Усеїн Болатуков
| Усеїн Болатуков | |
|---|---|
| Üsein Bolatuqov | |
| Народився | 19.06.1895 |
| Помер |
23 лютого 1918 Севастополь, Таврійська губернія |
| Підданство | Російська імперія |
| Діяльність | Драматург, режисер, поет, співробітник газети «Міллет» |
| Знання мов | кримськотатарська |
| Батько | Мустафа бей Балатуков, князь |
| Мати | Еміне Ханим Балатукова |
Усеїн Бей Балатуков (крим. Üsein Bolatuqov, Усеин Болатукъов; 1895, с. Гавро — лютий 1918, Севастополь) — кримськотатарський драматург, поет і режисер.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з аристократичного роду Болатукових (Балатукових), одного із найбільш знатних родів кримських мурз. Народився 19 червня 1895 року у с. Гавро (зараз с. Плотинне) Ялтинського повіту. Батько — князь Мустафа-бей Балатуков (1872—1918), учитель у народному училищі с. Гавро, мати — Еміне Балатукова[1].
Праправнук князя Кая-бей Балатукова (1774—1827), першого генерала з кримських татар, героя війни 1812 року. Здобув вищу освіту у Парижі[2]. Служив офіцером у Російській імператорській армії, але до моменту загибелі перебував у відставці[3].
Був співробітником газети «Міллет» («Нація») — друкованого органу Кримського мусвиконкому (пізніше — Кримськотатарської директорії), що видавався під редакцією А. С. Айвазова[1]. У 1917 році у видавництві газети «Къырым Оджагъы» («Кримський Очаг») вийшла п'єса на три дії Усеїна Балатукова «Айше ханим», яка за оцінкою мистецтвознавця Світлани Керімової «стала першим твором у кримськотатарській літературі, повнокровно відобразила життя і погляди кримських мурз»[3][2].
Брав участь у формуванні 1-го Кримського мусульманського полку «Урієт». 17 грудня 1917 року прапорщик Усеїн Балатуков призначений на стройову посаду молодшого офіцера 8-ї роти цього полку[4]. У лютому 1918 року Слідча комісія Севастопольської Ради військових і робітничих депутатів заарештувала керівників севастопольського мусульманського комітету, зокрема й Балатукова, за звинуваченням у «реакційній поведінці і контрреволюційній діяльності»[1]. Страчений під час «варфоломіївських ночей» у Криму в лютому 1918 року[3][5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Дудакова Е. Ф. Балатукови-Джемалетдінови (пояснення схеми) // Кольський родословець. — Мурманськ, 2015. — Вип. VII (21 квітня).
- ↑ а б Керімова, 2002, с. 136.
- ↑ а б в Зарубіни, 2008.
- ↑ Бобков А. А. 1-й Кримський мусульманський полк «Урієт». Історична довідка // Кримська Книга Пам'яті Великої війни 1914—1918 років / упоряд. А. І. Григоров. — М. : Типографія ООО МІД, 2014. — С. 89, 91. — ISBN 5-85167-059-2.
- ↑ Зарубін А. Г., Зарубін В. Г. 1918 рік у Криму: більшовики приходять до влади // Історична спадщина Крима : журнал. — 2006. — № 16 (21 квітня).
Література[ред. | ред. код]
- Зарубін А. Г., Зарубін В. Г. Без переможців. З історії Громадянської війни в Криму. — 2-е вид. — Сімферополь : Антиква, 2008. — С. 320. — 800 прим. — ISBN 978-966-2930-47-4.
- Керімова С. А. Сторінки історії кримськотатарського довоєнного театру та драматургії. — Сімферополь : Доля, 2002. — 189 с.
