Протитанковий пес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Протита́нковий пес — спеціально дресований собака з укріпленим на ньому набоєм ВР. Пес залазив під танк (зазвичай ворожий), спрацьовував датчик цілі (дерев'яний штир завдовжки близько 20 см)[1] і заряд вибухав безпосередньо під днищем танка.

Собаки застосовувалися Червоною Армією під час Другої Світової війни проти танків Вермахта. Рішення про застосування собак у військових цілях було винесено Реввійськрадою СРСР 1924 року[2]. Собаки-винищувачі танків (офіційна радянська назва) були прийняті на озброєння в 1935-ому році[3]

Дресування[ред.ред. код]

Собаку не годували кілька днів, привчали його, що можна знайти їжу під танком. Далі собаці прикріплювали макет вибухового пристрою і дресували залазити під танки вже з ним. Нарешті, вчили не лякатися рухомих і стріляючих танків.

Одна з радянських військових частин із підготовки таких собак у 40-і роки розташовувалася у районі підмосковного селища Ново-Гірєєво (зараз — район Москви Новогірєєво), де було створена Центральна школа молодших фахівців службового собаківництва[2]. Після закінчення війни ця частина остаточно була передислокована в Дмитровський район Московської області[4][5].

Застосування[ред.ред. код]

У бойових умовах собаку тримали надголодь, у потрібний момент чіпляли йому справжній вибуховий пристрій (близько 12 кг тротилу)[6], безпосередньо перед застосуванням знімали запобіжник і випускали собаку назустріч ворожому танку. Міна вибухала під тонким днищем танка. Собака гинув. Нацистська і повоєнна західна пропаганда стверджувала[Джерело?], що застосування собак було малоефективним. Hundeminen, як їх називали німці, дресирувались із застосуванням радянських танків, на полі бою іноді помилялися, лякалися незнайомих німецьких танків, втікали і, внаслідок, підривали радянські машини.

Ефективність[ред.ред. код]

За даними радянських джерел[3], собаками було підбито більш як 300 танків ворога. Собаки представляли проблему для нацистів[3], оскільки танковий кулемет розташовувався досить високо і ніяк не влучав у собаку, який швидко біг по землі. Нацистське командування зобов'язало кожного солдата пристрілювати будь-якого собаку. Згодом солдати Вермахта почали застосовувати проти собак встановлені на танках вогнемети, це було досить ефективним заходом протидії, однак певні собаки все одно не зупинялися.

Так чи інакше, до 1942 року використання протитанкових собак було дуже ускладнене, велика їх кількість вийшла з під контролю, прагнула повернутися знову на розташування радянських військ та наражала їх на небезпеку. Невдовзі протитанкові собаки перестали використовуватися.

Повоєнний період[ред.ред. код]

Тренування протитанкових собак тривало принаймні по червень 1996 року.[7]

Є дані про використання протитанкових собак рухом В'єтмінь у В'єтнамі наприкінці 40-х років[8]. Також собаки використовувалися терористами для підриву американських конвоїв під час останньої іракської війни[9].

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Pile, Stephen, The Book of Failures: Official Handbook of the Not Terribly Good Club of Great Britain. Futura, 1979, ISBN 0-7088-1908-7(англ.)
  • von Luck, Hans (1989). Panzer Commander, paperback edition, p 72. New York: Dell Publishing Group. ISBN 0-440-20802-5(англ.)

Посилання[ред.ред. код]

  1. Протитанкова рухлива міна
  2. а б «Донецький кряж», № 2352 від 24.11.2006
  3. а б в Р. Медведєв: З військового собаківництва
  4. Розплідник «Червона зірка»
  5. Розплідник «Червона Зірка» сьогодні. Фотографії з музею
  6. USSR. Landmine, Antitank, Dog(англ.)
  7. Zaloga, Steven J., Jim Kinnear, Andrey Aksenov & Aleksandr Koshchavtsev (1997). Soviet Tanks in Combat 1941-45: The T-28, T-34, T-34-85, and T-44 Medium Tanks, Hong Kong: Concord Publication. ISBN 962-361-615-5, стр.72(англ.)
  8. Dog Anti-Tank Mine, Soviet-Empire.com. Retrieved May 20, 2005(англ.)
  9. «Terrorists tie bomb belt to dog in Iraq»англ.