Суслов Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Суслов Павло Іванович
Народився 1905(1905)
село Бульбоки Бессарабської губернії, тепер Молдова
Помер невідомо
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність росіянин
Партія ВКП(б)
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора

Павло Іванович Суслов (1905(1905), село Бульбоки Бессарабської губернії, тепер Молдова — ?) — радянський залізничник, начальник Одеської залізниці.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині залізничника-колійного майстра. Після приєднання Бессарабії до Королівства Румунії в 1918 році його родина переїхала до міста Роздільної на Одещині.

З серпня 1920 року — ремонтник 2-ї ділянки служби колії станції Роздільна Одеського відділення залізниці. З вересня 1921 року по листопад 1922 року працював десятником при доглядачеві будівель 2-ї Роздільнянської ділянки. З листопада 1922 року по лютий 1924 року — агент з особливого обліку кадрів 2-ї Роздільнянської ділянки, потім секретар комітету профспілки.

З серпня 1924 року — інструктор молдавської мови Одеського окружного комітету комсомолу. У жовтні 1924 року направлений в розпорядження бюро профспілок Молдавської АРСР до міста Балти, працював начальником культвідділу. Член ВКП(б).

У квітні 1925 — липні 1926 року — начальник організаційного відділу Молдавського обласного комітету комсомолу.

У липні 1926 — травні 1927 року — агент адміністративно-господарського відділу управління Південно-Західної залізниці. З травня 1927 по травень 1928 року — інструктор Дорожнього комітету профспілки Південно-Західної залізниці.

У 1928 році — голова будівельного комітету Цибулівської гілки залізниці на станції Погребище. З вересня 1928 року — помічник начальника Христинівській дистанції колії Південно-Західної залізниці. З листопада 1929 року — інженер служби колії Південно-Західної залізниці.

У 1930 році заочно закінчив Київський інститут інженерів транспорту, інженер залізничного будівництва. Потім ще три роки навчався в аспірантурі цього інституту.

З 1930 року — відповідальний секретар секції бюро профспілки транспортних будівельників у Києві. З лютого по травень 1931 року — голова транспортної секції Київської міської ради, а з травня 1931 по 1932 рік — завідувач сектора транспорту Київського міського партійного комітету КП(б)У.

У березні 1932 — листопаді 1933 року — начальник Київського обласного дорожньо-транспортного управління.

У листопаді 1933 — лютому 1934 року — заступник начальника колійного господарства Південно-Західної залізниці.

З лютого 1934 по липень 1935 року очолював будівництво Дарницького вагонноремонтного заводу.

У липні 1935 — червні 1936 року — заступник начальника Південно-Західної залізниці.

15 червня 1936 — травень 1937 року — начальник Одеської залізниці.

З травня 1937 року — начальник Головного управління колії Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР у Москві.

Восени 1937 року заарештований органами НКВС. Місце і час смерті невідомі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]