Фердинанд I (король Кастилії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фердинанд I
Fernando I
Fernando I de Castilla 01.jpg
Пам'ятник Фердинанду I у Мадриді
Імператор
Початок правління: 1056
Кінець правління: 1065
Інші титули: граф Кастилії у 10291037 роках
король Кастилії та Леона у 10371065 роках
Попередник:
Дата народження: 1016
Дата смерті: 27 грудня 1065(1065-12-27)
Місце смерті: Леон
Дружина: Санча Леонська
Діти: Урака
Санчо
Ельвіра
Альфонсо
Гарсія
Династія: Хіменес
Батько: Санчо III Великий
Мати: Муніадона Кастильська

Фердинанд I Великий (*1016 — †27 грудня 1065) — імператор Іспанії у 10561065 роках, король Кастилії та Леона у 10371065 роках, визначний політичний та військовий діяч.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з династії Хіменес з Наварри. Син Санчо III Великого, короля Наварри, та Муніадони Кастильської. Про молоді роки мало відостей. У 1029 році після вбивства Гарсії Санчеса, графа Кастилії, Фердинанда було висуното в якості претендента на це графство. Права його були значні, оскільки Фердинанд був небожем Санчеса. 1 травня 1030 року врешті-решт Фердинанд офіційно стає черговим графом Кастилії. Проте контроль над графством опинився у руках його батька. При цьому частина території Кастилії було приєднано до королівства Наварра. Водночас, завдяки Санчо III, для зміцнення становища Фердинанда було укладено шлюб останнього із сестрою короля Леона.

Війни з Леоном та Наварою[ред.ред. код]

Фердинанд залишався номінальним володарем графства Кастилія до смерті батька у 1035 році. З початком самостійного правління вирішив боротися за владу на всьому Піренейському півострові. Спочатку розпочав війну з королівством Леон, використовуючи порубіжні суперечки. Вирішальна битва між Бермудо III та Фердинандом I відбулося 4 вересня 1037 року біля Тамарона. Тут війська Леону зазнали ніщивної поразки, а король Бермудо загинув. Після цього Фердинанд I захопив королівство Леон, використовуючи права своєї дружини — сестри Бермудо III. Коронація відбулася 22 червня 1038 року. З цього моменту Фердинанд I титулювався як король Кастилії і Леону.

Значну частину часу Фердинанд провів для зміцнення свого становища у Леоні. Було проведенно реформи з централізації та зміцнення королівської влади. Прикордонні графи були підкорені королівським наказам та законам. Фердинанд I відновив старовинне вестготське право під час соборів у 1050 та 1055 роках.

Водночас він вів підготовку для подальшої боротьби за владу на півострові. 1 вересня 1054 року Фердинанд I у битві при Атапуерці завдав поразки своєму братові Гарсії III, королю Наварри, який загинув у битві. Після цього Фердинанд I відняв раніше приєднані до Наварри землі й змусив свого небожа Санчо IV визнати себе васалом.

Після здобутих перемог Фердинанд I вирішив об'єднати всі християнські держави півострова для потужнішого проведення Реконкісти. У 1056 році він оголосив себе імператором Іспанії. В цьому Фердинанда підтримав папа римський Віктор II.

Внутрішні справи[ред.ред. код]

Водночас із зовнішньою політикою Фердинанд I продовжував докладати зусиль для економічного та політичного розвитку свого королівства. Він суворо обмежував владу феодалів, приборкував найзавзятіших. При цьому приділялось багато уваги будівництву, мистецтву, культурі. Були запрошені численні майстри з Франції та Італії.

У своїй внутрішній політиці Фердинанд I спирався на допомогу католицької церкви. Тому підтримав клюнійську реформу для посилення місцевих єпархій.

Війна з мусульманами[ред.ред. код]

У 1057 році Фердинанд I вирішив продовжити відвоювання Піренеїв від мусульман. Спочатку він рушив у західні землі (територія сучасної Португалії). Протягом 1057–1058 років захопив міста Ламегу та Візеу.

У 1060 році Фердитнанд I атакував тайфу (князівство) Сарагосу. Для цього Фердинанд I уклав угоди з мусульманським володарем Тортоси, Раміро I, королем Арагону, та Раймундом Беренгаром I, графом Барселони. Завдяки успішним діям Ахмад аль-Муктадір, володар Сарагоси, зазнавши поразки, вимушений був визнати себе васалом Фердинанда I й погодитися на щорічну данину.

У 1062 році розпочав війну з тайфою Толедо, використовуючи за привід образу Толедської мосарабської християнської громади, покровителем якої був Фердинанд I. Він списутошив околиці Толедо й змусив його володаря, Яґ'ю ібн-Ісмаїла аль-Мамуна, визнати себе васалом й погодитися на сплату данини.

у 1063 році Фердинанд I розпочав війну з тайфами Севілья й Бадахос. Король розбив ворога та змусив їхніх емірів визнати свою владу та сплачувати данину. У 1064 році, після 6-місячної облоги, Фердинанд I захопив місто Коїмбру. Тепер у його владі були землі верхів'я ріки Дору та область ріки Мондего.

У 1065 році Фердинанд I здійснив черговий похід проти мусульман. На цей раз атакував тайфу Валенсія на чолі з еміром Абд аль-Маліком аль-Музафаром, і розбив останнього. Владу над Валенсією передав еміру Толедо Яґ'ї ібн-Ісмаїлу аль-Мамуну, встановив данину з тайфи. Втім вже біля Валенсії тяжко захворів.

Повернувшись додому, помер 27 грудня цього ж року.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Санча Леонська

Діти:

  • Урака (1033–1101), сеньйора Замори
  • Санчо (1038–1072), король Кастилії у 1065–1072 роках
  • Ельвіра (д/н—1101), сеньйора Тороси
  • Альфонсо (1040–1109), король Леону в 1065–1072 роках, Кастилії, Леону та Галісії у 1073–1109 роках
  • Гарсія, король Галісії у 1066–1071 та 1072–1073 роках

Джерела[ред.ред. код]

  • Reilly, Bernard F. The Kingdom of León-Castilla under King Alfonso VI, 1065–1109. Princeton: Princeton University Press, 1988.
  • SÁNCHEZ CANDEIRA, Alfonso (1999), Castilla y León en el siglo XI. Estudio del reinado de Fernando I, Madrid, Real Academia de la Historia. ISBN 84-89512-41-8
  • Ludwig Vones: Ferdinand I. ‘el Magno’. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 4, Artemis & Winkler, München/Zürich 1989, ISBN 3-7608-8904-2, Sp. 362–363.