M1 Abrams

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Abrams-transparent.png

M1A2 «Абрамс»
з прототипом системи захисту танка в міських умовах (англ. TUSK) (без додаткового спареного 12,7-мм кулемету)
Фронтальна проекція ·  Тильна проекція

M1 Abrams
Загальні дані
класифікація Основний бойовий танк
компонувальна схема класична
вартість 6,21 млн. US$ (M1A2) на 1999[1]
Виробництво та застосування
країна-виробник США США
розробник Chrysler Defense (зараз General Dynamics Land Systems)
компанія-виробник General Dynamics (Lima Army Tank Plant)
роки виробництва 1980 — по т.ч.
кількість виробів, од. більш 9 000[2]
роки експлуатації з 1981
основні країни-оператори США США
* United States Department of the Army Seal.svg Армія США
* USMC logo.svg КМП США
Австралія Австралія
Єгипет Єгипет
Ірак Ірак
Кувейт Кувейт
Марокко Марокко
Саудівська Аравія Саудівська Аравія
війни Війна в Перській затоці (операція «Буря в пустелі»)
Війна в Афганістані (операція «Непохитна свобода»)
Війна в Іраку (операція «Свобода Іраку»)
Основні параметри
бойова маса, т М1А1 — 57,15 т;
М1А2 — 61,3 т
екіпаж, осіб 4 (командир, навідник, заряджаючий, механік-водій)
довжина, мм 7 917 (з гарматою — 9 766) мм
ширина, мм 3 658 мм
висота, мм 2 885 мм
кліренс, мм 480 мм
Броня
тип броні «Чобхем», багатошарова протиснарядна композитна броня, посилена збідненим ураном
  лоб корпусу, мм/град. 1320–1620 мм
  борт корпусу, мм/град. 1320–1620 мм[3]
Озброєння
калібр, марка та тип гармати 105-мм нарізна танкова гармата M68 (з M1А1 — 120-мм гладкоствольна М256)
довжина ствола, кал. 50,92 (з M1A1 — 44) калібрів
скорострільність, постр/хв. 105-мм M68А1 — 10 постр/хв.
120-мм М256 — ?
кути ВН, ° −10…+20 °
кути ГН ° 360°
боєкомплект гармати M1 — 55 (з M1A1 — 42) пострілів
приціли перископний монокулярний GPS з вбудованим лазерним далекоміром, телескопічний M920, монокулярний M919
кулемети 1×12,7-мм великокаліберний кулемет M2HB
2×7,62-мм M240 кулеметів (1 баштовий, 1 спарений)
боєкомплект набоїв: 900/11 400
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна Honeywell AGT1500З багатопаливний газотурбінний двигун
потужність двигуна, к.с. (кВт) 1500 к.с. (1120 кВт)
пальне 1900 л
підвіска торсіонна Allison DDA X-1100-3B
швидкість по шосе, км/год. 67,6 км/год
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 48,3 км/год
запас ходу по шосе, км 410 км
питома потужність, к.с./т 24,5 к.с./т
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 М1 — 0,93; М1А1 — 0,97; М1А2 — 1,07
допустимий нахил 30
подоланна стінка, м 1,2 м
подоланний рів, м 2,7 м
подоланний брід, м 1,2 м (2,3 м з ОПВТ)

M1 «Абрамс» (англ. M1 Abrams) — основний бойовий танк третього покоління виробництва Сполучених Штатах. Танк названо на честь генерала Крейтона Абрамса, колишнього начальника штабу Армії США і командувача збройними силами США у В'єтнамі з 1968 по 1972 рік.

M1 «Абрамс» є добре озброєною, броньованою, мобільною бойовою машиною, розрахованою на ведення бойових дій у різних умовах сучасних війн та збройних конфліктів[4]. Важливими особливостями танку є застосування потужних газотурбінних двигунів (що працюють на паливі для реактивних двигунів JP8), обладнання бойової машини багатошаровою протиснарядною композитною бронею, і окремим зберіганням боєприпасів в ізольованому капсульному відсіку для відокремлення членів екіпажу з-під удару у випадку влучення снаряду в танк. З вагою, яка коливається залежно від модифікації танку: М1А1 — 57,15 т, М1А2 — до 61,3 т, «Абрамс» є одним з найважчих танків, що знаходяться в експлуатації на початку XXI століття.

M1 «Абрамс» надійшов на озброєння армії США з 1980 року, замінивши основний бойовий танк M60 «Паттон», озброєний 105-мм гарматою.[5] Цей танк, однак, служив протягом майже десятиліття одночасно з покращеною модифікацією «Паттона» — M60A3, який був введений в експлуатацію в 1978 році. M1 залишається головним основним бойовим танком Сполучених Штатів (перебуває на озброєнні армії та корпусу морської піхоти США), а також армій Єгипту, Кувейту, Саудівської Аравії, Австралії, а з 2010 року Іраку. У США передбачається продовжити термін служби танку до 2050, приблизно через 70 років після прийняття.

На озброєння надходили три основні версії M1 Abrams: M1, M1A1 і M1A2, які відрізнялися варіантами поліпшення озброєння, систем захисту та електроніки. Ці удосконалення, а також періодичні модернізації танків старого покоління дозволили тривалий час залишати даний бойовий танк на озброєнні військових формувань. У наш час[Коли?] в США ведуться розробки четвертої модифікації — M1A3.

Історія[ред.ред. код]

Історія створення і виробництва[ред.ред. код]

XM1 «Абрамс», під час демонстраційних випробувань в Форт Нокс, штат Кентуккі, в 1979 році

Перша спроба замінити застарілий M60 танком MBT-70, що був розроблений в співпраці із ФРН, була здійснена в 1960-х років. MBT-70 був дуже амбіційний, в його розробку було закладено багато інноваційних ідеї, які в кінцевому рахунку, виявилися безуспішними. У результаті неминучого провалу цього проекту, армія США представила спрощений варіант танку — XM803. Цей проект також опинився дуже дорогим у виробництві й мав схожі з M60 можливості[6]. До того ж, не виправдала себе концепція низькобалістичної гармати-пускової установки для протитанкових ракет, що планувалася для обладнання на танках MBT-70/XM803.

Конгрес США скасував фінансування розробки MBT-70 в листопаді та XM803 у грудні 1971, і перерозподілив кошти на дослідницькі роботи з новим проектом XM815, пізніше перейменованим на XM1 «Абрамс» на честь генерала Крейтона Абрамса. Для зниження технологічного ризику новий танк вирішено було робити за класичною схемою з екіпажем з 4 чоловік і з гарматою високої балістики як основне озброєння. На роль останньої розглядалися нарізна 105-мм гармата M68, британська нарізна 110-мм і німецька 120-мм гладкоствольна гармата. 110-мм гармату відхилили відразу, тому що вона не мала істотної переваги над 105-мм. Варіант з 120-мм порахували ризикованим, тому було вирішено залишити гармату М68 з можливістю подальшій заміни на 120-мм гармату. У 1976 році на розгляд комісії для порівняння з танком Leopard 2 були представлені перші прототипи нового танку, які розробили компанії Chrysler Defense і General Motors, озброєних поліпшеною ліцензійною версією британської 105-мм нарізної танкової гармати Royal Ordnance L7. За висновком комісії газотурбінні двигуни компанії Chrysler Defense були обрані для подальшого встановлення на M1, через те, що Chrysler мав значний досвід проектування турбінних двигунів для наземних транспортних засобів починаючи з 1950-их років.

3 273 M1 Абрамс були виготовлені виробництвом 1979-85 і у 1980 році перший зразок танку поступив на озброєння армії США. Він був озброєний ліцензійною версією британської 105-мм нарізної танкової гармати Royal Ordnance L7. У 1984 році була запущена у виробництво покращена модифікація під абревіатурою M1IP, що мала незначні модернізаційні інновації.

Близько 6 000 одиниць танків версії M1A1 Абрамс були вироблені з 1986-92, переозброєнні 120-мм гладкоствольною гарматою М256, яка була розроблена німецькою фірмою Rheinmetall AG для Leopard 2, поліпшену броню, і системи захисту від зброї масового ураження.

У 1990 році проект по нагляду за урядом у своєї доповіді піддав критиці танк M1 у зв’язку з його високою вартістю, низькою ефективністю та надмірним споживання палива у порівнянні з іншими танками аналогічного типу та ефективності, такими як «Леопард-2». Доповідь ґрунтувалася на даних з джерел армії США і Конгресу[7].

Війна в Перській затоці[ред.ред. код]

«Абрамс» в наступі під час війни в Перській затоці. На задньому плані можна побачити БМП М2 «Бредлі» та колону логістики

З моменту введення «Абрамса» в експлуатацію в 1980-х роках, вони будуть діяти поруч з M60A3 в рамках проведення військових навчань зі збройними силами держав НАТО, в численних військових навчаннях періоду «Холодної війни». Ці тренування звичайно проводилися в Західній Європі, особливо в Західній Німеччині, але і в деяких інших країнах, як Південна Корея. Під час такої підготовки, екіпажі «Абрамсу» відточували навички дій в бойових умовах проти Збройних сил Радянського Союзу. Однак, у 1991 році СРСР розвалився і «Абрамс» пройшов випробування вогнем на Близькому Сході.

«Абрамс» залишався неперевіреним в бою до війни в Перській затоці в 1991 році. У сукупності 1848 M1A1 були розгорнуті в Саудівській Аравії. M1A1 значно перевершував іракські танки радянського виробництва Т-55 і Т-62, а також радянські Т-72 іракської збірки, і танки місцевого виробництва (Асад Бабіл). На Т-72, що були поставлені на експорт до Іраку, як й на більшості радянських експортних танків, не вистачало систем нічного бачення, а також сучасних далекомірів, хоча вони здійснили низку нічних танкових атак із застосуванням застарілих інфрачервоних приладів та прожекторів підсвічення. У цілому 23 M1A1 були знищені або сильно пошкоджено протягом війни[8]. Деякі танки отримали незначні пошкодження внаслідок ведення бойових дій, що в незначній ступені вплинуло на їх боєздатність. Дуже мало танків M1 постраждали від вогню противника, і був лише один смертельний випадок, водночас із незначною кількістю поранених в результаті цього.

M1A1 «Абрамс» знищений під час звільнення Кувейту. 1991

M1A1 були здатні наносити ураження противнику на відстанях понад 2 500 метрів (8 200 футів). Ця відстань мала вирішальне значення в боротьбі проти танків радянського виробництва в ході «Бурі в пустелі», тому що ефективна дальність стрільби гармат в радянських / іракських танків було менше, ніж 2 000 метрів (6 600 футів) (іракських танків не могли вести вогонь протитанковими ракетами, як і їх радянські аналоги). Це означало, танки «Абрамс» могли вразити іракські танки, перш ніж ворог наближався на загрозливу відстань — вирішальна перевага в цьому виді боротьби. У інцидентах, пов'язаних з так званим, дружнім вогнем, лобова броня корпусу танку й лобове бронювання башти витримували пряме влучення з інших M1A1. Однак, бронювання бортів та корми танку не витримувало прямого влучення підкаліберним снарядом з сердечником, виготовленим з збідненого урану, і таке трапилося щонайменше в двох випадках під час битви за Норфолк[9].

Подальший розвиток танку після війни в Перській затоці[ред.ред. код]

M1A1 знищений під час бойових дій в Іраку. Район Багдаду. 5 квітня 2003

M1A2 став подальшою модифікацією M1A1 з встановленням окремого тепловізійного приладу нічного бачення для командира танку, системи управління вогнем, навігаційної системи визначення позиції, цифрової шини даних і інтерфейсного блоку. Удосконалений пакет SEP (вдосконалений системний пакет), встановлений на M1A2 додав можливості оперувати з цифровими картами, та FBCB2 поліпшена система охолодження бойового відділення танку.

Подальші вдосконалення бойової машини включали влаштування бронювання зі збідненого урану для всіх варіантів танку, у тому числі капітальний ремонт танків попередніх версій М1А1 до стандартів M1A1 AIM, цифровий пакет на A1 (M1A1D), стандартизація частини між армією США та Корпусом морської піхоти (M1A1HC) та електронні оновлення для А2 (M1A2 SEP).

Під час проведення операцій «Щит пустелі» та «Буря в пустелі», а також миротворчої операції в Боснії, на деяких M1A1 було змінене бронювання. M1 також може бути оснащений обладнанням мінного тралу та мінних катків для розмінування місцевості, якщо необхідно. M1 шасі також служить основою для броньованої інженерної машини M104 Grizzly та мостоукладальника M104 Wolverine для влаштування мостів.

Близько 9 000 танків типу М1 і М1А1 були поставлені на озброєння на суму US $ 4,30 млн. за одиницю, залежно від варіанта.

Війна в Іраку[ред.ред. код]

M1A1 веде розвідку в Іраку у вересні 2004 року

Наступного досвіду застосування в бойових умовах танки М1 «Абрамс» набули в 2003 році, коли американські війська вторглися до Іраку і повалили іракського лідера Саддама Хусейна. За станом на березень 2005 року, близько 80 танків Abrams були виведені зі строю внаслідок ворожих атак[10]. Водночас, під час вторгнення в Ірак жоден член екіпажу «Абрамс» не був безповоротно втрачений від ворожого вогню, хоча декілька членів екіпажу танків пізніше загинуло внаслідок підриву придорожніх бомб у ході окупації.

Найзначнішим досягненням M1A2 стало знищення семи танків Т-72 «Лев Вавилону», у сутичці, що трапилася майже впритул (46 м), поблизу міста Махмудія, приблизно за 30 км на південь від Багдада, без втрат для американської сторони[11]. На додаток до застосування важкого озброєння «Абрамс», деякі екіпажі також застосували переносні одноразові протитанкові гармати M136 AT4 в умовах ведення вуличного бою в тісних міських кварталах, де танкова гармата не могла бути пущена в хід.

M1A2 «Абрамс» з обладнанням «TUSK» армії США (без додаткового 7,62-мм спареного кулемета)

Після отриманих уроків у «Бурі в пустелі», «Абрамси» і багато інших транспортних засобів озброєння США, що використовуються в ході конфлікту, були оснащені спеціальними Бойовими Ідентифікаційними панелями, щоб зменшити випадки ураження своєї техніки від «дружнього вогню» («фратрисайд»). Панелі були встановлені з боків та на задній частині башти, з плоскими панелями. Деякі «Абрамс» були також оснащені додатковими контейнерами на задній частині башти для членів екіпажу, які могли транспортувати більше предметів спорядження та особистих речей.

Кілька «Абрамсів» через безповоротну втрату ними рухливості та інші обставини, були знищені своїми військами, щоб запобігти їх захоплення противником, як правило, іншими «Абрамсами», які часто виявляли, що це дуже важко виконати, незважаючи на їхню вогневу міць[12].

Більшість «Абрамсів», що була знищена або пошкоджена під час вторгнення, постраждала від застосованої іракськими піхотинцями малої протитанкової зброї, коли вони атакували американські танки із засідки з малих відстаней, застосовуючи РПГ та цілячись у траки, тильну частину та дах бойової машини[13][14]. Решта танків, що була виведені з ладу, в основному постраждала від дії саморобних вибухових пристроїв (СВП)[15].

Через значну вразливість танків у міських боях, танки M1 Abrams були оснащені системою захисту танку в міських умовах, так звану TUSK (англ. Tank Urban Survival Kit) або бивень. Система спрямована на підвищення боєздатності танка у веденні бою в міських умовах та встановлюється на тильну та бокові сторони бойової машини[16].

Війна в Афганістані[ред.ред. код]

Через складності застосування танків «Абрамс» на території гірської країни, якою є Афганістан, США мають обмежену кількість танків цього типу для ведення операцій, а саме, 14 танків М1А1 та 115 танкістів від Корпусу морської піхоти США діють у південному Афганістані у провінціях Гельменд та Кандагар на кінець 2010[17].

Перспективи подальшого застосування[ред.ред. код]

Гусеничні легкі танки M8 були задумані як можливе доповнення для танків «Абрамс» для застосування техніки в конфліктах малої інтенсивності на початку 90-х. Прототипи були зроблені, але програма була закрита. 8-колісна бойова броньована машина M1128 була розроблена на додаток до «Абрамс» також для застосування військової техніки у збройних конфліктах малої інтенсивності й зараз він був введений в експлуатацію.

Спеціальна програма міністерства армії США «Future Combat Systems» проводила винаходження новітньої бойової системи XM1202, щоб замінити «Абрамси» у Збройних силах США і знаходилася в процесі розвитку, коли фінансування програми було скорочено з бюджету Міністерства Оборони.

Розробка модифікації танку M1A3 Abrams знаходиться в ранній стадії розробки в армії США[18][19].Командування армії планує створення прототипу до 2014 року і почати перші польові випробування M1A3 з 2017 року.

Танки M1A2 SEP з системою «TUSK» та модифіковані M1 «Абрамс» були включені в програму дослідження Ground Combat Vehicle (GCV). Армія США на основі вивчення результатів даної програми планує розробити сімейство нових бойових машин адаптованих до вимог ведення сучасного бою, що будуть поступово замінювати M1, а також багато іншої військової техніки армії США. Проте, керівництво армії вважає, що «Абрамси» зможуть залишатися на службі США до 2050 року.

Державний танковий завод в Лімі, штат Огайо, в наш час[Коли?] виробляє «Абрамс», Детройтський «Арсенал-танковий завод» в Уоррен, штат Мічиган виготовляв їх з 1982 по 1996 рік. Це коштує понад 5 млн дол. США за танк.

Опис конструкції[ред.ред. код]

Система захисту[ред.ред. код]

Захисне фарбування[ред.ред. код]

Група M1A1 в ході польових навчань в Республіці Корея в оригінальному заводському фарбуванні

На відміну від попередніх зразків американської військової техніки, починаючи з Другої світової до В'єтнамської війни, в яких використовувалася комбінація кольорів темного коричнево-зеленого відтінку відомого як «оливковий» (англ. Olive Drab — ніжно-оливковий колір) з великими білими зірками, які позначали належність до американських збройних сил, прототипи і перші зразки M1 (зі 105-мм гарматою) та М1-IP варіанти, використовують однотонний темно-зелений колір, та великі білі зірки змінені на значно менші чорні позначки. Деякі підрозділи фарбували М1 звичайною 4-кольоровою схемою камуфльованого фарбування, але у свою чергу, відповідно до вимог до цих танків, вони перефарбовувалися у зелений колір. Тому, незважаючи на велику кількість моделей М1, що були пофарбовані у камуфльовані кольори, сьогодні їх мало або немає.

M1A1, озброєні 120-мм гарматою, надходили із заводу з типовим 3-х кольоровим розфарбуванням встановленим для техніки НАТО: чорний / темно-зелений/ темно-коричневий. Сьогодні M1A1 фарбуються у 3-х кольорові НАТО кольори. М1 і M1A1, що діяли у ході проведення «Бурі в пустелі» були поспішно перефарбовані у пустельні тони — колір засмаги. Пізніше, деякі, але не всі з цих танків, були знову перефарбовані у свої «попередні» кольорові схеми. M1A2 побудований для країн Близького Сходу були пофарбовані в пустельні відтінки засмагу.

Деякі танки серії M1, що знаходяться на службі в Іраку, були пофарбовані в колір засмаги, а деякі — ні. Запасні частини (катки, траки, броньові листи тощо) пофарбовані в загальноприйнятий зелений колір, що може іноді справляти враження враження, ніби транспортні засоби різних кольорів перемішані ніби клаптева ковдра.

Танк M1A1 морської піхоти США в Іраку

Маскування[ред.ред. код]

Башта танку обладнана двома шестиствольними пусковими установками димових гранат (Корпус морської піхоти на M1A1 використовує восьмиствольну версію). Димові установки можуть створювати густу димову завісу, який блокує можливості бачити та спостерігати через засоби теплобачення. Двигун також оснащений генератором димопуску, який спрацьовує з місця механіка-водія. При активації, паливо розпилюється на колектор двигуна, створюючи густий дим. Однак, у зв'язку зі зміною з дизельного пального в якості основного палива на нові силові установки, які використовують JP-8, сьогодні ця система відключена в більшості «Абрамсів», тому що JP-8 створює підвищений ризик, що танк може загорітися при розпиленні палива на двигун.

Система активного захисту[ред.ред. код]

На додаток до посиленої скомпонованої броні, деякі «Абрамси» оснащені активною системою захисту Softkill Active protection system, оснащеної комплексом AN/VLQ-6 (англ. Missile Countermeasure Device (MCD), які можуть перешкоджати функціонуванню систем наведення деяких напівактивних дротових та радіокерованих протитанкових ракетних систем, такі як (російська 9К11 «Малютка», 9К111 «Фагот», 9К113 «Конкурс», 9К114 «Штурм» тощо), а також теплового та інфрачервоного наведення керованих ракет[20]. Робота MCD заснована на випромінюванні спочатку інфрачервоні сигнали, щоб заплутати шукач ПТКР. Однак, недоліком системи активного захисту є те, що ПТКР не руйнується, просто втрачає курс польоту на намічену ціль, в результаті чого ракета вибухає в іншому місці. Цей пристрій встановлюється на даху башти перед люком навантажувача боєприпасів.

Броня[ред.ред. код]

Танки M1A1 «Абрамс» на марші через гори Таунус північніше Франкфурту під час навчань у лютому 2005 року.

«Абрамс» захищений бронею, розробленою на основі британської розробки «Чобхем». «Чобхем» є композитною бронею, яка утворюється з декількох шарів різних сплавів броньової сталі, кераміки, пластичних композитів і кевлару, утворюючи за деякими оцінками еквівалент максимальної фронтальної броні башти 1 320-1 620 мм з зі звичайної композитної бронею проти кумулятивних боєприпасів та 940–960 мм проти бронебійних підкаліберних снарядів[3]. Він також може бути оснащений динамічним захистом над ходовою частиною, та при необхідності динамічними броньовими листами над кормовою частиною бойової машини та паливними баками для захисту від протитанкових керованих ракет (ПТКР). Захист від уламків здійснюється за допомогою шарів кевлару. Починаючи з 1987 року, M1A1 танки отримали поліпшенні бронепакети, які скомпоновані зі збідненого урану (ЗУ), які розташовуються в передній частині башти та передній частині корпусу. Броня, посилена таким чином, забезпечує значно більший захист по відношенню до всіх типів засобів протитанкової зброї, але за рахунок істотного збільшення ваги танку тому, що збіднений уран в 1,7 рази щільніший, ніж свинець[21].

Перші танки M1A1, які отримали це оновлення, були дислоковані в Західній Німеччині, оскільки вони були першою лінією оборони проти Радянського Союзу на той час. Американські танкові батальйони, що брали участь в операції «Буря в пустелі» ужили надзвичайних заходів з метою модернізації своїх танків та оснащення їх бронею зі збідненим ураном безпосередньо перед початком кампанії. Танки M1A2 оснащувалися бронею зі збідненого урану, а всі танки M1A1, що знаходилися на дійсній службі, були оновлені до цього стандарту. У війні в Перській затоці, «Абрамс» зазнали декілька ударів з відносно близької відстані зі зброї іракських танків «Лев Вавилону» та ПТКР. Американські протитанкові снаряди M829A1 в результаті «дружнього вогню» не змогли пробити броню в передній і бічний частині (навіть з близької відстані), а також в інциденті, в якому інший «Абрамс» намагався знищити інший «Абрамс», що застряг у багнюці і довелося від цього відмовитися[22].

Система пожежогасіння[ред.ред. код]

З метою запобігання тому, що «Абрамсу» може бути заподіяно шкоди в результаті пожежі у відсіку екіпажу, танк оснащений газовою системою гасіння пожежі, яка автоматично включає і гасить пожежі за секунди.

Паливо та боєприпаси бойової машини знаходяться у броньованих відсіках з викидними панелями для захисту екіпажу від ризику детонування власних боєприпасів у випадку підбиття танку.

Озброєння[ред.ред. код]

M1A1 Abrams веде вогонь з гармати. 2003

Основне озброєння[ред.ред. код]

Нарізна гармата M68A1

Основним озброєнням оригінальної моделі M1 була стабілізована у двох площинах 105-мм нарізна танкова гармата М68А1 (модернізований варіант британської L7). У боєкомплект входять 55 унітарних снарядів з металевою гільзою 5 видів: бронебійні оперені підкаліберні з піддоном М735, що відділяється, М774, М833, М900, кумулятивні снаряди М456А1 і М456А2, бронебійно-фугасний М393А2, з готовими стрілоподібними уражаючими елементами М494 і димовий М416 (на основі білого фосфору). Дальність ефективного вогню M68A1 до 3 км, але за межами цієї дистанції 105-мм снаряду не вистачає кінетичної енергії для ураження сучасних варіантів броні. Основна частина боєкомплекту до гармати (44 унітарних пострілу з 55) розміщена в ізольованому відсіку кормової частини башти. Останні постріли зберігаються в ізольованому відсіку в корпусі танка (8 штук) і в броньованому контейнері на полиці башти перед тим, що заряджає (три).

M256 гладкоствольна гармата
M1A1 Abrams, веде вогонь з гармати по будинку у ході боротьбі з повстанцями у Фаллуджі, Друга битва при Ель-Фаллуджі. Ірак, 2004

Основним озброєнням M1A1 і M1A2 є 120 мм гладкоствольна танкова гармата M256A1, розроблена німецькою фірмою Rheinmetall AG, що виготовлений за ліцензією в Сполучених Штатах. M256A1 є варіантом 120 мм гармати L/44 Rheinmetall, що встановлена на німецьких Leopard 2 на всіх варіантах до Leopard 2A5. Leopard 2A6 має замість L/44 більший ствол L/55.

M256A1 веде вогонь різними типами снарядів. У боєкомплект входять унітарні снаряди з гільзою, що частково згорає: бронебійні оперені підкаліберні з піддоном М829, що відділяється, М829А1, М828А2, М829А3, кумулятивний М830, підкаліберний кумулятивно-осколковий М830А1, підкаліберний бетонобойно-фугасний М908, з готовими кульковими уражаючими елементами М1028. «Абрамс» використовує ручний навантажувач боєприпасів. Четвертий член екіпажу танка на «Абрамс» також забезпечує додаткову підтримку для обслуговування та інші завдання.

Новий 120-мм протипіхотний картечний снаряд M1028 був введений в експлуатацію після вторгнення 2003 року в Ірак. Він містить 1098 9,5-мм вольфрамових кульок, які викликають летальний ефект на відстані до 600 метрів. Цей снаряд може використовуватися для знищення противника, що спішився, у засідках, у міських кварталах, дефіле, зупинки атаки та контратаки піхоти, а також підтримки своїх військ, що наступають, шляхом постановки загороджувального вогню. Картечний снаряд також високоефективний у проробленні проломів для піхоти у цегляних та шлакоблокових стінах, а також у залізобетонних стінах на відстанях до 75 метрів[23].

Додаткове озброєння[ред.ред. код]

M1A1 веде стрільбу з гармати. Кулемет M240 на турелі видно ліворуч, а M2 — праворуч

Танк Abrams має три кулемета:

  • 12,7-мм M2HB кулемет перед люком командира. На М1, M1IP і M1A1, кулемет встановлений на горі башти і може керуватися дистанційно за допомогою прицілу з 3-кратним збільшенням, в той час як його люки закриті для захисту екіпажу. На M1A2 і M1A2SEP, командир повинен вести стрільбу вручну. У комплекті TUSK замість M2HB може встановлюватися гранатомет Mk 19.
  • 7,62-мм кулемет M240 перед навантажувальним люком на боковій кулеметній установці. Деякі з них були оснащені захисними щитами під час тривалого конфлікту в Іраку, а також приладами нічного бачення для ведення вогню у умовах низької видимості.
  • Другий 7,62-мм спарений кулемет M240 встановлюється праворуч від гармати. Спарений кулемет діє через центральний комп'ютер системи керування вогнем, що використовується для гармати[24].
  • Додатково може обладнуватися другим 12,7-мм спареним кулеметом M2HB може бути встановлений безпосередньо над гарматою у комплекті платформи TUSK.
  • Додатково може бути оснащений замість 7,62-мм спареного кулемету кулеметною установкою M134 Minigun.

В армії США, як й у попередні роки, екіпаж «Абрамса» зазвичай зберігає гвинтівки M16 або карабіна M4 всередині башти, на випадок якщо екіпаж зобов'язаний буде покинути танк у потенційно небезпечних умовах, в той же час члени екіпажу забезпечені особистим пістолетом M9 Beretta. Під час операції «Свобода Іраку» деякі екіпажі були також оснащені одноразовими протитанковими гранатами AT4.

Система керування вогнем[ред.ред. код]

Башта танку «Абрамс» обладнаного системою захисту в місті (TUSK). Війна в Іраку. Багдад, грудень 2007

«Абрамс» оснащений балістичною системою керування вогнем, яку використовує екіпаж для обчислення, відображення даних. У основний приціл навідника GPS вбудовані лазерний далекомір і тепловізійний прилад. Денний канал має дві кратності збільшення 3 і 10. Поле зору стабілізоване у вертикальній плоскості. Є також допоміжний телескопічний нестабілізований приціл М920 з 8-кратним збільшенням. Командир користується відведенням від основного прицілу навідника, при необхідності він може вести вогонь з гармати замість навідника. Також у командира є трикратний нестабілізований перископний приціл М938 для стрільби з 12,7-мм кулемета, встановлений в командирській башті, що обертається. Для кругового огляду по периметру командирської башточки також встановлено 6 перископів. Електронний балістичний стабілізований приціл командира CITV. Замість башточки, що обертається, встановлена нерухома з 8 перископами, що забезпечує набагато кращий круговий огляд. Приціл М938 ліквідований.

Основний приціл навідника істотно модернізований: він отримав незалежну стабілізацію в двох плоскості, лазерний далекомір замінений на досконаліший, працюючий на вуглекислому газі. Також тепловізійний прилад нічного бачення встановлений у механіка-водія (замість ЕОП).

Перевірка регулювань гармати на M1A1 «Абрамсі» в Мосулі, Ірак в січні 2005 року.

Система підготовки даних для стрільби обчислює ці дані для підготовки рішення для навідника. Ці балістичні рішення забезпечують відсоток влучення більше ніж у 95 відсотках у номінальному діапазоні. Або командир або навідник може стріляти з гармати. У разі збою або пошкодження системи керування, основна гармата та спарений кулемет можуть використовуватися резерву автономну гідравлічну систему. Управління баштою та наведення гармати може здійснюватися шляхом використання ручних приводів та рукояток у разі, якщо система керування вогнем або гідравлічна система не спрацювала.

Мобільність[ред.ред. код]

Тактична мобільність[ред.ред. код]

Морські піхотинці здійснюють заміну газотурбінного двигуна, Кувейт, лютий 2003

На танку M1 Абрамс встановлений газотурбінний двигун потужністю 1500 к.с. (1100 кВт) марки Honeywell AGT 1500, і шестиступінчастою (чотири вперед, два назад) автоматичною коробкою передач Allison X-1100-3B, який розвиватиме максимальну швидкість 72 км/год на дорожньому покритті та 48 км/год по перетятій місцевості. З відключеним регулятором ходу двигуна, швидкість може сягати до 97 км/год на поліпшеній поверхні, однак екіпаж схильний до підвищеного ризику отримати травми на швидкостях вище 72 км/год. Бак для системи живлення паливом влаштований навколо всього двигуна[25]; двигун може працювати на дизельному паливі, гасі, будь-якої марки моторного бензину, паливо для реактивних двигунів JP-4 або JP-8; армія США використовує авіаційне паливо марки JP-8 з метою спрощення логістики. Австралійські танкові війська на M1A1 AIM SA використовують дизельне паливо, це дешевше і робить практичний сенс для австралійської військової логістики.

Після війни в Іраку, армія США почали дослідницькі роботи щодо заміни газотурбінного двигуна AGT 1500 через надмірне споживання палива цим типом двигуна. Газотурбінний двигун забезпечує краще прискорення, але споживає у два рази більше палива, ніж дизельний. Газотурбінний двигун легше, ніж дизельний, але займає додатковий простір і потребує більших паливних баків для задоволення потреб витрати пального на однакову дистанцію. Вперше це стало проблемою у війні в Перській затоці, коли танкова дивізія була обмежена у швидкості просування в наступі через її потреби заправлятися зі спеціальних автомобілів.

Система управління танком з місця механіка-водія

Газотурбінні двигуни виявилися цілком надійними у використанні та в бойових умовах, але їх надмірна витрата палива є серйозною проблемою логістики (тільки запуск турбіни споживає близько 38 л палива)[26]. Двигун спалює більше ніж на 3,8 л на милю руху та 45 л на годину роботи в холостому режимі[27]. Висока швидкість та висока температура вибуху струмені, що випускаються з кормової частини танків M1 «Абрамс», робить важким для піхоти використовувати затінення танку у міських боях. Турбіна працює дуже тихо, у порівнянні з дизельними двигунами аналогічної потужності і звук значно відрізняється від сучасного дизельного двигуна танка, знижуючи звукову відстань звуку, завдяки чому «Абрамс» отримав прізвисько «шепіт смерті».

Розвантаження танків M1A1 «Абрамс» з морського транспорту

Компанія «Honeywell» розробила інший газотурбінний двигун сумісно з General Electric для програми XM2001 Crusader, який повинен був замінити двигуни AGT-1500 танків Абрамс[28]. Новий двигун LV100-5 легше і менше (43% менше деталей) з швидким прискоренням, тихіше працює і без видимих вихлопних газів[29]. Він також має 33% зниження витрати палива (50% менше в холостому режимі) і вже готовий на заміну[30] Однак, у зв'язку з закриттям програми XM2001 Crusader, подальша розробка двигуну також була відкладена, проте нова Програма передбачає подальший розвиток саме двигунів LV100-5 і заміна ними поточних AGT-1500[31].

Хоча танк не призначений для перевезення десанту нагорі, деякі інновації передбачають можливість Абрамс для транспортування військ в якості танкового десанту з відключеною системою стабілізації башти. Піхотне відділення в бойових умовах може їздити на танку, позаду кормової частини башти. Солдати можуть використовувати мотузки і ремінне устаткування, забезпечуючи кріплення для себе та оснащення. У випадку бойового контакту, танк забезпечує прикриття для дозволу піхоті спішитися[32].

Стратегічна мобільність[ред.ред. код]

M1A1 Корпусу морської піхоти США на польових заняттях

Стратегічна мобільність танків полягає в здібності своєчасно прибути у визначений регіон. «Абрамс» може перекидатися повітрям військово-транспортними літаками C-5 Galaxy або C-17 Globemaster III. Обмежені можливості літаків (два боєздатних танка в С-5, один танк в C-17) викликали серйозні проблеми матеріально-технічного забезпечення при розгортанні танків під час першої війни в Перській затоці, хоча часу для перевезення 1 848 танків морським шляхом було достатньо.

«Абрамс» також перевозиться вантажівками, а саме важким транспортером M1070, який може транспортувати танк по шосе, другорядних дорогах, та по перетятій місцевості. Він також вміщує 4 членів екіпажу танка[33].

Варіанти та модифікації[ред.ред. код]

Запуск заряду для розмінування з машини Assault Breacher Vehicle
  • XM1: експериментальна модель. 9 зразків вироблено у 1978.
  • M1: Перший прийнятий на озброєння варіант. Виробництво розпочалося у 1979 та тривало до 1985 (3 273 танків створено для США);
    • M1IP «поліпшена версія» (англ. Improved Performance): Вироблявся короткий термін у 1984 напередодні випуску M1A1. (894 екземплярів створено для США). Посилено лобове бронювання корпусу і башти (рівень M1А1), модернізована підвіска і трансмісія, введений електроспуск ЗПУ
  • M1A1: Виробництво розпочалося у 1985 та тривало до 1992. (4,976 екземплярів створено для армії США, 221 для КМП, 755 для Єгипту, 59 M1A1 AIM SA продано до Австралії).
    • M1A1HA «посилена броня» (англ. Heavy Armor): Встановлена перша версія броні зі збідненим ураном.
    • M1A1HC «посилене обладнання» (англ. Heavy Common): обладнання другої версії броні зі збідненим ураном.
    • M1A1D «цифровий» (англ. Digital): удосконалена система бойового управління M1A1HC, до рівня M1A2SEP, вироблено для 2 танкових батальйонів.
    • M1A1AIM v.1 «інтегроване управління Абрамсу» (англ. Abrams Integrated Management): модернізація раніше побудованих танків. Тепловізор другого покоління для навідника, безпечний для очей лазерний далекомір, тепловізійний прилад спостереження для механіка-водія, система управління військами FBCB2, телефон для зв'язку з піхотою.
    • M1A1AIM v.2/M1A1SA (англ. Situational Awareness): удосконалення до рівня AIM v.1 танків та 3-я генерація броні зі збідненим ураном.
    • M1A1FEP (англ. Firepower Enhancement Package): удосконалення до рівня AIM v.2 для морської піхоти.
    • M1A1KVT (англ. Krasnovian Variant Tank): M1A1 симуляція на танки радянського виробництва для використання на Національному тренувальному центрі ЗС США.
    • M1A1M: експортний варіант для армії Іраку[34].
  • M1A2 (основний): Виробництво розпочалося у 1992 (77 побудовано для США та більш ніж 600 M1 удосконалено до рівня M1A2, 315 для Саудівської Аравії, 218 для Кувейту). автономний тепловізійний панорамний приціл командира, новий приціл навідника із стабілізацією в двох плоскості і безпечним для очей далекоміром, нова командирська башточка з 8 перископами (замість 6), тепловізійний прилад спостереження для механіка-водія, бойова система IVIS, що інформаційний-управляє. Посилене бронювання. Боєкомплект 42 постріли до гармати.
    • M1A2SEP (англ. System Enhancement Package)
  • M1A3: у стадії розробки до виробництва дослідницького зразка в 2014, прийняття на озброєння у 2017.

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

ТТХ модифікації M1
M1[40] M1IP[41] M1A1[42] M1A1HA M1A2 M1A2SEP
Основні характеристики
Бойова маса, т 55,7 57,0 61,3 62,1 63,0
Довжина з гарматою, м 9,77 9,83
Ширина, м 3,66 3,65
Висота, м[43] 2,89
Бронювання
Тип комбінованої броні
Еквівалентна товщина лоба корпусу, мм 600 650
Еквівалент по стійкості лобової броні корпусу (БПС), мм 370 450
Борта корпусу, мм 57 (25 до МТВ)
Еквівалент по стійкості лобової броні башти (БПС), мм 450 500 580
Борта башти
Корма башти
Дах, мм 70
Днище
Озброєння
Гармата 105-мм M68A1 120-мм M256
Прицільній комплекс навідника
Прицільний комплекс командира
Система керування вогнем
Кулемети 1 × 12,7-мм M2 HB
2 × 7,62-мм M240
Боєкомплект, пострілів / 12,7-мм / 7,62-мм набоїв 55 / 900 / 11 400 40 (з них 17 першої черги) / 900 / 11 400
Силова установка та маневреність
Двигун ГТД Avco Lycoming AGT-1500 1500 (1232) к.с.
Питома потужність, к.с./т 27,6 (22,6) 27,1 (22,3) 25,5 (20,9)
Максимальна швидкість по шосе, км/год 72 67
Середня швидкість по перетятій місцевості, км/год
Запас ходу по шосе, км 440 465
Запас ходу по перетятій місцевості, км
Питомий тиск на ґрунт, кг/см² 0,93 0,95 1,01
Рів, що долається, м 2,74
Стінка, що долається, м 1,24
Брід, що долається, м 1,22 (2,29 з ОПВТ)

Tank Urban Survival Kit[ред.ред. код]

M1A2 with TUSK.
M1A1 Abrams with an Abrams Integrated Management System and the Tank Urban Survivability Kit conducting a patrol in Baghdad, 2007.

Оператори[ред.ред. код]

Країни-оператори танків M1 «Абрамс»

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Green M, Stewart G. M1 Abrams at war.
  • R. P. Hunnicutt. Abrams: A History of the American Main Battle Tank Vol.2. — Novato, CA: Presidio Press, 1990. — P. 303. — 320 p. — ISBN 0-89141-388-X
  • Н. Фомич. Американский танк М1 «Абрамс» и его модификации. Зарубежное военное обозрение.
  • The Military Balance 2007 / C. Langton. — London: Routlege / The International Institute for Strategic Studies, 2007. — 450 p. — ISBN 1-85743-437-4
  • Abrams U.S. Army Fact File
  • Official Abrams page on General Dynamics Land Systems site

Список літератури[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]

Головні тактико-технічні характеристики сучасних основних бойових танків[ред.ред. код]

Тактико-технічні характеристики сучасних основних бойових танків
M Бойова маса (загальна вага танка в бойовому стані) в тоннах V Максимальна швидкість (по шосе) в кілометрах на годину
L Довжина (загальна довжина танка з гарматою вперед) в міліметрах L_{k} Запас ходу по шосе (без встановлення додаткових баків) в кілометрах
L^w Ширина (від гусениці до гусениці, без бортових екранів) в міліметрах B Кількість пострілів з основної гармати
H Висота (по даху башти) в міліметрах C Калібр основної гармати в міліметрах
W Потужність силової установки (двигуна) танка в кінській силі На озброєнні Рік прийняття на озброєння першої моделі
N Питома потужність (відношення потужності W до маси M танка) Активний захист Відсутність чи наявність систем активного захисту (APS)
E Екіпаж танка (чоловік) Динамічний захист Відсутність чи наявність систем динамічного захисту (ERA,NxRA,SLERA)



Примітки[ред.ред. код]

  1. «Department of Defense — Annual Report FY99».
  2. Lima Army Tank Plant (LATP)
  3. а б R. P. Hunnicutt, Abrams: A History of the American Main Battle Tank
  4. M1 Abrams Main Battle tank. FAS.org, 14 April 2000
  5. Hunnicutt 1984, pp. 6, 149, 408.
  6. John Pike (2010-05-13). «MBT-70 / XM803». Globalsecurity.org. Процитовано 2010-06-30. 
  7. «The Army's M1 Tank: Has It Lived Up To Expectations?». Project on Government Oversight. 1 January 1990.
  8. GAO/NSIAD-92-94, «Operation Desert Storm: Early performance assessment of Bradleys and Abrams», p. 24. GAO, January 1992. Quote: «According to the Army's Office of Deputy Chief of Staff for Operations and Plans, 23 Abrams tanks were destroyed or damaged in the Persian Gulf area. Of the nine Abrams destroyed, seven were due to friendly fire, and two were intentionally destroyed to prevent capture after they became disabled. Other Abrams tanks were damaged by enemy fire, land mines, on-board fires, or to prevent capture after they became disabled.»
  9. «A Company, 3-66 Armor, Abrams (Bumper # A-33)». TAB H -- Friendly-fire Incidents. Архів оригіналу за 2013-07-09. «At approximately 4:30 AM on 27 February, an anti-tank guided missile (probably fired from a Bradley) struck A-33 in the engine compartment. The crew, uninjured, was evacuating the disabled tank when two DU rounds hit the tank in the left side of the hull and exited through the right side. The tank commander, driver, and gunner sustained injuries from fragments. The loader, who was already outside the tank, was uninjured. A-31 crew members assisted in rescuing A-33's crew.» ; Sketch depicting the path of a DU 120 mm round through the hull of Abrams C-12. OSD.
  10. Komarow, Steven. «Tanks take a beating in Iraq». USA Today, March 29, 2005.
  11. Conroy, Jason & Martz, Ron. Heavy Metal: A Tank Company's Battle To Baghdad. Potomac Books, 2005, p. 158.
  12. Zucchino, David: Thunder Run: The Armored Strike to Capture Baghdad. Grove Press, 2004, pp. 20-30, 73.
  13. «Technical Intelligence Bulletins May - June 2003». Wlhoward.com. Процитовано 2009-06-09.  [недійсне посилання]
  14. http://www.fprado.com/armorsite/US-Field-Manuals/abrams-oif.pdf#prof
  15. «Youtube: M1A2 Abrams struck by Vehicle-Borne IED». Процитовано 2010-09-10. 
  16. Komarow, Steven. «Tanks adapted for urban fights they once avoided». USA Today, March 29, 2005.
  17. US to deploy tanks in southern Afghanistan. Nov 19, 2010
  18. Armylooking2009
  19. «New Army tank could mean changes for M1A1 fleet». MarineCorpsTimes.com. 2009-09-30. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2010-06-30. 
  20. «Defense Update.com». Defense Update.com. 2006-04-25. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2009-06-09. 
  21. «BBC: US to use depleted uranium». BBC News. 2003-03-18. Процитовано 2009-06-09. 
  22. Clancy, Tom: Armored Cav: A Guided Tour of an Armored Cavalry Regiment. Berkeley Books, 1994, pages unknown (will be updated).
  23. Hilmes (2004), p. 79.
  24. M1A1/M1A2 Main Battle Tank, USA, Army-technology.com.
  25. «Heavy duty: overhaul under way for Abrams tank engine». Accessmylibrary.com. 2006-09-01. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2009-06-09. 
  26. а б Fabio Prado. «Main Battle Tank - M1, M1A1, and M1A2 Abrams». 64.26.50.215. Процитовано 2009-06-09. 
  27. Komarow, Steven (2006-03-09). «USA Today article». USA Today article. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2009-06-09. 
  28. «GE Press Release: GE and Honeywell Begin Testing of LV100-5 Engine For Abrams-Crusader Common Engine Program». Geae.com. 2001-08-27. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2009-06-09. 
  29. GE - Aviation: LV100 на сайті Wayback Machine (archived червень 7, 2008).
  30. GE - Aviation: LV100 Advantages на сайті Wayback Machine (archived червень 18, 2008).
  31. 02-May-2005 04:18 EDT (2005-05-02). «AIM Program’s M1A1 Tank Refits and Rebuilds Continue». Defenseindustrydaily.com. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2009-06-09. 
  32. Department of the Army (2009). «7». U.S. Army Warrior Ethos And Combat Skills Handbook (Field Manual No. 3‑21.75). Morris Book Publishing, LLC. ISBN 978-1-59921-819-9. Процитовано 2 June 2010. 
  33. «M1070 Heavy Equipment Transporter (HET) Fact File United States Army». Army.mil. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2010-06-30. 
  34. а б «Armor: Iraq Getting M-1A1 Tanks». Strategypage.com. 2008-08-03. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2009-06-09. 
  35. CATTB data
  36. John Pike. «Grizzly [Breacher]». Globalsecurity.org. Процитовано 2010-06-30. 
  37. [1][недійсне посилання]
  38. John Pike. «Panther». Globalsecurity.org. Процитовано 2010-06-30. 
  39. John Pike. «Wolverine (Heavy Assault Bridge)». Globalsecurity.org. Процитовано 2010-06-30. 
  40. R. P. Hunnicutt. {{{Заголовок}}}. — P. 303. — 320 p. — ISBN 0-89141-388-X.
  41. R. P. Hunnicutt. {{{Заголовок}}}. — P. 304. — 320 p. — ISBN 0-89141-388-X.
  42. R. P. Hunnicutt. {{{Заголовок}}}. — P. 306. — 320 p. — ISBN 0-89141-388-X.
  43. По зенітній кулеметній установці
  44. «Australian National Audit Office report on the DMO project Land 907». Australian National Audit Office. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2009-06-09. 
  45. «M1A1 / M1A2 Abrams Main Battle Tank». Army Technology. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2010-06-30. 
  46. «Procurement: Iraq Buys What It Knows». Strategypage.com. 2008-12-18. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2009-06-09. 
  47. «Iraqi military plans major arms purchase». Your Defence News, 16 December 2008.
  48. M1 Abrams Tanks for Iraq. Defense Industry Daily, 15 March 2009.
  49. http://www.defencetalk.com/iraqi-army-takes-delivery-of-m1a1-abrams-tanks-27975/
  50. M1 Abrams. Militarium.net (Polish to English translation)
  51. Advanced Planning Briefing for Industry 2009. U.S. Army, 16 October 2009.
  52. The 2006 Saudi Shopping Spree: $2.9B to Upgrade M1 Abrams Tank Fleet
  53. а б в г John Pike (27 April 2005). «M1 Abrams Main Battle Tank». Globalsecurity.org. Процитовано 2009-06-09.