Сущенко Леонід Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сущенко Леонід Григорович
Народився 1902(1902)
місто Таганрог, тепер Ростовської області, Російська Федерація
Помер 1977(1977)
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність українець
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден Трудового Червоного Прапора

Леоні́д Григо́рович Су́щенко (1902(1902), місто Таганрог, тепер Ростовської області, Російська Федерація — жовтень 1977) — радянський залізничник, начальник Одеської, Північної та Свердловської залізниць.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині залізничника. У 1915 році, після закінчення двох класів залізничної школи, почав працювати в майстернях 22-ї дистанції колії на станції Іловайськ Катеринської залізниці. У 1922 році призначений комірником околодку 22-ї дистанції. З 1924 року — секретар комітету профспілки 22-ї дистанції Катеринської залізниці, завідувач культвідділу Іловайської районної профспілки залізничників.

Член ВКП(б) з 1927 року.

У 1928 році закінчив курси радистів.

З квітня 1928 року — радіотехнік 7-ї дистанції зв'язку на станції Дебальцеве-Сортувальна. З жовтня 1929 року — голова Дебальцевської районної професійної спілки залізничників.

У жовтні 1930 року призначений завідувачем відділу праці та кадрів Краснолиманського експлуатаційного району Південної залізниці. У липні 1932 — липні 1933 року — заступник начальника Харківського експлуатаційного району Південної залізниці.

У липні 1933 — травні 1934 року — начальник Московського експлуатаційного району Північної залізниці. У травні 1934 року направлений на станцію Няндома, де йому доручено організувати роботу створеного 7-го Няндомського відділення руху Північної залізниці.

У червні 1936 — листопаді 1937 року — заступник начальника Північної залізниці. У листопаді 1937 — жовтні 1940 року — начальник Північної залізниці.

У жовтні 1940 — січні 1942 року — начальник Карагандинського відділення служби руху Карагандинської залізниці. З січня до вересня 1942 року працював на будівництві лінії Акмолинськ — Картали в ранзі заступника начальника залізниці та заступника начальника будівництва.

У вересні 1942 — січні 1943 року — начальник служби руху — заступник начальника Свердловської залізниці. У січні — жовтні 1943 року — начальник Свердловської залізниці.

У жовтні 1943 року, через захворювання туберкульозом, переведений в резерв Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР і з листопада по грудень 1943 року лікувався в Москві.

У січні — листопаді 1944 року — заступник начальника Головного вантажного управління Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР.

У листопаді 1944 — вересні 1946 року — заступник начальника Одеської залізниці.

У вересні 1946 — травні 1953 року — начальник Одеської залізниці.

У травні 1953 — 1956 року — заступник начальника Одесько-Кишинівської залізниці.

У 1956—1962 роках — дорожній ревізор з безпеки руху Одеської залізниці.

З 1962 року — персональний пенсіонер союзного значення. Помер у жовтні 1977 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]