Теодор Фред Абель
| Теодор Фред Абель | |
|---|---|
_in_1952.png) | |
| Народився |
24 листопада 1896[1] Лодзь, Петроковська губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Помер |
March 23, 1988 Альбукерке, Нью-Мексико, США |
| Країна |
 Республіка Польща[2] США |
| Діяльність | соціолог, викладач університету |
| Відомий завдяки | Theodore Abel papers, the largest archive of 1st person accounts of people who joined National Socialist movement in Germany (The Nazi Party) |
| Alma mater | Колумбійський університет |
| Знання мов | польська і англійська |
| Заклад | Колумбійський університет і Гантерський коледж |
| Magnum opus | Why Hitler Came Into Powerd |
| У шлюбі з | Theodora Mead Abeld |
Теодор Фред Абель (1896—1988) — американський соціолог, професор, відомий тим, що зібрав найбільший єдиний архів розповідей від першої особи людей, які приєдналися до націонал-соціалістичного руху Гітлера. Збірка автобіографій чоловіків була опублікована в 1938 році в книзі під назвою Чому Гітлер прийшов до влади. Автобіографії жінок відклали для публікації пізніше; ці записи були втрачені, а потім знову знайдені в архівах Інституту Гувера в Пало-Альто, після чого троє професорів Університету штату Флорида влаштували їх перепис, переклад і оцифрування.[3] Цю колекцію розповідей нацистів від першої особи до початку Другої світової війни називають «паперами Теодора Абеля».
Навчання та ранні роки[ред. | ред. код]
Теодор Абель народився в Лодзі, Російська імперія (російська частина Польщі) 24 листопада 1896 р.[4] Він помер у м. Альбукерке, штат Нью-Мексико, 23 березня 1988 року[4]
Після того, як Абель переїхав до Сполучених Штатів, він отримав ступінь магістра в 1925 році та докторську ступінь у 1929 році в Колумбійському університеті.[4] Першою викладацькою посадою Абеля була посада доцента соціології в Університеті Іллінойсу в Урбана-Шампейн в 1925 році. У 1929 році Абель зайняв посаду доцента соціології в Колумбійському університеті.
У 1934 році Абель поїхав до Німеччини, щоб там спостерігати за організованим за його участю конкурсом автобіографій нацистів, результатом якого згодом стали документи, зібрані в Документах Теодора Абеля.
Абель залишився в Колумбійському університеті до 1950 року. У 1950 році він став професором соціології в Хантер-коледжі Міського університету Нью-Йорка, а в 1967 році вийшов на пенсію.
Документи Теодора Абеля[ред. | ред. код]
У 1934 році, на посаді доцента соціології в Колумбійському університеті, Абель запропонував грошові премії за «найкращу історію особистого життя прибічника гітлерівського руху».[5] Для участі в конкурсі допускалися лише ті, хто стали членами партії до 1 січня 1933 року.[5]
Приблизно через рік після того, як Гітлер став канцлером, Теодор Абель хотів знати, що спонукало багатьох людей підтримати його. Після того, як Абель не зміг отримати згоду на співбесіду з приблизно 850 000 членів нацистської партії, йому в голову прийшла ідея фальшивого конкурсу, де він запропонував грошовий приз тому, хто напише найкрасивіший і найбіль детальний опис того, чому він приєднався до нацистської партії… У той час грошовий приз становив більше половини середньої місячної зарплати в Німеччині, і навіть Йозеф Геббельс, нацистський міністр пропаганди, публічно підтримав конкурс. Доповіді варіювалися від рукописних любовних листів до нацизму до 12-сторінкових свідчень, а учасники представляли різні верстви німецького суспільства, від солдатів і офіцерів СС до службовців, домогосподарок, дітей і шахтарів.[6]
Серед повторюваних тем було сподівання на те, що Гітлер відновить порядок, а також недовіра до преси через те, що вона була нібито надкритичною щодо Гітлера та його ідей.[7] Розповіді жінок особливо цікаві з огляду на історичний контекст німецьких жіночих рухів того часу.
Високоякісні середні школи для дівчат існували з 1870-х років, а німецькі університети були відкриті для жінок на початку 20 століття. Багато німецьких жінок стали вчительками, юристами, лікарями, журналістками та прозаїками. У 1919 році німецькі жінки отримали право голосу. До 1933 року жінки, яких було на мільйони більше, ніж чоловіків (у Берліні на кожні 1000 чоловіків припадало 1116 жінок), голосували приблизно в тому ж відсотковому відношенні, що й чоловіки, за кандидатів від Гітлера та націонал-соціалістів.[3][8] (Уоррен, Майєр-Каткін, Штольцфус. «Чому жінки голосували за Гітлера?»).
Опубліковані праці[ред. | ред. код]
Protestant Home Missions to Catholic Immigrants, Harper, 1933[9]
Why Hitler Came Into Power, Prentice-Hall, 1938 (Editor)[10][11]
Freedom and Control in Modern Society, Van Nostrand, 1954[12]
Systematic Sociology in Germany, Octagon, 1966[13]
The Nazi Movement, Atherton, 1967
The Foundation of Sociological Theory, Random House, 1970
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ реєстр народжень
- ↑ а б Maier-Katkin, Daniel; Stoltzfus, Nathan; Warren, Sarah R. Why did women vote for Hitler? Long-forgotten essays hold some answers. The Conversation (англ.). Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ а б в Theodore Fred Abel papers, 1930-1984. Columbia University Libraries Archival Collections. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ а б Berlin, David Crossland. Angry Germans 'mimicking' Nazi views. The Times UK (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ Nazis Explain Why They Became Nazis. www.vice.com (англ.). Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ Berlin, Derek Scally in. Why I became a Nazi: New book reveals enthusiasm of early party members. The Irish Times (англ.). Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ Why German women voted for Hitler, in their own words. Business Insider. Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ Abel, Theodore Fred (1933). Protestant Home Missions to Catholic Immigrants (англ.). Institute of Social and Religious Research.
- ↑ Why Hitler Came into Power — Theodore Abel. www.hup.harvard.edu (англ.). Процитовано 21 вересня 2020.
- ↑ Abel, Theodore (1986). Why Hitler Came Into Power (англ.). Harvard University Press. ISBN 978-0-674-95200-3.
- ↑ Berger, Morroe; Abel, Theodore; Page, Charles H. (1954). Freedom and Control in Modern Society (англ.). D. Van Nostrand Company.
- ↑ Abel, Theodore (1965). Systematic Sociology in Germany: A Critical Analysis of Some Attempts to Establish Sociology as an Independent Science (англ.). Octagon Books.