Технологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Техноло́гія (від грец. τεχνολογια, що походить від грец. τεχνολογος; грец. τεχνη — майстерність, техніка; грец. λογος — (тут) передавати) — наука («корпус знань») про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) розв'язання задач людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці)

Загальний опис[ред.ред. код]

Термін "технологія" має декілька базисних значень.

  • Технологія - сукупність знань про методи здійснення виробничих процесів. Сукупність і послідовність методів, способів виготовлення, видобутку, обробки або переробки й інших процесів, робіт і операцій, що змінюють стан сировини, матеріалів і напівфабрикатів, виробу та ін. у процесі виробництва продуктів з заданими показниками якості.
  • Технологія - власне технологічні процеси одержання, обробки й переробки, складання або будівництва, опис цих процесів.
  • Технологія - наукова дисципліна, що описує, розробляє і вдосконалює зазначені вище способи, процеси та порядок їх здійснення (регламенти, режими).

Будь-­яка технологія передбачає:

  • предмет праці (предмет технологічного впливу, технологічний об’єкт),
  • засоби праці (технологічні засоби),
  • носія технологічних функцій (працівника, колективу тощо),
  • рівень технологічного розвитку суспільства.

Технологія має безпосередній вияв у структурі виробничого процесу (технологічному процесі).

При цьому:

  •  — Під терміном виріб слід розуміти будь-який кінцевий продукт праці (матеріальний, інтелектуальний, моральний, політичний тощо);
  •  — Під терміном номінальна якість слід розуміти якість прогнозовану або заздалегідь задану, наприклад, обумовлену технічним завданням і узгоджену з технічною пропозицією;
  •  — Під терміном оптимальні витрати слід розуміти мінімально можливі витрати, які не спричиняють погіршення умов праці, санітарних та екологічних норм, норм технічної та пожежної безпеки, наднормативного зносу знарядь праці, а також фінансових, економічних, політичних та інших ризиків.

У промисловості і сільському господарстві опис технології виконується в документах, що іменуються операційна карта технологічного процесу (при докладному описі) або маршрутна карта (при короткому описі). У сценічному мистецтві технологія виконання вистав, п'єс, зйомки кінофільмів, описується сценарієм. Стосовно політекономії та економіки при зміні громадської думки застосовується термін Пі-Ар (від Англ. PR — Public Relations — зв'язок з широкою громадськістю), часто неправильно сприймається громадськістю як рекламна / інформаційна акція. Стосовно політики з 70-х років минулого століття встановився термін дорожня карта (дослівний переклад англомовного терміну Road map). Технологіями морального плану називаються закони предків (чого робити не можна або якщо робити, то що і як), правила поведінки людини в суспільстві, кодекс честі, конституція (у цивілізованому суспільстві), поняття (у кримінальному світі) тощо. Загальний рівень розвитку та «сума» технологій — технологічний уклад є важливою складовою культури, що істотно (визначально) впливає на сталість розвитку економіки, відтак є однією з найхарактерніших визначальних рис цивілізації. Серед інших технологій часто виділяють високі технології — найбільш високорозвинуті (найсучасніші) технології, що є «наукоємкими», тобто які інтенсивно використовують найновіші наукові досягнення. Наприклад, виробництво мікропроцесорів, сучасних автомобілів тощо. Прийнято вважати, що такі технології є найважливішими з точки зору «забезпечення майбутнього» людства.


Історія[ред.ред. код]

У кінці 18 століття в загальному масиві знань про техніку стали розрізняти традиційний описовий розділ і новий, середній клас, який отримав назву «технологія». Цей термін запровадив Йоганн Бекман (1739—1811), назвавши так наукову дисципліну, яку викладав у німецькому університеті в Геттінгені з 1772 року. У 1777 він опублікував роботу «Вступ у технологію», де писав: "Огляд винаходів, їхнього розвитку та успіхів у мистецтвах і ремеслах може називатися історією технічних мистецтв; технологія, яка пояснює в цілому, методично і точно всі види праці з їхніми наслідками й причинами, являє собою набагато більше". Пізніше в п'ятитомній праці «Нариси з історії винаходів» (1780—1805) він розвинув це поняття.

Технологія — в широкому сенсі — обсяг знань, які можна використовувати для виробництва товарів і послуг з економічних ресурсів. Технологія — у вузькому сенсі — спосіб перетворення речовини, енергії, інформації в процесі виготовлення продукції, обробки та переробки матеріалів, складання готових виробів, контролю якості, управління. Технологія містить у собі методи, прийоми, режим роботи, послідовність операцій і процедур, вона тісно пов'язана з застосовуваними засобами, обладнанням, інструментами, використовуваними матеріалами.

Сучасні технології засновані на досягненнях науково-технічного прогресу і орієнтовані на виробництво продукту: матеріальна технологія створює матеріальний продукт, інформаційна технологія (ІТ) — інформаційний продукт. Технологія це також наукова дисципліна, що розробляє і вдосконалює способи та інструменти виробництва. У побуті технологією прийнято називати опис виробничих процесів, інструкції по їх виконанню, технологічні вимоги та ін Технологією або технологічним процесом часто називають також самі операції видобутку, транспортування та переробки, які є основою виробничого процесу. Технічний контроль на виробництві теж є частиною технології. Розробкою технологій займаються технологи, інженери, конструктори, програмісти та інші фахівці у відповідних областях.

Технологія за методологією ООН:

  • або технологія в чистому вигляді, що охоплює методи і техніку виробництва товарів і послуг (dissembled technology);
  • або втілена технологія, що охоплює машини, обладнання споруди, цілі виробничі системи та продукцію з високими техніко-економічними параметрами (embodied technology).

Історія розвитку технологій[ред.ред. код]

Якщо звернутися до самого визначення терміна технологія, до його споконвічного значення (техно — майстерність, мистецтво; логос — наука), то ми прийдемо до висновку, що мета технології полягає в тому, щоб розкласти на складові елементи процес досягнення якого-небудь результату. Технологія застосовна всюди, де є досягнення, прагнення до результату, але усвідомлене використання технологічного підходу було справжньою революцією. До появи технології панувало мистецтво — людина робила щось, але це щось виходило тільки у нього, це як дар — дано або не дано. З допомогою ж технології все те, що доступно тільки обраним, обдарованим (мистецтво), стає доступно всім. Наприклад, виготовлення кам'яної сокири можна представити як акт мистецтва, а можна — як технологію. У першому випадку ми маємо (можливо) незрівнянну сокиру, але зі смертю носія мистецтва створення сокир, зазначених інструментів більше не буде. У другому випадку майстерність збережеться назавжди, але якість продукту (можливо) буде не таким високим. Момент переходу від мистецтва до технології фактично створив сучасну людську цивілізацію, зробив можливим її подальший розвиток і вдосконалення.

За великим рахунком, технологія присутня в усьому живому, оскільки все живе, так чи інакше, виробляє переробку продуктів харчування в продукти життєдіяльності (відходи). Проте початком технології людини варто вважати перший досвід поліпшення властивостей перших інструментів, будь то палка-копалка або крем'яний ніж.

Торкаючись технології як процесу — однією з перших (але досі значимою!) технологією є процес видобутку первісною людиною вогню за допомогою тертя. З часом технології зазнали значних змін, і якщо колись технологія мала на увазі під собою простий навик, то в наш час[Коли?] технологія — це складний комплекс знань ноу-хау, отриманих часом за допомогою дорогих досліджень.

Високі технології[ред.ред. код]

Див. також Високі технології.

Найбільш нові і прогресивні технології сучасності відносять до високих технологій (англ. high technology, high-tech). Перехід до використання високих технологій та відповідної їм техніки є найважливішою ланкою науково-технічної революції (НТР) на сучасному етапі. До високих технологій зазвичай відносять самі наукомісткі галузі промисловості: мікроелектроніка, обчислювальна техніка, робототехніка, атомна енергетика, літакобудування, космічна техніка, мікробіологічна промисловість.

Класифікація технологій[ред.ред. код]

Машинобудівні технології[ред.ред. код]

Машинобудівні технології — розробка процесів конструювання і виробництва різних машин і приладів. До них відносяться технічні розрахунки, вибір матеріалів і технології виробництва, а також проектування машинобудівних заводів і організація виробництва на них.

Інформаційні технології[ред.ред. код]

Інформаційні технології (ІТ, англ. information technology, IT) — широкий клас дисциплін та галузей діяльності, що відносяться до технологій керування, накопичення, обробки і передачі інформації. Інформаційна технологія — процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, накопичення, обробки та передачі даних (первинної інформації) для отримання інформації нової якості про стан об'єкту, процесу або явища (інформаційного продукту). Цей процес складається з чітко регламентованої послідовності виконання операцій, дій, етапів різного ступеня складності над даними, що зберігаються на комп'ютерах. Основна мета інформаційної технології — в результаті цілеспрямованих дій з переробки первинної інформації отримати необхідну для користувача інформацію.

В основному під інформаційними технологіями вбачаються комп'ютерні технології. Зокрема, ІТ мають справу з використанням комп'ютерів і програмного забезпечення для зберігання, перетворення, захисту, обробки, передачі і отримання інформації. З цієї причини, комп'ютерних фахівців часто називають ІТ-фахівцями.

Телекомунікаційні технології[ред.ред. код]

Інноваційні технології[ред.ред. код]

Інноваційні технології — набори методів і засобів, що підтримують етапи реалізації нововведення. Розрізняють види інноваційних технологій:

  • впровадження;
  • тренінг (підготовка кадрів та інкубація малих підприємств);
  • консалтинг;
  • трансферт;
  • інжиніринг.

Науково-технічне середовище — сили, що сприяють створенню нових технологій, завдяки яким виникають нові товари і маркетингові можливості[1].

Життєвий цикл технології[ред.ред. код]

Життєвий цикл технології — це сукупність стадій від зародження технологічних нововведень до їх рутинізації.

Життєвий цикл технології складається з 5 етапів:

  • Новітня технологія — будь-яка нова технологія, яка має високий потенціал;
  • Передова технологія — технологія, яка зарекомендувала себе, але ще досить нова, має невелике поширення на ринку;
  • Сучасна технологія — визнана технологія, є стандартом, підвищується попит на цю технологію;
  • Не нова технологія — як і раніше корисна технологія, але вже існує більш нова технологія, тому попит починає падати;
  • Застаріла технологія — технологія застаріває і замінюється досконалішою, дуже малий попит, або повна відмова від цієї технології на користь нової.

Типи споживачів технології[ред.ред. код]

  • Новатори — Стежать за технологічними новинками. Як правило намагаються отримати до них доступ ще до широкого появи їх на ринку.
  • Ранні послідовники — їхнє рішення щодо покупки буде базуватися на усвідомленні ними ступеня відповідності між перевагами нової технології та їх інтересами.
  • Рання більшість — для них важливим фактором є практичне значення нової технології.
  • Пізня більшість — вони чекають, поки продукт не стане загальновизнаним стандартом,
  • Відстаючі — не стежать за технологічними новинками і набувають, якщо ця технологія впроваджена у будь-який товар, але не користуються нею.

Подальша інформація[ред.ред. код]

  • Маловідхідна технологія — технологія, яка дає технічно досягнутий мінімум твердих, рідких, газоподібних і теплових відходів і викидів.
  • Безвідхідна технологія — сукупність технічних, технологічних способів, методів і прийомів переробки сировини, матеріалів, що забезпечує повне їх використання на даному підприємстві для виробництва кінцевої продукції споживчих товарів без будь-яких відходів.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Науково-технічне середовище