії АН СРСР ім. П. Л. Чебишева і М. І. Лобачевського, Міжнародні премії Вольфганга (1963) і Вольфа (1981).

Вчений удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, нагороджений 7 орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора іЖовтневої Революції, медалями.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданний сумніву та вилучений.