Технопедагогіка
Техно-педаго́гіка ( від грец. τεχνη — майстерність, техніка; та грец. παιδαγωγική — виховання) — підхід у навчанні, який об'єднує технології та педагогіку як сукупність потенціалів, що слугують трансформації освітніх модальностей та процесів навчання як окремих індивідуумів, так їх колективів. В основі цих проблем та підходів лежить широко нюансована дискусія про тісні та складні зв'язки між використанням та можливостями технологій, з одного боку, і різними ментальними моделями, з іншого, та виявлення потреби в системах, в яких повинна працювати технологія[1].
В основному, техно-педагогіка — це викладання за допомогою сучасних технологічних інструментів та забезпечення того, щоб технології допомагали у освітньому процесі.
Визначення техно-педагогіки з'явилось відносно недавно (2005 р.). Цей термін походить від назви курсу, розробленого професором Бруно Поелхубером (Bruno Poellhuber), який в даний час викладає в Університеті Монреаля[2].
Основною парадигмою техно-педагогіки є використання ідеї 4A (anywho, anyhow, anytime, anything) — навчання будь-кого, у будь-якому місці, у будь-який час і для будь-яких потреб[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ La technopédagogie | La classe de Lucie (fr-FR) . Процитовано 25 листопада 2019.
- ↑ Langlais, Bianka. Accueil. Technopédagogie (fr-FR) . Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 25 листопада 2019.
- ↑ Qu'est ce que la technopédagogie?. GlobalBPA (fr-FR) . 19 лютого 2017. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 25 листопада 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Philippe Bihouix et Karine Mauvilly (2016). Le Désastre de l'école numérique. Plaidoyer pour une école sans écrans, Seuil.
- Derouet, J-L. (1988). La profession enseignante comme montage composite: les enseignants face à un système de justification complexe. Éducation permanente, 96.
- Duchâteau, C. (1992). L'ordinateur et l'école ! Un mariage difficile ?. Namur: CeFIS, Facultés N-D de la Paix.
- Duchâteau, C. (1994b).Socrate au pays des ordinateurs. Bulletin trimestriel de l'EPI, 74, 159—177. Paris : Éditions de l'Epi.
- Duchâteau, C. (1995a). The computer: ally or alien. In D. Watson et D. Tinsley. (Eds.), Integrating Information Technology into Education, (p. 13-26). London: Chapman & Hall.
- Duchâteau, C. (1995b). Enseigner l'informatique à l'université à de futurs utilisateurs. In 50 ans d'informatique. 25 ans d'informatique dans l'enseignement, (p. 1-12). Fribourg: Université de Fribourg.
- ERTI, (1995). Une éducation européenne. Vers une société qui apprend. Bruxelles: The European Round Table of Industrialists.
- Hodgson, B. (1995). The role and needs of mathematics teachers using IT. In D. Watson et D. Tinsley. (Eds.), Integrating Information Technology into Education, (p. 23-37). London: Chapman & Hall.
- Lasfargue, Y. (1988). Technojolies, technofolies ?. Paris: Les Éditions d'organisation.
- Lafontaine, D., Grisay, A., et Orban, M. (1987). Enseignement et enseignants: mutations et perspectives à l'heure des nouvelles technologies. Liège: Laboratoire de Pédagogie Expérimentale, Université de Liège.
- Meirieu, P. (1989). Enseigner, scénario pour un métier nouveau. Paris : Éditions ESF.
- Mœglin, P. (2010). Les Industries éducatives. Paris: Puf, Que sais-je ?
- Fountain Renée. Wiki Pedagogy in Revue Profetic. Dossiers technopédagogiques. Universités du Québec
- Un paysage en évolution: pédagogie, technologie et nouveau terrain d'innovation dans le monde numérique. Étude portant sur l'innovation locale dans les consiels scolaires participants. Rapport final
- Coen, P.-F. (2011). Apport des technologies pour l'apprentissage: entre mirage et miracle. In. S. Boéchat-Heer & B. Wentzel (Eds.). Génération connectée: quels enjeux pour l’école ? pp. 91-108. Bienne: Actes de la recherche, Haute école pédagogique BEJUNE.
|
