Танкова гармата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Французький танк St Chamond з 75-мм танковою гарматою. 1917
Заміна танкової гармати 7.5 cm KwK 40 на Sturmgeschütz III в польових умовах. Серпень 1943
Радянська 85-мм танкова гармата зразка 1944 року. Встановлювалася на радянських танках Т-34-85
M1A1 Abrams веде вогонь з гармати. 2003

Та́нкова гарма́та — артилерійська система, що входить до комплексу озброєння танку, в переважної більшості, як основна складова озброєння бойової машини.

Основні типи танків оснащуються 90-152-мм гладкоствольними або нарізними гарматами, призначеними перш за все для боротьби з броньованими цілями — танками, БМП, БТР, самохідними гарматами. Звідси важливість дальності прямого пострілу, котра забезпечується великою початковою швидкістю снаряда. Проте зі збільшенням цієї швидкості можливі випадки зриву провідних пасків снаряду. Тому для озброєння танків застосовуються гладкоствольні гармати, що не мають нарізів в каналі ствола. На легких (в тому числі плаваючих) танках зазвичай застосовуються 75-76-мм гармати. Як правило, гармати на танках розміщуються в баштах.

Більшість танкових гармат мають ежектори для продування каналу стволу після пострілу. У комплект боєприпасів до гармат входять артилерійські постріли з різними типами снарядів: бронебійними, кумулятивними, підкаліберними, з пластичним ВВ, осколково-фугасними та тощо. Для збільшення точності стрільби з танкових гармат з ходу танки оснащуються стабілізаторами озброєння.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія РАДИОКОНТРОЛЬ-ТАЧАНКА // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 7. — С. 652-658. — ISBN 00101-150 (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]