Три спогади моєї юності
Три спогади моєї юності | |
|---|---|
| фр. Trois souvenirs de ma jeunesse | |
 | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Арно Деплешен |
| Продюсери |
Паскаль Кочето Урі Мільштейн |
| Сценаристи |
Арно Деплешен Жулі Пейр |
| У головних ролях |
Кантен Дольмер Лу Руа-Леколліне Матьє Амальрік |
| Оператор | Ірина Любчанськи |
| Композитор | Грегуар Етзель |
| Художник | Тома Бакуні |
| Кінокомпанія | Why Not Productionsd |
| Тривалість | 120 хв. |
| Мова | французька |
| Країна |
 Франція |
| Рік | 2015 |
| Дата виходу |
15 травня 2015 (Канни) 20 травня 2015 (Франція) DVD-реліз: 13 жовтня 2015[1] |
| Кошторис | €3 936 497[2] |
| Касові збори | $1,6 млн (США)[3] |
| IMDb | ID 4048050 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
| whynotproductions.fr/film3.php?id=136 | |
«Три спогади моєї юності» (фр. Trois souvenirs de ma jeunesse) — французький драматичний фільм 2015 року, поставлений режисером Арно Деплешеном. Стрічка є приквелом фільму «Як я обговорював... (моє сексуальне життя)», що вийшов на екрани у 1996 році[4].
Фільм показали в рамках Двотижневика режисерів на 68-му Каннському кінофестивалі у 2015 році[5], де він здобув Приз товариства драматичних авторів і композиторів (SACD)[6]. Стрічку було номіновано в 11 категоріях на здобуття кінопремії «Сезар» 2016 року, зокрема як найкращий фільм та за найкращу режисерську роботу (отримав нагороду)[7][8] 
.
Сюжет[ред. | ред. код]
Закінчивши свої антропологічні дослідження, повний упевненості, Поль Дедалю повертається з Туркменістану до рідної Франції, де в аеропорту його зустрічає спецназ і агент служби національної безпеки, який пред'являє паспорт його двійника, що помер два роки тому в Австралії, вимагаючи пояснень. Це спонукає Поля звернутися до минулого. Він згадує своє дитинство в Рубе, напади божевілля матері, той зв'язок, який об'єднував його з братом Іваном. Згадує, як йому виповнилося шістнадцять, а батько став невтішним вдівцем. Згадує студентські роки в Парижі і знайомство з доктором Беганзіном, свій зростаючий інтерес до антропології. Серез спогадів і конспіративна поїздка до радянського Мінська, де він разом з підробним паспортом з ізраїльською візою віддав своє ім'я єврейському хлопцю — відмовникові. І, звичайно ж, Поль згадує Естер — кохання усього свого життя….
У ролях[ред. | ред. код]
| Кантен Дольмер | ···· | Поль Дедалю |
| Лу Руа-Леколліне | ···· | Естер |
| Матьє Амальрік | ···· | дорослий Поль |
| Дінара Друкарова | ···· | Ірина |
| Сесіль Гарсія-Фогель | ···· | Жанна Дедалю |
| Франсуаза Лебрюн | ···· | Роз |
| Ірина Вавілова | ···· | мадам Сидорова |
| Олів'є Рабурден | ···· | Абель Дедалю |
| Еліот Мільштейн | ···· | Марк Сільберберг |
| П'єр Андро | ···· | Ковалькі |
| Лілі Тайєб | ···· | Дельфін Дедалю |
| Рафаель Коен | ···· | Іван Дедалю |
| Грегорі Гейфец | ···· | Натан |
| Клеманс ле Галль | ···· | Пенелопа |
| Тео Фернандес | ···· | Боб |
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації фільму «Три спогади моєї юності»[9] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 2015 | Каннський міжнародний кінофестиваль | Приз товариства драматичних авторів і композиторів (SACD) (Двотижневик режисерів) |
Три спогади моєї юності | Перемога | |
| 2015 | Міжнародний кінофестиваль у Чикаго[10] | Гран-прі Золотий Г'юго за найкращий фільм | Три спогади моєї юності | Номінація | |
| 2015 | Срібна Меморіальна дошка найкращому художнику-постановнику | Тома Бакуні | Перемога | ||
| 2015 | Кінофестиваль у Кабурі[11] | Найкращий режисер | Арно Деплешен | Перемога | |
| 2015 | Приз Луї Деллюка[12] | Найкращий фільм | Три спогади моєї юності | Номінація | |
| 2016 | Премія «Люм'єр» | Найкращий фільм | Три спогади моєї юності | Номінація | |
| Найкращий режисер | Арно Деплешен | Перемога | |||
| Найкращий молодий актор | Кантен Дольмер | Номінація | |||
| Найкраща молода акторка | Лу Руа-Леколліне | Номінація | |||
| Найкращий сценарій | Арно Деплешен, Жулі Пейр | Номінація | |||
| Найкращий кінооператор | Ірина Любчанськи | Номінація | |||
| Найкраща музика до фільму | Грегуар Етзель | Перемога | |||
| Премія «Сезар»[7][8] | Найкращий фільм | Три спогади моєї юності | Номінація | ||
| Найкраща режисерська робота | Арно Деплешен | Перемога | |||
| Найперспективніший актор | Кантен Дольмер | Номінація | |||
| Найперспективніша акторка | Лу Руа-Леколліне | Номінація | |||
| Найкращий сценарій | Арно Деплешен, Жулі Пейр | Номінація | |||
| Найкраща операторська робота | Ірина Любчанськи | Номінація | |||
| Найкращі декорації | Тома Бакуні | Номінація | |||
| Найкращий дизайн костюмів | Наталі Рауль | Номінація | |||
| Найкращий монтаж | Лоранс Бріо | Номінація | |||
| Найкращий звук | Ніколя Конта, Сільвен Мельбран, Стефан Тібо |
Номінація | |||
| Найкраща музика до фільму | Грегуар Етзель | Номінація | |||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Trois souvenirs de ma jeunesse DVD (DVD) [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné
- ↑ Trois souvenirs de ma jeunesse. JP's Box-Office. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 17 січня 2016.
- ↑ Trois souvenirs de ma jeunesse (My Golden Days). Box Office Mojo.
- ↑ Cannes: Directors' Fortnight Announces Arnaud Desplechin's 'My Golden Years'. The Hollywood Reporter. 17 квітня 2015. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016.
- ↑ "My Golden Years" will be at the Directors' Fortnight. Quinzaine des Réalisateurs. 17 квітня 2015. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 17 січня 2016.
- ↑ Rebecca Ford (22 травня 2015). Cannes: 'Embrace of the Serpent' Tops Directors' Fortnight Awards. Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 17 січня 2016.
- ↑ а б Vincent Formica, Laëtitia Forhan. http://www.allocine.fr/diaporamas/cinema/diaporama-18650036/2 (фр.) . 27.01.2016. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 28.01.2016.>
- ↑ а б Cesar Awards: Philippe Faucon’s Drama ‘Fatima’ Wins Best Film. Variety. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 27 лютого 2015.
- ↑ Нагороди та номінації фільму «Три спогади моєї юності» на сайті IMDb
- ↑ 51st Chicago International Film Festival Reveals Its Competition Winners At Awards Night. Chicago International Film Festival. Архів оригіналу за 25 жовтня 2015. Процитовано 17 січня 2016.
- ↑ Le Palmarès des Swann d'Or 2015. Cabourg. Архів оригіналу за 11 лютого 2016. Процитовано 17 січня 2016.
- ↑ Philippe Faucon’s ‘Fatima’ Wins Louis Delluc Prize for Best French Film. Variety. 16 грудня 2015. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 17 січня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
Три спогади моєї юності на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 17.01.2016)- Три спогади моєї юності на сайті AlloCiné (фр.)
(станом на 00.00.2016)
|
|
Це незавершена стаття про французький фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |