Фонд Бертельсмана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Bertelsmann Stiftung
Абревіатура BSt(нім.)
Гасло «Надихання людей. Формування майбутнього. Участь у глобалізованому світі».[1]
Тип аналітичний центр
charitable corporationd[4]
фонд
Засновник Рейнгард Мон[3]
Засновано 1977; 47 років тому (1977)[2]
Правовий статус German foundation under civil lawd
Сфера політичне консультування
Галузь волонтерське середовищеd[5]
Інтерес приватизація
Країна  Німеччина
Штаб-квартира Гютерсло, Німеччина
Членство Bibliothek & Information Deutschlandd
European Movement Germanyd
Bundesnetzwerk Bürgerschaftliches Engagementd[6]
Informationsdienst Wissenschaftd[7]
Transatlantic Economic Councild[8]
Transatlantic Policy Networkd[8]
Friends of Europed[8]
Philanthropy Europe Associationd[9]
Центральний орган Виконавча рада
Керівник Aart Jan de Geusd (вересень 2011)
Liz Mohnd
Jörg Drägerd (липень 2008)
Brigitte Mohnd (січень 2005)
Ralph Heckd (серпень 2020)
Daniela Schwarzerd (травень 2023)
Ключові особи
Штат працівників ▲334 осіб (2023)[11]
Дочірня(і)
організація(ї)		 Fundación Bertelsmannd
Bertelsmann Foundation North Americad
Дохід ▲162 999 200 € (2023)[11]
Вебсайт: bertelsmann-stiftung.de
Мапа
CMNS: Фонд Бертельсмана у Вікісховищі

Фонд Бертельсмана (нім. Bertelsmann Stiftung) — є незалежним фундом приватного права, розташованою в Гютерсло, Німеччина. Був заснований в 1977 році Рейнхардом Моном в результаті соціальних, корпоративних і фіскальних міркувань[12][13][14][15]. Як зазначив сам Bertelsmann Stiftung, фонд сприяє «процесам реформ» і «принципам підприємницької діяльності» для побудови «суспільства, орієнтованого на майбутнє»[16].

З 1993 року Bertelsmann Stiftung володіє більшістю акцій Bertelsmann Group[17]. Володіє 80,9% разом із Reinhard Mohn Stiftung і BVG Stiftung, але не має права голосу[18].

Історія[ред. | ред. код]

Рейнхард Мон (2008)

Наприкінці 1970-х років точилися дискусії щодо того, хто буде слідувати за Рейнхардом Моном на посаді голови Bertelsmann[19]. На цьому тлі та оскільки він вважав, що держава повинна мати можливість розраховувати на готовність своїх громадян взяти на себе відповідальність і проявити ініціативу, Мон заснував Bertelsmann Stiftung 8 лютого 1977 року[20]. Був офіційно затверджений владою 14 березня 1977 року[21]. Фонд Bertelsmann Stiftung спочатку мав 100 000 німецьких марок капіталу[22][23]. Приблизно через два роки він почав свою роботу.

У 1979 році Ганс-Дітер Вегер був призначений першим керуючим директором. Він розробив концепцію операційного фонду, який розробляє та курує власні проекти[24]. Однією з перших заходів Bertelsmann Stiftung було базове дослідження «Kommunikationsverhalten und Buch» (Комунікаційна поведінка та книга), яке було підготовлено у співпраці з Infratest[25]. Bertelsmann Stiftung і Bertelsmann Group також надали підтримку будівництво муніципалітету Гютерсло бібліотека[26].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Mission Statement: Our Core Principles (англ.). Bertelsmann Stiftung. Процитовано 4 січня 2021.
  2. ↑ Bertelsmann Stiftung neu organisiert. Börsen-Zeitung (нім.). 21 липня 2004. с. 11.
  3. ↑ Im Auftrag des Patriarchen: Bertelsmann Stiftung erinnert an Reinhard Mohn. Neue Westfälische (нім.). 1 травня 2010.
  4. ↑ https://www.bertelsmann-stiftung.de/de/system/impressum/
  5. ↑ Архів преси XX століття — 1908.
  6. ↑ https://www.b-b-e.de/bbe-mitglieder/gesamtverzeichnis/liste-der-mitglieder/bertelsmann-stiftung/
  7. ↑ https://idw-online.de/de/institution605
  8. ↑ а б в https://lobbypedia.de/wiki/Bertelsmann_stiftung
  9. ↑ https://philea.eu/members/bertelsmann-stiftung/
  10. ↑ https://www.handelsblatt.com/unternehmen/management/aart-de-geus-niederlaender-fuehrt-bertelsmann-stiftung-an/6565580.html?ticket=ST-28906612-uteFfkw2gUJgVxMNbdM6-ap1
  11. ↑ а б https://www.bertelsmann-stiftung.de/fileadmin/files/BSt/Publikationen/Infomaterialien/IN_Jahresbericht_2023_2024.04.17.pdf
  12. ↑ Tod eines Wirtschaftsweisen. Spiegel Online (нім.). 4 жовтня 2009. Процитовано 1 жовтня 2016.
  13. ↑ Learning from the World: Why Reinhard Mohn Founded the Bertelsmann Stiftung. Bertelsmann Stiftung. Процитовано 4 січня 2021.
  14. ↑ Thomas Schuler (9 серпня 2010). Die Methode Bertelsmann: Eine Stiftung regiert das Land. Die Tageszeitung: Taz (нім.). Процитовано 1 жовтня 2015.
  15. ↑ Sonja A. Sackmann (2004). Erfolgsfaktor Unternehmenskultur: Mit kulturbewusstem Management Unternehmensziele erreichen und Identifikation schaffen (нім.). Wiesbaden: Springer Verlag. с. 275. ISBN 978-3-322-82623-7.
  16. ↑ Die Tonangeber. Der Freitag (нім.). 16 червня 2006. Процитовано 1 жовтня 2016.
  17. ↑ Bertelsmann gehört jetzt mehrheitlich der Stiftung. Deutscher Drucker (нім.). 14 жовтня 1993. с. 4.
  18. ↑ Aktionärsstruktur (нім.). Bertelsmann. Процитовано 12 грудня 2016.
  19. ↑ 175 Jahre Bertelsmann: Eine Zukunftsgeschichte (нім.). München: C. Bertelsmann Verlag. 2010. с. 44—45. ISBN 978-3-570-10175-9.
  20. ↑ Chronicle (англ.). Bertelsmann Stiftung. Процитовано 1 жовтня 2016.
  21. ↑ Thomas Schuler (2004). Die Mohns – Vom Provinzbuchhändler zum Weltkonzern / Die Familie hinter Bertelsmann (нім.). Frankfurt am Main: Campus Verlag. с. 291. ISBN 978-3-593-41565-9.
  22. ↑ Wettbewerb und bürgerschaftliches Engagement (нім.). Landeszentrale für politische Bildung Nordrhein-Westfalen. Архів оригіналу за 3 March 2017. Процитовано 1 жовтня 2016.
  23. ↑ Die Stadtbibliothek Gütersloh GmbH: Kooperationsversuch zwischen Medienunternehmen und Kommune (нім.). Wiesbaden: Harrassowitz Verlag. 1983. с. 48. ISBN 3-447-02370-8.
  24. ↑ Ein Anstifter des Guten. Neue Westfälische (нім.). 16 вересня 2004.
  25. ↑ Bodo Franzmann, ред. (1978). Kommunikationsverhalten und Buch: Endbericht (нім.). München: Infratest.
  26. ↑ Die Stadtbibliothek Gütersloh GmbH: Kooperationsversuch zwischen Medienunternehmen und Kommune (нім.). Wiesbaden: Harrassowitz Verlag. 1983. с. 50. ISBN 3-447-02370-8.

Подальше читання[ред. | ред. код]

  • Frank Böckelmann, Hersch Fischler (2004). Bertelsmann: Hinter der Fassade des Medienimperiums (нім.). Frankfurt am Main: Eichborn Verlag. ISBN 3-8218-5551-7.
  • Ulrich Brömmling (2005). Die Kunst des Stiftens: 20 Perspektiven auf Stiftungen in Deutschland (нім.). Berlin: Edition Pro Arte. с. 22—25. ISBN 3-9805009-6-9.
  • Thomas Bart, ред. (2006). Bertelsmann: Ein globales Medienimperium macht Politik / Expansion als Bildungsdienstleister und politische Einflussnahme – internationale Perspektive (нім.). Hamburg: Anders Verlag. ISBN 3-939594-01-6.
  • Werner Biermann, Arno Klönne (2007). Agenda Bertelsmann: Ein Konzern stiftet Politik (нім.). Köln: Papyrossa Verlag. ISBN 978-3-89438-372-5.
  • Jens Wernicke, ред. (2007). Netzwerk der Macht – Bertelsmann / Der medial-politische Komplex aus Gütersloh (нім.). Marburg: Bund demokratischer Wissenschaftlerinnen und Wissenschaftler. ISBN 978-3-939864-02-8.
  • Regina Hannerer, Christian Steininger (2008). Die Bertelsmann Stiftung im Institutionengefüge – Medienpolitik aus Sicht des ökonomischen Institutionalismus (нім.). Baden-Baden: Nomos Verlag. ISBN 978-3-8329-3982-3.
  • Thomas Schuler (2010). Bertelsmannrepublik Deutschland: Eine Stiftung macht Politik (нім.). Frankfurt am Main: Campus Verlag. ISBN 978-3-593-39097-0.

Посилання[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фонд_Бертельсмана&oldid=40645915